| Поняття нематеріальних ресурсів |
Нематеріальні ресурси – це складова частина
потенціалу підприємства, що здатна забезпечувати
економічну користь протягом відносно тривалого часу. Для цієї складової характерними є нематеріальна основа і невизначеність величини майбутнього прибутку від її використання в процесі виробництва. Термін «нематеріальні ресурси» застосовуються для характеристики сукупності об’єктів інтелектуальної власності.
| Нематеріальні ресурси - об’єкти інтелектуальної власності |
| - раціоналізаторські пропозиції - «Ноу – Хау» -комерційні таємниці |
| Об’єкти промислової власності |
| Інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності |
| Об’єкти, які охороняються авторським правом і суміжними правами |
| - винаходи - корисні моделі - промислові зразки - знаки для товарів і послуг -позначення походження товару -фірмове найменування - способи захисту від недоброякісної конкуренції |
| - твори в галузі науки, літератури та мистецтв -комп’ютерні програми - бази даних -топології інтегральних мікросхем - права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення |
Інтелектуальн
| Окремі об’єкти інтелектуальної власності |
| Сутнісно – змістовна характеристика окремих об’єктів інтелектуальної власності за трьома окремими групами: |
Винахід — це результат творчої діяльності людини
в будь-якій галузі технології. Об'єктами винаходу
можуть бути продукти (пристрій, речовина, штам) і способи (дії над матеріальними об'єктами за допомогою інших матеріальних об'єктів). Для визначення патентоспроможності винаходу використовують конкретні критерії:
а) новизна винаходу;
б) наявність винахідницького рівня;
в) промислова придатність винаходу.
Корисна модель — це результат творчої діяльності людини, об'єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин. Це означає, що речовини, штами мікроорганізмів, а також способи не можуть бути визнані корисними моделями. Корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою та промислово придатною.
Промисловим зразком вважається результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об'єктом такої діяльності може бути форма, рисунок, кольори, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу й призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Промисловий зразок може бути об'ємним (модель), плоским (рисунок) або комбінованим. Не визнаються промисловими зразками: об'єкти архітектури, промислові гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких і подібних речовин. Промислові зразки повинні мати новизну та бути промислово придатними.
Знаками для товарів і послуг (в інших країнах — товарними знаками й знаками обслуговування) є оригінальні позначення (символи), за допомогою яких товари та послуги одних фірм відрізняють від однорідних товарів і послуг інших фірм. Головне завдання таких знаків полягає в ідентифікації товару. Тому їх розміщують на самому товарі або на його упаковці. Основними вимогами до знаків товарів і послуг є: а) їхня новизна стосовно сфери використання та часу дії; б) оригінальність, тобто істотна відмінність від уже зареєстрованих і відомих позначень; в) охоронопридатність, тобто можливість їхньої офіційної реєстрації.
До позначень (символів), які не підлягають реєстрації як знаки для товарів і послуг, належать:
а) державні герби, прапори, офіційні назви держав, найменування
міжнародних організацій, печатки тощо;
б) позначення, що не забезпечують миттєвого розпізнавання товару, або такі,
що є надто подібними до раніше зареєстрованих знаків.
Зазначення походження товару може бути двох видів: просте і кваліфіковане. Просте зазначення — це будь-яке словесне чи графічне позначення, яке прямо або опосередковано вказує на географічне місце походження товару (країну, її регіон, населений пункт, місцевість тощо). Словосполучення «кваліфіковане зазначення походження товару» об'єднує в один термін назву місця та географічне зазначення походження товару.
Фірмове найменування — це стале позначення підприємства (фірми, компанії) або окремої фізичної особи, від імені якої здійснюється виробнича чи інша діяльність. Воно використовується для ідентифікації підприємств (окремих підприємців) і виділення їх з-поміж інших, а також для загальної характеристики їхньої репутації на ринку.
Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії, що суперечать правилам, торговельним та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. До недобросовісної конкуренції відносять дії, які пов'язані з:
а) неправомірним використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, копіювання зовнішнього вигляду виробу тощо);
б) створенням перешкод суб'єктам господарювання в процесі конкуренції та використанням неправомірних переваг у конкуренції (дискредитація суб'єкта, купівля продаж товарів і надання послуг з примусовим асортиментом; підбурювання до бойкоту суб'єкта господарювання; підкуп постачальника або покупця);
в) неправомірним збиранням, розголошенням та використанням комерційних таємниць інших підприємців (фірм, компаній).