Трубопроводу на рівновеликі концентричні площі

(вказано точки заміру)

 

Відстані, на яких повинні знаходитися точки замірів, визначаються за формулою:

 

(7.7)

 

де x – відстань від точки вимірювання до внутрішньої поверхні трубопроводу;

D – внутрішній діаметр трубопроводу;

m – номер відповідного кільця (від центру трубопроводу);

n – число кілець, на яке поділений поперечний переріз трубопроводу, для труб діаметром 150-300 мм рекомендується n= = 3, для труб діаметром 300-900 мм рекомендується n = 5÷10.

Динамічний тиск слід вимірювати на кожному кільці в чотирьох точках, які лежать на взаємно перпендикулярних діаметрах (рис. 7.4).

Для прямокутних трубопроводів з площею перерізу до 0,35 м² рекомендується розбивати переріз трубопроводу не менше ніж на 16 рівних за площею ділянок і вимірювати динамічний напір в центрі кожної ділянки.

А для прямокутних трубопроводів з більшим перерізом, площу кожної ділянки рекомендується брати не більшою ніж 0,025 м². Знаючи середню швидкість потоку і поперечний переріз трубопроводу, секундну витрату визначають за формулою:

. (7.8)

 

Під час відхилення форми і розмірів швидкісних трубок від нормалізованих у формули розрахунку вводиться поправочний коефіцієнт ξ, величина якого визначається експериментально [25].

Для практичного розрахунку швидкості потоку на базі даних, які отримані за допомогою швидкісної трубки Піто із застосуванням різних типів диференційних манометрів (наприклад електронних рис. 7.5) застосовується наступна емпірична залежність:

 

. (7.9)

 

де – значення прискорення выльного падіння, ;

– динамічний тиск, який вимірюється диференційним манометром, мм. вод. ст.;

– густина газового потоку, ;

– коефіцієнт напірної трубки.

Густина газового потоку , , вичислюється за формулою:

 

, (7.10)

де – густина газу за 0 ⁰С (для повітря – 1,293 );

– атмосферний тиск, мм рт. ст.;

– статичний тиск (розрідження, тоді значення для залежності (7.10) береться із знаком мінус) в трубопроводі, мм рт. ст.