| Суть продуктивності праці |
Під продуктивністю праці як економічною
категорією заведено розуміти ефективність
(плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ. Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів зменшується.
Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт чи послуг), що виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання роботи чи послуги).
| Показники продуктивності праці |
оберненим методами, залежно від чого маємо два
показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток– це кількість виробленої продукції (обсягу робіт чи послуг), що припадає на одного середньооблікового працівника за певний період. Він визначається методом прямого розрахунку:
В = О/Т, або В = О/Ч, де
В – виробіток;
О – обсяг виробленої продукції (виконаних робіт чи наданих послуг);
Т – затрати робочого часу;
Ч –середньооблікова чисельність працюючих.
Трудомісткість – це показник, що характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку):
Тр = Т/О, де
Тр – трудомісткість на одиницю продукції (робіт чи послуг).
| Методи визначення продуктивності праці |
Визначення рівня продуктивності праці залежить
від специфіки діяльності підприємств, від мети розрахунків та базується на методах: натуральному, трудовому та вартісному (грошовому).
Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховується в натуральних одиницях (штуках, тоннах, метрах тощо).
Цей метод має широке застосування в середині підприємства: на робочих місцях, в бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію (електроенергетика, видобувні галузі промисловості).
Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах.
Вартісний метод ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна, реалізована та чиста продукція).
Перевага цього методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. Вартісний метод застосовується на всіх етапах планування і обліку.
| Чинники зростання продуктивності праці |
розробки програм ефективнішого використання
трудового потенціалу підприємства виділяють
чинники зростання продуктивності праці, які поділяють на дві узагальнюючі групи – зовнішні та внутрішні.
До групи зовнішніх чинників належать ті, що об’єктивно перебувають поза контролем окремого підприємства (тобто чинники загальнодержавні та загальноекономічні – законодавство; політика і стратегія; ринкова інфраструктура; макроструктурні зрушення в суспільстві; природні ресурси).
Внутрішні чинники – ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (характер продукції, технологія та обладнання, матеріали, енергія; персонал, організація виробництва і праці, система мотивації тощо). Проте зовнішні чинники мають для підприємства певний господарський інтерес. Урахувавши їх, можна грунтовніше мотивувати відповідні управлінські рішення, які дають змогу виробити стратегію щодо продуктивності праці на тривалий період.
Окрім названих груп чинників, виділяють ще такі групи чинників, які істотно впливають на продуктивність праці, як:
*матеріально-технічні (удосконалення техніки і технології, застосування нових видів сировини та матеріалів);
*організаційні(поглиблення спеціалізації, комбінування, удосконалення системи управління, організації праці);
*економічні(удосконалення методів планування, системи оплати праці, участі працівників у прибутках);
*соціальні (створення морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу);
*природні умови та географічне розміщення підприємств (цю групу факторів виділяють та аналізують переважно на підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості).
| Поняття оплати праці |
Оплата праці – це грошовий вираз вартості і
ціни робочої сили, який виплачується працівникові
за виконану роботу чи надані послуги і спрямований на мотивацію досягнення бажаного рівня продуктивності праці.
В ЗУ «Про оплату праці» з/п – це винагорода, обчислена в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Зарплата є основним джерелом доходів працівників. Вона незалежно від того, на якому підприємстві працює працівник – визначається його особистим трудовим вкладом і залежить від кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податками і максимальними розмірами не обмежується. Розміри, порядок нарахування і виплати зарплати регулюються чинним законодавством України.
| Види заробітної плати |
Основними видами заробітної плати є:
-
- реальна, означає суму грошей, яку отримують працівники за свою працю;
- номінальна засвідчує кількість товарів і послуг, які працівник може придбати за зароблену суму грошей.
Між ними існує такий взаємозв’язок:
І рзп = І нзп/І ц, де
І рзп – індекс реальної заробітної плати;
І нзп – індекс номінальної заробітної плати;
І ц – індекс цін.
| Основні функції заробітної плати |
Заробітна плата в ринковій економіці виконує такі
функції:
- відтворювальну– як джерело відтворювання робочої сили і засобу залучення людей до праці;
- стимулюючу – встановлення залежності рівня заробітної плати від кількості, якості і результатів праці;
- регулююча – як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузей економіки з урахуванням ринкової кон’юктури;
- соціальну– забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю.
I lZG2t6ZJfRiYVMMeU1bmzGOkbpAgHOtj0qqYzS+y1LY5IbVgh9bGUcRNZ+EHJT22dUX99z0DQYl6 b1CeZT6ZxDlIxmQ6j6LDrae+9TDDEaqigZJhuwnD7OwdyF2HL+WJD2PvUdJWJraj3ENW5wKwdZMI 5zGLs3Frp6hfP4P1TwAAAP//AwBQSwMEFAAGAAgAAAAhAH8TiRzcAAAABwEAAA8AAABkcnMvZG93 bnJldi54bWxMj8FOwzAQRO9I/IO1SNyoTYkKSeNUCFQkjm164baJTZISr6PYaQNfz3Kix50Zzb7J N7PrxcmOofOk4X6hQFiqvemo0XAot3dPIEJEMth7shq+bYBNcX2VY2b8mXb2tI+N4BIKGWpoYxwy KUPdWodh4QdL7H360WHkc2ykGfHM5a6XS6VW0mFH/KHFwb60tv7aT05D1S0P+LMr35RLtw/xfS6P 08er1rc38/MaRLRz/A/DHz6jQ8FMlZ/IBNFrSJOUkxpWCQi2E/XISyrWWZBFLi/5i18AAAD//wMA UEsBAi0AFAAGAAgAAAAhALaDOJL+AAAA4QEAABMAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAFtDb250ZW50X1R5 cGVzXS54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAOP0h/9YAAACUAQAACwAAAAAAAAAAAAAAAAAvAQAAX3Jl bHMvLnJlbHNQSwECLQAUAAYACAAAACEA0TJHTi4CAABUBAAADgAAAAAAAAAAAAAAAAAuAgAAZHJz L2Uyb0RvYy54bWxQSwECLQAUAAYACAAAACEAfxOJHNwAAAAHAQAADwAAAAAAAAAAAAAAAACIBAAA ZHJzL2Rvd25yZXYueG1sUEsFBgAAAAAEAAQA8wAAAJEFAAAAAA== ">
| Основна і додаткова заробітня плата |
основної (постійної) і додаткової (змінної)
частини, а також заохочувальних виплат.
Згідно з ЗУ «Про оплату праці», основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для фахівців і службовців.
Додаткова заробітна плата – це винагорода за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, які передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – є винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які здійснюються понад установлені норми.
4.2.3 ТАРИФНО – ПОСАДОВА ОПЛАТИ ПРАЦІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА (ОРГАНІЗАЦІЇ)
| Поняття тарифної системи |
Конкретна диференціація заробітної плати
працівників підприємства відбувається за
допомогою тарифної системи. Тарифна система являє собою сукупність фіксованих норм оплати за роботу в межах норм праці, а також норм оплати праці за роботу понад норму праці.
Тарифна система використовується для диференціації розмірів заробітної плати в залежності від кваліфікації працівників, відповідальності, умов праці, їх кількості та результатів. Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.
Тарифна система є основою для встановлення певного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та рівнем середньої зарплати працівників підприємства.
| Основні елементи тарифної системи |