Перший масовий міжконтинентальний перелив робочої сили був насильницьким. Це було пов'язано з розвитком работоргівлі в XVII-XIX ст. Внаслідок такого переливу населення Африки за 1650-1850 рр.. зменшилася на 22%.
Що стосується переміщення вільних осіб найманої праці, то найбільшим міграційним потоком був виїзд європейців за океан в XIX-XX ст. У XIX ст. емігрували до 30 млн. чоловік. На початку XX ст. до Першої світової війни з Європи виїхали понад 19 млн. чоловік, в 1914-1918 рр.. міграція була перервана, а потім відновилася, і за період 1918-1939 рр. емігрували 9 млн. чоловік. Друга світова війна знову перервала заокеанську міграцію населення з Європи, після закінчення війни вона пожвавилася, а потім пішла на спад.
Куди конкретно направлялися емігранти? Перш за все в США, де бурхливо розвивався капіталізм, якому були потрібні робочі руки. Їхали також у Канаду, в Австралію, Нову Зеландію, Аргентину та інші країни. Імміграція стала найважливішим джерелом зростання їх населення. Їхали ж із європейських країн - з Ірландії та Англії, Франції та Німеччини.