Найтривалiші стiйкi зв'язки мiж торговими партнерами, при яких торгiвля виступає частиною промислового спiвробiтництва, забезпечує виробниче кооперування. Найбільш поширеними його видами є: пiдрядне кооперування, договiрна спецiалiзацiя, спiльне виробництво.
При пiдрядному кооперуваннi одна iз сторiн (замовник) доручає iншiй (виконавцю) виконання певної роботи вiдповiдно до обумовлених вимог до її виконання (асортимент, обсяг, термiн, комерційні умови тощо). При необхiдностi замовник може передавати пiдряднику технологiю, креслення i специфiкацiї, обладнання i матерiали.
Предметом угоди про підрядне кооперування може бути:
- виконання технологічних операцій за дорученням замовника з метою перетворення напівфабрикатів у готові комплектуючі вироби;
- випуск компонентів за кресленнями та специфікаціями замовника;
- складання вузлів та агрегатів з компонентів, які виробляються замовником.
Договiрна специфiкацiя виробництва передбачає розмежування виконання окремих частин i етапiв виробничих програм, здiйснення при необхiдностi перерозподiлу капiтальних вкладень. Договірна спеціалізація може виступати як подетальна та як технологічна.
Спiльне виробництво органiзовується для здiйснення конкретного економiчного проекту при створеннi складних видiв продукцiї. При цьому партнери тiсно взаємодiють на всiх етапах, починаючи з НДДКР i до збуту та сервiсного обслуговування, з метою отримання накресленого заздалегідь кінцевого результату. Таке спiвробiтництво оформляється у вигляді консорціуму.
Консорціум - це тимчасове договірне об’єднання (союз) юридично та господарсько самостійних компаній , яий утворюється з метою виробничо-збутового кооперування, а також надання підрядних та інших послуг. Консорціуми можуть утворюватись для отримання великих замовлень на поставки товарів та надання послуг, зокрема, на спорудження цивільних та промислових об’єктів або з метою тривалого промислового співробітництва. До складу консорціуму входять інжинірингові фірми, фірми-виробники, збутові структури, страхові компанії та банки. Організація виробничо-збутового співробітництва у рамках консорціуму часто охоплює проведення НДДКР зі створення нових, дороговартісних та складних видів обладнання, устаткування, товарів, моделей для наступного кооперування їх виробництва та збуту з метою масштабного захоплення ринку. Ініціатор утворення консорціуму відбирає та запрошує майбутніх учасників консорціальної угоди для визначення їх прав, обов’язків та відповідальності при її реалізації. Останнім часом ініціаторами утворення консорціумів виступають великі інжинірингові фірми, які мають значний досвід у керівництві спорудженням великих об’єктів. Учасники угоди вибирають лідера консорціуму, який є, зазвичай, основним виробником або постачальником обладнання або виконавцем основних робіт та має достатній досвід та зв’язки для координування роботи учасників. Лідеру консорціуму надається право координувати дії усіх членів консорціума, представляти інтереси консорціума перед майбутнім замовником та місцевою владою країни, у яку будуть здійснюватись поставки або у якій буде споруджуватись об’єкт. Сторони оформляють свої відносини у вигляді консорціальної угоди, в якій встановлюються взаємні права та обов’язки, головними з яких є наступні.
Кожний член консорціальної угоди бере на себе зобов’язання нести солідарну відповідальність по зобов’язаннях інших членів, які зв’язані з виконанням угоди та контрактів, які її доповнюють. Це означає, що претензії з поставок, строків та обсягу робіт можуть бути висунуті як лідеру, так і будь-якому члену консорціуму. Проте, в консорціальних угодах встановлюються границі відповідальності кожного учасника та загальна відповідальність. Наприклад, якщо границя відповідальності кожного члена консорціума встановлена у розмірі не більше 8% його частки зобов’язань, то претензії у розмірі 12% частки винного учасника покриваються за його рахунок у розмірі встановленої границі 8%, а решта 4% поділяються між усіма членами консорціума пропорційно їх часткам у загальній сумі зобов’язань.
Для участі у консорціумі запрошуються, зазвичай, компанії, які запропонують найнижчі ціни комплектуючих для кооперованого виробництва, ефективну систему збуту, привабливі кредитні умови, банківські гарантії тощо.
Кооперацiйнi зв'язки можуть оформлятись у вигляді контракту, або господарської угоди, або протоколу про здiйснення виробничих та науково-технічних зв’язків. Найкращою формою закріплення коопераційних зв’язків є господарські угоди, які охоплюють усі сторони діяльності партнерів; вони містять взаємні зобов’язання сторін, визначають предмет, номенклатуру та обсяг співпраці, форму та строки завершення робіт тощо.
Виробничо-збутова кооперація з часом може призвести до утворення СП з іноземними інвестиціями як незалежної юридичної особи.