Держави визначають категорії "бажаних" мігрантів:
- працівники новітніх і перспективних професій;
- некваліфіковані робітники, готові за мінімальну оплату виконувати важку, шкідливу роботу;
- володарі рідкісних професій;
- світові знаменитості;
- великі підприємці, готові інвестувати капітал і створювати нові робочі місця.
Законодавства всіх країн встановлюють жорсткі вимоги до рівня освіти, стажу роботи, стану здоров'я, враховується політичний і соціальний стан іммігранта, його фінансові можливості та походження грошей.
Географічна і національна структура імміграції регулюється за допомогою квот на в'їзд іммігрантів з певних країн.
Заходи щодо стимулювання виїзду іммігрантів з країни:
- надання матеріальної допомоги особам, які бажають виїхати;
- професійне навчання іммігрантів;
- надання економічної допомоги країнам - експортерам робочої сили по створенню у них робочих місць.