Хімічне дослідження калу включає визначення реакції калу (рН), "прихованої крові", білірубіну, стеркобіліну.
Визначення реакції калу проводиться за допомогою вологого лакмусового папірця, що накладається на поверхню калу. У здорової людини, що знаходиться на змішаному харчуванні, реакція калу нейтральна або слаболужна. При переважанні білкової їжі, а також при посиленні процесів гниєння в кишечнику рН калу зсовується в лужну сторону, при вуглеводному харчуванні, при бродильних процесах в кишечнику – в кислу сторону.
Кисла реакція калу відмічається при механічній жовтяниці, амілоїдозі, бродильній диспепсії.
Лужна реакція визначається при гастритах із зниженою секреторною функцією шлунку, панкреатиті, гнильній диспепсії.
Жовчні пігменти. В калі звичайно визначають наявність стеркобіліна і білірубіну. Визначення стеркобіліна і білірубіну проводиться за допомогою сулемової проби.
У присутності сулеми стеркобілін набуває рожевий кольор; якщо в калі присутній незмінний білірубін, то під впливом сулеми він перетворюється в білівердин, який має зелений кольор.
Підвищена кількість стеркобіліна в калі буває при посиленому гемолізі еритроцитів (перниціозна, гемолітична анемії). Відсутність стеркобіліна в калі (ахолічний кал) визначається при обтурації загальної жовчної протоки (камінь, пухлина); різке зменшення стеркобіліна -- при інфекційному гепатиті.
В нормі білірубін в незмінному вигляді в калі не присутній. Його присутність в калі буває у дітей грудного віку, а також у дорослих при тривалому вживанні антибіотиків (через пригнічення життєдіяльності кишкової флори).
Дослідження калу на приховану кров переслідує мету, виявити найнікчемнішу кількість крові в калі, яка не змінює зовнішнього вигляду калу і не може бути знайдена візуально. Це дослідження має велике діагностичне значення для встановлення так званих прихованих, окультних кровотеч при наявності виразок або новоутворень в шлунку або кишечнику, туберкульозі кишечника.
Всі реакції на приховану кров засновані на здатності гемоглобіну приєднати або віддавати кисень у присутності речовин, легко віддаючих кисень (перекис водню, перекис барію, озонований скипидар). Застосовуються речовини, які в процесі окислення змінюють свій кольор (бензидин, амідопирин, гваякова смола), що дає можливість враховувати реакцію.
Серед методів визначення прихованої крові в калі найширше вживання отримала так звана бензидинова проба (реакція Грегерсена).
Методика визначення. Кал досить товстим шаром намазують скіпою на наочне скло. Безпосередньо перед постановкою реакції до 5 мл 50-60% розчину оцетової кислоти додають 0,25 г порошкоподібного бензидину і 0,1 г перекису барія і струшують. Потім 3-4 краплями цієї суміші обливають мазок калу на наочному склі заздалегідь поклавши його на білий фон. У присутності крові негайно, або через 1-2 хвилини з'являється синє або зелене забарвлення.
Ця реакція, дуже чутлива, тому перед дослідженням хворому призначають на 3-4 дні безм'ясну і безхлорофільну дієту, з'ясовують чи немає кровотечи з ясен, чи немає в роті хоча б щонайменшої подряпини, що може привести до появи в калі крові.