Умови вiдвантаження товару не завжди видiляються в самостiйний роздiл контракту, а можуть бути викладенi в iншому роздiлi, наприклад, "Строк поставки" або "Пакування, маркування i вiдвантаження".
Приклад формулювання цієї статті:
"Не пізніше ніж за 45 днів до початку поставки обладнання Продавець повинен надати Покупцю перелік обладнання, що поставляється, з зазначенням його ваги, розмірів, кубатури. Якщо Продавець не доставить своєчасно обладнання (повністю або частково), зазначене у переліку, у порт, то витрати, зв’язані із мертвим фрахтом, будуть віднесені на його рахунок. Не пізніше 24 годин після відвантаження обладнання Продавець повинен повідомити Покупцю і у копії представнику Покупця у країні Продавця телеграфом або телексом наступні дані: номер Контракта, трансау найменування обладнання, назву судна, номер коносамента або номер накладної при транспортуванні іншими видами транспорту, дату відвантаження, вартість відвантаженого обладнання, кількість місць та вагу. Це повідомлення повинно бути підтверджено листом протягом 48 годин. Якщо у обладнання, що поставляється, входять вибухонебезпечні, легкозаймисті, отруйні або радіоактивні речовини, Продавець повинен інформувати про це Покупця телеграфом або телексом не пізніше, ніж за 45 днів до відвантаження."
5.1.14. Санкцiї
Санкцiї застосовуються як засiб зацiкавити партнерiв добросовiсно виконувати обов'язки i для захисту iнтересiв однiєї iз сторiн у випадку порушення будь-якої з умов контракту iншою стороною.
У цій статті контракту зазначається:
- види санкцій, які можуть застосовувати покупці до продавців у зв’язку з невиконанням останніми умов ЗТК;
- види санкцій, які можуть застосовувати продавці до покупців у зв’язку з невиконанням останніми умов ЗТК;
- спосіб розрахунку конвенційного штрафу та/або збитків; максимальний розмір штрафу;
- умова про одностороннє анулювання контракту при невиконанні однієї із сторін зазначених обов’язків.
Найрозповсюдженішим видом санкцiй є штраф з продавцiв за прострочення поставки товару, так званий конвенцiйний штраф. Вiн розраховується потижнево або подекадно у вiдсотках вiд вартостi недопоставленого товару (наприклад, 0,5%). Часто на кожний тиждень (декаду) визначається свiй відсоток штрафу, що прогресивно зростає (наприклад, до 4-го тижня включно вiн зростає вiд 0,5 до 1%). Вказується максимальний розмір штрафу, який становить 8-12% i навiть 13%, але частiше 10% від вартостi недопоставленого у вказаний термiн товару.
У зв'язку з простроченням поставки товару в контракт також вноситься умова про одностороннє його анулювання, якщо прострочення перевищить обумовлений в контрактi термiн. У цьому випадку продавцевi нiякi витрати i збитки не вiдшкодовуються. Бiльше того, вiн буде зобов'язаний сплатити покупцевi штраф за прострочення поставки в розмiрi вказаного в контрактi максимального вiдсотка.
Продавцевi слiд мати на увазi, що особливо жорстку позицiю вiдносно дотримання термiнiв поставки займають iмпортери – безпосереднi споживачi, порiвняно з посередниками.
В контрактi можуть бути передбаченi санкцiї на випадки порушення iнших його умов не тiльки з боку продавця, але й з боку покупця. Так, стосовно продавця можуть бути застосованi санкцiї:
- за поставку дефектного або некомплектного товару;
- за поставку товару в тарi з маркіруванням або вiдвантажувальними реквiзитами, що не вiдповiдають умовам контракту;
- за неповідомлення про відвантаження;
- за затримки у наданні техдокументації тощо.
В першому випадку, коли дефект товару не дає змоги покупцевi використовувати його, як правило, встановлюється, що продавець платить штраф як за прострочення в поставцi товару з дати заявлення претензiї до її усунення. В iнших перелiчених випадках часто розмiр штрафу визначається у вiдсотках вiд вартостi товару, вiдвантаженого з порушенням вiдповiдної умови контракту.
Санкцiї до покупця можуть бути застосованi:
- за затримку у вiдкриттi акредитива;
- за затримку у платежах;
- за затримку у поданні технiчної документацiї тощо.
Однак штрафи досить часто не покривають збитки сторiн, тому в контрактi може також передбачатись обов'язок винної сторони вiдшкодувати потерпілій сторонi збитки на розмір, що перевищує штрафнi санкцiї.Збитки - це втрати, втрата чи пошкодження майна, втрачена вигода. Відшкодування збитків не вiдмiняє обов'язкiв по поставках, що також слiд зафiксовувати в контрактi. Право на вiдшкодування збиткiв сторонi, що потерпiла, може розповсюджуватись не тiльки на реально завдані збитки, але й, залежно вiд ступеня вини, i на втрачену вигоду. Наприклад, нерідко специфіка виробничого процесу викликає значні збитки у споживачів навіть через невеликі запізнення у поставках товару. Затримки у поставках Cr чи Ni може викликати зупинку у випуску легованої сталі на великому металургійному комбінаті. У цих випадках у ЗТК передбачають і штрафні санкції (penalty) і компенсацію заздалегідь узгоджених та оцінених збитків (agreed and liquidated damages). Методика розрахунку збитків, в залежності від затримок у виконанні ЗТК або від ступеня відхилення від гарантованих характеристик, погоджується сторонами
Обидвi сторони можуть договiрним шляхом, але в досить вузьких рамках, вiдмовитись вiд обов'язкiв вiдшкодувати збитки.
Слiд мати на увазi існуючі суттєві вiдмiнностi в законодавствi окремих країн щодо застосування санкцiй. Закони не всiх країн допускають стягнення поряд iз штрафами i збиткiв, а за законодавством Великобританiї i США не призначаються неустойки (серед них конвенцiйний штраф). Тут передбачається вiдшкодування збиткiв. Однак, практика допускає визначення в контрактi можливих в майбутньому збиткiв у розмiрi "розумно" i попередньо визначеного вiдсотка вiд вартостi товару. Згідно російського, німецького та болгарського права включення у ЗТК умови про штраф за загальним правилом не позбавляє права вимагати відшкодування збитків у частині, яка не покрита штрафом, право Польщі та Чехії виходить з того, що договірний штраф визнає виключною неустойку,тобто збиткі, які перевищують штраф, на можуть бути за загальним правилом стягнені.
Приклад формулювання цієї статті:
"Якщо поставка товару не буде здійснена у встановлені у Контракті строки, Продавець сплачує Покупцю штраф, розрахований від вартості непоставленого у строк товару із розрахунку 0,1% вартості за кожний день запізнення. Якщо запізнення перевищує 30 днів, нарахування штрафа припиняється, і Продавець платить Покупцю неустойку у розмірі 10% від вартості непоставленого у строк товару. У випадку прострочки у поставці товару за цим Контрактом понад 40 днів, Покупець має право, повідомивши Продавця, розірвати Контракт. У випадку поставки дефектного товару, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості забракованого товару. Продавець платить Покупцю штраф у розмірі 10% у випадках:
- неправильного маркування на місцях або окремих предметах;
- неякісного упакування, яке не забезпечує схоронність вантажу у дорозі;
- складання відвантажувальних документів з неправильними даними;
- поставки товарів не згідно умов Контракту за розмірами, кольорами, ростовкою;
- відвантаження товарів достроково без згоди Покупця. Уплата штрафу чи неустойки не звільняють Продавця від обов’язку виконання Контракту."
5.1.15. Страхування
У зовнiшнiй торгiвлi товари страхуються вiд ризикiв пошкодження або втрати при транспортуваннi., тобто від транспортних ризиків. Страхування є добровiльним актом i його основнi умови встановлюються в контрактi, а саме в ньому фiксуються:
· обов'язки продавця i покупця із страхування вантажу;
· тривалiсть i обсяг страхової гарантiї;
· умови страхування;
· види ризиків, від яких має бути застрахований вантаж.
Обов'язки сторiн із страхування вантажу: страхування може здiйснюватись будь-яким iз партнерiв або на свою користь, або на користь iншої сторони, або ж на користь третьої особи (ним звичайно є вантажоодержувач), залежно вiд того, хто бере на себе ризик пошкодження або втрати вантажу, i вiдповiдно за рахунок цiєї сторони. Інколи в контрактi робиться посилання на базиснi умови, якi визначають обов'язки сторiн із страхування.
Інкотермс 2000 передбачає обов’язок продавця здійснити транспортне страхування вантажу тільки при БУП СІФ та СІП. При умові СІФ продавець повинен за свій рахунок застрахувати вантаж на період його морського або річкового транспортування на судні від порта відвантаження до отримання вантажу покупцем у порту призначення на умовах "вільно від часткової аварії", розроблених Інститутом лондонських страховиків. Продавець на вимогу покупця повинен здійснити за рахунок останнього від воєнних ризиків, страйків, заколотів та інших громадянських занепокоєнь. При СІП продавець повинен за свій рахунок застрахувати вантаж на період наскрізного або змішаного транспортування з момента його передачі перевізнику, а при наявності декількох перевізників - першому з них до отримання вантажу покупцем у зазначеному пункті місця призначення. Інші умови страхування аналогічні тим, які передбачені при СІФ.
У тих випадках, коли страхування вантажу здiйснене на користь iншої сторони, в контрактi повинно бути оговорена умова про передачу данiй сторонi страхового полiсу або сертифiката. При цьому, якщо страхувальником є продавець, страховий полiс входить в комплект платiжних документiв.
Тривалiсть страхової гарантiї, що встановлюється в контрактi, визначається тим, на який термiн з моменту вiдвантаження товару iз заводу постачальника до моменту доставки його на склад покупця розповсюджується гарантiя.
Обсяг страхування звичайно становить суму бiльшу, нiж вартiсть контракту – в основному 110% вартості ЗТК. Страхування здійснюється у валюті ЗТК.
Умови страхування вiдрiзняються набором ризикiв, що страхуються. У вiтчизнянiй практицi використовуються три види умов:
· "з вiдповiдальнiстю за всi ризики", коли передбачається вiдшкодування збитку, заподiяного будь-якими небезпеками i випадковостями;
· "з вiдповiдальнiстю за часткову аварiю", де передбачається вiдшкодування збиткiв, спричинених втратою або пошкодженням вантажу, що сталися пiд впливом стихiйних сил, внаслiдок аварiйних ситуацiй при навантажуваннi, складаннi, добірці, розвантаженнi вантажiв i прийняттi судном палива;
· "без вiдповiдальностi за пошкодження, крiм випадкiв катастрофи", коли втрати вiдшкодовуються у випадку повної загибелi всього або частини судна, а також при його пошкодженнi, що викликане зiткненням, посадкою судна на мiлину, пожежею тощо.
Як наслiдок перелiченого, найповніше захищають iнтереси сторони, що ризикує, умови страхування "з вiдповiдальнiстю за всi ризики". Однак i вони не передбачають вiдшкодування збитку, який виникає внаслiдок навмисних дiй або грубої недбалостi вiдправника або отримувача, природних властивостей вантажу (самозаймання, вiдмокання, гниття тощо), вiйськових дiй. Крiм того, в деяких країнах (наприклад, у Францiї) страховi полiси "вiд всiх ризикiв" не гарантують вiд ризику, зв'язаного з розкраданням або пропажею товару. Тому у випадках, коли вимагається розширити обсяг страхування, внести в нього доповнення, необхiдно просити про це страхову компанiю.
Розмiр платежiв за страхування становить, як правило, частки вiдсотка вiд вартостi товару.
До питань страхування, щоб попередити подальшi суперечки i непередбаченi втрати, слiд ставитись дуже уважно, особливо стосовно iмпортних контрактiв. Так, перед усім, не можна iгнорувати цi питання, а необхiдно обов'язково включити їх у контракт, оскільки у противному разi продавець сам може застрахувати вантаж на користь i за рахунок покупця. Бiльше того, доцiльно перелiчити в контрактi всi тi ризики, вiд яких повинен бути застрахований вантаж.
Страхування здійснюється у відповідних страхових компаніях, наприклад, у Індержстраху. Страхування обов’язково має бути підтверджено Міжнародною ТПП.
Приклад запису цієї статті ЗТК:
"Страхування проданого обладнання Продавець здійснює у першокласному страховому товаристві на свій розсуд від звичайних морських ризиків для даного товару до_________".
5.1.16. Форс-мажор або обставини непереборної сили
На перебiг виконання контрактiв можуть суттєво вплинути обставини, передбачити настання яких заздалегiдь при укладаннi контрактiв сторони не мали можливостi, оскiльки вони виникають внаслiдок непередбачених та невiдворотних подiй надзвичайного характеру. Такi обставини називаються обставинами непереборної сили або форс-мажорними.
Вiдповiдна умова у ЗТК називається "застереження про непереборну силу", "форс-мажор", "випадки, що звiльняють вiд вiдповiдальностi", "пiдстави для звiльнення вiд вiдповiдальностi".
Згiдно з рекомендацiями Мiжнародної торгової палати (МТП) форс-мажорнi обставини подiляються на такi категорiї:
а) повiнь (але щорiчний розлив рiчок не є форс-мажорною обставиною), землетрус, шторм, осiдання грунту, цунамi, iншi стихiйнi лиха природи; епідемії;
б) пожежi, вибухи, вихiд з ладу чи пошкодження машин та устаткування;
в) страйки, саботаж, локаут та iншi непередбаченi зупинки на виробництвi;
г) оголошена чи неоголошена вiйна, революцiя, масовi безпорядки, пiратство;
д) законнi або незаконнi дiї органiв державної влади чи управлiння та їх структурних пiдроздiлiв, якi перешкоджають виконанню контракту (наприклад, ембарго на експорт певних товарiв, валютнi обмеження тощо).
З точки зору терміну дії форс-мажорні обставини можуть бути поділені на 2 категорії:
- тривалі, до яких належать, перед усім, заборона експорту (іноді і імпорту), війна, заколоти, блокада, валютні обмеження або інші заходи уряду або його органів;
- короткострокові, до яких належать пожежа, повінь, стихійні лиха, замерзання моря або порту, закриття морських проток, які лежать на звичайному морському шляху, між портами навантаження та розвантаження, відхилення на шляху, викликані воєнними діями тощо.
Настання форс-мажорних обставин може мати такi наслiдки:
· строк виконання зобов’язань стороною, на яку впливають такі обставини, відсуваються на весь період їх дії, маючи на увазі і ліквідацію їх наслідків; при цьому ця сторона не може бути звинувачена у просроченні поставки;
· виконання контракту для сторiн стає економiчно недоцiльним, що трапляється при тривалiй дiї обставин, i кожна iз сторiн має право вiдмовитися вiд повного або часткового виконання зобов’язань за договором; при цьому жодна з сторiн не буде мати права вимагати вiд iншої сторони вiдшкодування збиткiв та виплати неустойки.
Поняття "форс-мажор" не має юридичного визначення, тому партнери для запобiгання розбiжностей повиннi встановити у контрактi таке:
1. Узгоджений перелiк форс-мажорних обставин (iнакше обставини будуть тлумачитись вiдповiдно до звичаїв країни виконавця контракту). При цьому iнтереси продавця та покупця, як правило, не збігають. Звичайно, продавець намагається збiльшити кiлькiсть причин, що входять у це поняття (наприклад, вiднести до них такi, як аварiя на виробництвi, недостача сировини, електроенергiї, робочої сили, неможливiсть одержання транспортних засобiв). Покупець, навпаки, зацiкавлений в обмеженнi кола причин. В iнтересах експортера, якщо вiн не має лiцензiї, включити у склад форс-мажорних обставин таке, як "неотримання вивiзної (ввiзної) лiцензiї" (за суттю ця подiя не є форс-мажорною, якщо вона не входить у застереження контракту).
2. Умови про те, що сторона, для якої виникла неможливiсть виконання контракту, повинна "негайно" швидким зв’язком повідомити іншу сторону про їх настання та припинення та протягом встановленого у ЗТК строку (10 - 15 днiв) у письмовiй формi надати офіційне підтвердження настання дій таких обставин. Несвоєчасне повiдомлення про обставини непереборної сили позбавляє вiдповiдну сторону права посилатись на них у майбутньому.
3. Документ, яким буде пiдтверджуватись настання обставин непереборної сили. У всьому свiтi його видають нацiональнi торгово-промисловi палати.
4. Граничний строк дiї форс-мажору, пiсля якого партнери мають право анулювати взаємнi зобов'язання.Його тривалiсть встановлюється з урахуванням строку виконання контракту, характеру товару, способу продажу, торгових звичаїв. Наприклад, для продуктiв, що швидко псуються, вiн приймається рiвним 15-30 днiв, у контрактах на обладнання – 3-12 мiсяцiв, на iншi товари – 1-4 мiсяцiв. При цьому обумовлюється, що жодна з сторiн не буде мати права на вiдшкодування iншою стороною валютних збиткiв. Як виняток, покупець може вимагати повернення виплаченого авансу. Але це може виявитися безрезультатним, тому що складно довести, що продавець не витратив одержанi суми до виникнення форс-мажору (на проектнi роботи, виготовлення оснащення, придбання матерiалiв тощо).
У ряді країн поняття "форс-мажор" трактується неоднозначно, наприклад, у США, допускається застосування загального визначення форс-мажорних обставин як обставин, які залежать від Бога. Тому границі переліку доцільно розширити шляхом додаткового запису: "... та інших обставин, які не залежать від сторін." У такому випадку під форс-мажор можуть попасти і випадкові явища.
Приклад формулювання цієї статті:
"Обставини форс-мажора (пожежа, повінь, землетрус та інші природні лиха, військові дії, ембарго на експорт та імпорт та інші обставини, які не залежать від сторін) співрозмірно відсувають строки поставки, оскільки вони значною мірою впливають на виконання у строк Контракта аьо частини його. Продавець негайно повідомляє Покупця про початок та закінчення обставин форс-мажора, причому повідомлення про наявність та тривалість обставин форс-мажора повинно бути підтверджено Торговою палатою. При невиконанні Контракта понад_______ місяців Покупець має право анулювати весь Контракт або його частину."
5.1.17. Арбiтраж
Суперечки, що виникають мiж партнерами при виконаннi контрактiв, якi вони не змогли розв'язати договiрним шляхом пiд час переговорiв, вiдповiдно до мiжнародних традицiй, передаються на розгляд арбiтражiв. Цi суперечки можуть виникнути у таких випадках:
- у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням сторонами своїх зобов'язань за контрактом (строки, якiсть, розрахунки);
- у зв’язку iз рiзним тлумаченням сторонами умов контракту при його виконаннi.
Мiжнароднi арбiтражнi комерцiйнi суди порiвняно iз державними судами, де так само може бути розв'язана суперечка мiж учасниками угоди, мають ряд переваг:
· сторони, що беруть участь у суперечцi, можуть вибрати за взаємною домовленістю будь-який арбiтраж та тих арбiтрiв, яких вони вважають найкращими для розгляду даної суперечки, у той час як державний суд розглядає справи у межах своєї компетенцiї за зверненнями зацiкавлених осiб, незалежно вiд того, чи домовились сторони про звернення до суду, чи нi; у державному судi суддi призначаються, а не вибираються сторонами;
· арбiтражний розгляд вiдбувається в елементарнiй процесуальнiй формi та у короткi строки (iнодi сторони можуть навiть визначити у контрактнi строки винесення арбiтражного рiшення), тодi як судовий розгляд пов'язаний з багатьма формальностями та може тривати дуже довго;
· витрати на арбiтраж значно меншi від витрат на судовий розгляд;
· арбiтраж розглядає суперечки на закритих засiданнях, що перешкоджає вiдпливу секретної комерцiйної та виробничої iнформацiї сторiн, що беруть участь у суперечцi;
· державний суд застосовує матерiальне право своєї країни (цивiльно-процесуальний кодекс), арбiтраж використовує правила розгляду суперечок (регламент), затвердженi iнститутом, при якому вiн дiє, та матерiальне право, про яке домовились сторони;
· арбiтражне рiшення остаточне, оскарженню не пiдлягає та є обов'язковим для сторiн. До того ж рiшення арбiтражного суду легше виконати.
Мiжнародний комерцiйний арбiтраж (третейський суд) регулюється нацiональним законодавством, мiжнародними двостороннiми та багатостороннiми угодами. Одними iз найважливiших багатостороннiх договорiв з питань арбiтражу є Конвенцiя про визнання та виконання iноземних арбiтражних рiшень, пiдписана понад 80 країнами у 1958р. у Нью-Йорку, та Європейська Конвенцiя про зовнiшньоторговий арбiтраж вiд 1961р. Пiдписання Нью-Йоркської Конвенцiї про примусове виконання іноземних арбiтражних рiшень було викликане тим, що у мiжнароднiй торговiй практицi нерiдко траплялися випадки невиконання рішень арбiтрiв. За цiєю Конвенцiєю сторона, що одержала позитивне рiшення арбiтражу, може звернутися до нацiонального суду країни контрагента, який не виконує арбiтражне рiшення, з проханням про примусове його виконання. Суди країн, що пiдписали конвенцiю, зобов'язанi без розгляду сутi справи, тим бiльше без перегляду рiшення арбiтражу, прийняти рiшення про примушення контрагента до його виконання аж до арешту винної сторони та утримання сум на користь позиковця.
Розгляд суперечок в арбiтражних судах здiйснюється, як було сказано вище, на основi регламентiв цих судiв.
Арбiтражi, або третейськi суди iснують у двох видах:
· постiйно дiючий арбiтраж (iнституцiйний), який охоплює арбiтражнi суди, колегiї арбiтрiв, арбiтражнi комiсiї, що функцiонують при ТПП, асоцiацiях, бiржах. В них рогляд суперечок здiйснюється вiдповiдно до прийнятих у цих арбiтражах правил (регламентів);
· арбiтраж "adhoc": (iзольований, разовий, випадковий), який створюється кожного разу для розв'язання одного чи декiлькох спірних питань за конкретним контрактом. З метою одноманiтностi у процесуальнiй роботi арбiтражiв "adhoc" пiд егiдою ООН були розробленi три регламенти:
4. Арбiтражний регламент ЄЕК 1966р.
5. Правила Мiжнародного комерцiйного арбiтражу Економiчної Комiсiї ООН для Азiї та Далекого Сходу (ЕКАДС) 1966р. (з 1974р. ЕСКАТО – Економiчна та соцiальна комiсiя ООН для Азiї та Тихого океану).
6. Арбiтражний регламент Комiсiї ООН з права мiжнародної торгiвлi (ЮНСІТРАЛ) 1976р.
За першими двома регламентами у випадку розбiжностей стосовно кандидатур арбiтрiв та суперарбiтра вони можуть призначатися самими комiсiями. При застосуваннi ЮНСІТРАЛ таке призначення доручено Генеральному секретарю Постiйного третейського суду у Гаазi.
Мiжнародний комерцiйний арбiтраж залежно вiд характеру суперечок дiлиться на:
· загальний арбiтраж, який розглядає усi суперечки щодо зовнiш ньоекономiчних угод;
· спецiалiзований арбiтраж, до якого належать:
- арбiтражi, якi розглядають морськi суперечки (арбiтраж при комiтетi Ллойда у Лондонi, Морська арбiтражна палата у Парижi, Японський морський арбiтраж у Токiо, Морський третейський суд у Гамбурзi, Морська арбiтражна комiсiя у Москві та Києві);
- арбiтражi, якi розглядають суперечки, пов'язанi з торгiвлею конкретними товарами (арбiтраж Лондонської асоцiацiї по торгiвлi зерновими, арбiтражний суд при Федерацiї по торгiвлi вовною у Гдинi, арбiтраж при Комiтетi по торгiвлi зерновими у Роттердамi; арбiтраж при Бiржi по торгiвлi шкiрою та шкiряними виробами у Генуї, арбiтраж при Нiдерландськiй асоцiацiї по торгiвлi кавою).
У заключному актi загальноєвропейської наради у Гельсинкi, прийнятому 1 серпня 1975р., мiстяться рекомендацiї органiзацiям, пiдприємствам та фiрмам країн-учасниць передбачати у комерцiйних угодах та контрактах про промислове спiвробiтництво арбiтражнi застереження, вважаючи, що арбiтраж на основi взаємоприйнятого регламенту з одним iз вiдповiдних способiв швидкого та справедливого розгляду суперечок.
Мiжнароднi комерцiйнi арбiтражнi суди набувають компетенцiї на розгляд суперечок тiльки на пiдставi письмової згоди сторiн, що сперечаються. Арбiтражна угода може називатись:
- третейським записом -це угода відносно суперечки, що вже виникла;
- арбiтражним застереженням- угода вiдносно суперечок, якi можуть виникнути у майбутньому.
В арбiтражному застереженнi сторони повиннi домовитись про таке:
· якi предмети суперечки виносяться на розгляд арбiтражу;
· в якому арбiтражу буде розглядатися суперечка, чи буде використовуватися регламент цього суду;
· матерiальне право якої країни буде використане;
· у якому мiсцi та на якою мовою буде здiйснюватись розгляд;
· кiлькiсть арбiтрiв та порядок їх вибору;
· що будь-яка суперечка або розбіжність, які можуть виникнути із Контракта або у зв’язку з ним, підлягають, з виключенням (а не за виключенням) підсудності місцевим судам, передаванню на розгляд арбітражу.
Наприклад, арбiтражне застереження, яке рекомендує включати до контрактiв Мiжнародний комерцiйний арбiтражний суд при ТПП України, має такий вигляд:
"Будь-яка суперечка, що виникає за цим договором або у зв'язку з ним, пiдлягає передачi на розгляд та остаточне вирiшення у Мiжнародний комерцiйний суд при ТПП Украини.
Сторони погоджуються з тим, що у процесi розгляду та розв'язання суперечки буде застосовуватись Регламент Мiжнародного комерцiйного суду при ТТП України.
Правом, що регулює чинний договiр, є матерiальне право ____________ (країни).
Арбiтражний суд складається з одного (або трьох) арбiтра (арбiтрiв).
Мiсце проведення засiдань суду ________________(мiсто).
Мова (мови) арбiтражного розгляду _________(українська, росiйська тощо)".
Приклад формулювання арбітражного застереження згідно Правил арбітражу "ЮНСІТРАЛ":
"Арбітраж повинен складатись із трьох суддів, мати місце у Стокгольмі (Швеція) (або інша нейтральна держава), мова документів, рішення арбітрів тощо - англійська, регулювання та тлумачення Контракту - за допомогою положень Щведського права."
Якщо одна з сторiн вважає, що її права порушенi, то вона висуває претензiю виннiй сторонi. У випадку незадоволення претензiї та виникнення суперечки мiж сторонами сторона, що прагне врегулювання суперечки, може подати до вибраного сторонами арбiтражного суду заяву на примирення. Примирення здiйснюється мировим посередником, який призначається арбiтражним судом. Звичайно термiн узгодження суперечок становить 90 днiв з дня перших переговорiв.
Якщо примирення не приводить до згоди мiж сторонами, сторона, права якої порушенi, подає до арбiтражного суду позовну заяву. У позовнiй заявi зазначаються: цiна позову, вимоги позиковця, викладаються обставини, що лежать в основi позовних вимог, надаються документи, що пiдтвержують обгрунтованiсть позову та сум, що заперечуються.
Вiдповiдальний секретар суду повiдомляє позиковцю суму арбiтражного збору, направляє йому регламент суду та рекомендацiйний список арбiтрiв, з якого позиковець повинен вибрати одного арбiтра. Одночасно про позов повiдомляється вiдповiдачу, йому надаються копiї позовних документiв, регламент та список арбiтрiв, з якого вiдповiдач також вибирає одного арбiтра.
Якщо сторони встановили в арбiтражнiй угодi, що суперечка розглядається трьома арбiтрами, то арбiтри, вибранi сторонами повиннi вибрати третього арбiтра – голову даного складу суду (суперарбiтра). Якщо за арбiтражною угодою суперечка розглядається одним арбiтром, сторони повиннi домовитись, кого iз наданого списку вони вибирають. Арбiтрiв може призначати i керiвництво суду, якщо сторони добровiльно передають йому це право, або у випадку, коли сторони не визначили арбiтрiв протягом встановленого регламентом суду строку.
Пiсля одержання позовних документiв вiдповiдач повинен направити до арбiтражу свої пояснення (вiдгук на позовну заяву) або подати зустрiчний позов.
Якщо вiдповiдач не подає арбiтражному суду свої заперечення, не з'являється на засiдання суду, не подає документальних доказiв, суд все одно продовжує розгляд справи та виносить своє рiшення.
Арбiтражний суд розв'язує суперечки на основi норм права, зазначеного сторонами в арбiтражнiй угодi. Якщо таке зазначення вiдсутнє, суд сам на основi колiзiйних норм, якi вважає найприйнятнішими, вибирає право, що застосовує для розгляду суперечки. Як правило, у цьому випадку арбiтри виходять iз правових норм, що мiстяться як у внутрiшньому законодавствi країн, так i у мiжнародних угодах.
На роль арбiтрiв звичайно залучаються фахiвцi, якi є провiдними у тiй галузi, до якої належить конкретна угода. Ними можуть бути вченi, президенти провiдних фiрм, адвокати, службовцi державних органiзацiй. При необхiдностi арбiтри залучають технiчних експертiв.
Вартiсть послуг арбiтрiв, суперарбiтра та технiчних експертiв є дуже значною. Для проведення арбiтражу орендуються примiшення та залучаються технiчнi працiвники для ведення протоколу, оформлення експертиз, рiшень тощо. Тому в умовах контракту доцiльно уточнити, яка з сторiн i у якому розмiрi повинна вiдшкодовувати арбiтражнi витрати, а також авансувати роботи тривалих арбiтражiв. Контракти найчастіше передбачають, що витрати по арбiтражу несе сторона, яка програла, що є додатковим мотивом, який стримує передачу розгляду суперечок третейським судам. Проте може бути передбачено, що рiшення про те, яка з сторiн та у якому розмiрi буде оплачувати арбiтражнi витрати, приймає сам арбiтраж.
Про винесене рiшення арбiтраж повiдомляє сторони у письмовому виглядi. Рiшення є остаточним i не може бути оскаржене за суттю. Якщо рiшення арбiтражу не виконується добровiльно, воно може бути приведене до виконання примусово.
Держави, що пiдписали Нью-Йоркську Конвенцiю, повиннi приводити до виконання iноземнi арбiтражнi рiшення вiдповiдно до норм тієї країни, де має бути виконано рiшення арбiтражу. Рiшення арбiтражу приводяться до виконання на пiдставi екзекватури – наказу мiсцевого суду про виконання.
Конвенцiя передбачає також ряд пiдстав, за наявностi яких у виконаннi рiшення може бути вiдмовлено:
- якщо компетентнi органи мiсця виконання знайдуть, що предмет суперечки не може бути розглянутий в арбiтражі (має розглядатися у державному судi);
- якщо приведення рiшення до виконання суперечить публiчному порядку даної країни;
- якщо сторона, проти якої прийнято рiшення, доведе, що розгляд у арбiтражі вiдбувався з порушенням процедури (незалежне повiдомлення сторiн тощо) або що арбiтражна угода недiйсна або була вiдсутня взагалi.
Крiм багатьох конвенцiй, виконання рiшень арбiтражу регулюється двостороннiми угодами, якi також можуть передбачати пiдстави для вiдмови у виконаннi арбiтражних рiшень. Якщо країни, контрагенти iз яких вимушенi були звернутися до арбiтражу, мають двостороннiй договiр, який передбачає бiльшу кiлькiсть пiдстав для вiдмови у виконаннi рiшень арбiтражу, нiж, наприклад, Нью-Йоркська Конвенцiя, то сторона, проти якої прийнято арбiтражне рiшення, буде домагатися одержання екзекватури вiдповiдно до двостороннього договору, що дає їй бiльше пiльг.
У країнах, що не беруть участi у Нью-Йоркськiй Конвенцiї, одержання екзекватури здiйснюється вiдповiдно до двостоннiх договорів, а при вiдсутностi таких, вiдповiдно до нацiонального законодавства.
При виконаннi контрактiв на поставку та монтаж обладнання промислових об'єктiв виникають iншi умови розгляду розбiжностей мiж замовниками, постачальниками та субпiдрядниками. У зв'язку із загостренням конкуренції на свiтовому ринку частiшають випадки, коли замовники включають до торгiв обов'язковi для постачальникiв тексти майбутнiх контрактiв, що передбачать розгляд суперечок не в арбiтражах, а у нацiональних судах країн-iмпортерiв. Змагаючись за одержання замовлень, експортери товарiв та послуг вимушенi йти на такi нерiвноправнi умови угод, незважаючи на те, що, як свiдчить досвiд, цi умови прирiкають їх на тривалi та дорогі судовi процеси з важкопередбачуваними наслiдками.
З iншого боку, українськi експортери повиннi усвiдомлювати, що контракти з нацiональними транспортно-експедиторськими компанiями, пiдрядними фiрмами та субпостачальниками, що укладаються представництвами українських генпостачальникiв та генпiдрядникiв у країнах замовникiв, можуть пiдпадати пiд юрисдикцiю законiв цих країн та пiдлягати розгляду мiсцевими судами. Тому українськi зовнiшньоторговi органiзацiї, що працюють над укладанням та виконанням таких контрактiв, повиннi з самого початку залучати до розроблення їх умов солiднi адвокатськi контори у країнах iмпортерiв, резервуючи на їх послуги значнi суми.
Строк звернення до арбiтражу визначається кiлькiстю робочих днiв пiсля виникнення суперечки або кількістю мiсяцiв пiсля закiнчення визначеного у контрактi строку вiдвантаження.
Головним питанням цього роздiлу є питання про мiсце арбiтражу. Для вiтчизняного учасника угоди найвигiднішим є арбiтражний суд у Києвi при ТПП. Проте iноземна сторона може не погодитись на арбiтраж у Києвi, тодi, виходячи iз принципу паритету, може бути обраний арбiтраж у країнi вiдповiдача. Також можливий арбiтраж у третiй країнi. У цьому випадку найбажаніший для вiтчизняного учасника Берн (арбiтраж при МТП), потiм – Стокгольм i Лондон – арбiтражнi суди при ТПП цих країн). Якщо місцем арбiтражного суду обрано місце у країнi партнера або третiй країнi доцiльно ознайомитись з основними положеннями арбiтражу даної країни, щоб мати уявлення про можливi наслiдки.