За способом забезпечення валютними коштами акредитиви поділяються на покриті та непокриті.
Покритий акредитив (covered L/C), передбачає,що при його відкритті банк-емітент одночасно переказує виконуючому (тобто тому, що оплачує) банку відповідні валютні кошти у формі акредитиву, які є забезпеченням та джерелом платежу по даному акредитиву. Отже, покритий акредитив, як і безвідкличний, містить тверде зобов'язання банку виплатити суму платежу.
Експортер наполягає на виставленні покритого безвідкличного акредитива, коли він виявляє недовіру до імпортера або його банка. При відкритті покритого безвідкличного акредитива банк-емітент дебетує поточний рахунок свого клієнта-імпортера на суму акредитива та блокує її на особливому рахунку з момента відкриття акредитива до закінчення строку його дії. Після за кінчення строку дії акредитива його невикористана частнина або уся невикористана сума поновлюється на поточному рахунку імпортера.
Цей вид акредитива невигідний для імпортерів, оскільки вилучає із обігу кошти на весь строк дії акредитива, який може бути тривалим, і дуже вигідний банку-емітенту, оскільки ці кошти надходять у його розпорядження на заздалегідь обумовлений строк.
Покритий акредитив фактично є для імпортера найбільш безпечним способом передоплати товарів, що постачаються, а для експортера - засіб максимально скорого отримання грошей.
В Україні комерційні банки, які емітують акредитиви за дорученням імпортерів, у багатьох випадках самі наполягають на наданні наказодавачем покриття, оскільки не можуть повністю покладатись на фінансову стабільність та правдивість нових учасників ринкових відносин. Через ті самі причини західні експортери так само наполягають на виставленні на їх користь покритого безвідкличного акредитива.
Непокритий акредитив (uncovered L/C), не передбачає попереднього переказу валюти акредитива.
В Україні непокриті акредитиви відкриваються комерційними банками в основному за дорученням пріоритетних клієнтів або ж на незначні суми. Але зі зростом конкуренції у банківському середовищі українські банки будуть відходити від практики емітування покритих акредитивів і в інтересах клієнтів будуть йти на певний ризик, який зв’язаний з відкриттям непокритих акредитивів.
Усі численні переваги акредитивної форми розрахунків можна узагальнити таким чином (Слепов В.А., Гордиенко В.Н. Международные торговые расчеты: Учебное пособие / Рос. экон. акад. им. Г.В.Плеханова.- М.: ФБК-ПРЕСС, 1998. - 168 с.):
- це самостійна від торгового контракту угода, яка містить як чітке зобов’язанння платежу на користь експортера, так і можливість одержання кредиту імпортером;
- він дозволяє використовувати кредитоспроможність та репутацію банка-емітента на користь обидвох контрагентів;
- усуває ризик неплатежу з боку покупця, оскільки оплата документів гарантується банком-емітентом;
- підтверджений акредитив додає експортеру гарантію платежу з боку ще одного банка;
- забезпечує ефективну допомогу та консультації банку з питань відкриття акредитиву, визначення та оформлення документів, які мають бути надані згідно його умов;
- передбачає об'єктивну та ретельну перевірку банками документів, на підставі яких здійснюється платіж;
- експортер не отримує платіж, якщо не надасть певні відвантажувальні документи згідно умов акредитива;
- дає можливість імпортеру одержати більш тривалий комерційний кредит, ніж при використанні інших форм розрахунків;
- імпортер може наполягати на відвантаженні товару у певні часові рамки шляхом внесення відповідної умови в акредитив;
- підпорядкування Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів, а також нормам звичайного права у більшості країн дозволяє використовувати акредитив при розрахунках фактично з усіма країнами світу;
- акредитив може бути використаний як база для зовнішньоторгового кредитування експортера;
- він дозволяє нейтралізувати окремі валютні та політичні ризики;
- авізування акредитива через банк захищає бенефіціара від підробок та фальшивих акредитивів, оскільки без завірення авізуючим банком автентичності акредитива він залишається лише "зобов’язанням на папері".
До недоліків акредитиву (переважно з точки зору імпортера) можна віднести наступні:
- банки мають справу лише з документами, а не з товарами, і платіж здійснюється на підставі надання експортером документів згідно умов акредитива незалежно від характеристик та кондиції самих товарів;
- відкриваючи акредитив, банк-емітент бере на себе зобов’язання від імені покупця, що може обмежити отримання покупцем інших позик у цьому банку;
- акредитивна форма розрахунків є найдорожчою і тягне за собою цілу низку витрат у вигляді комісій, зборів і, можливо, виплати відсотків у період його дії, які частіше збираються з наказодавача; відкриття акредитивів на незначні суми,за звичай, недоцільно;
- акредитив зобов’язує банк здійснити платіж, як тільки відповідні документи йому будуть надані, тоді як експортер є вільним у виборі, надати документи чи ні і, таким чином, вільний від будь-яких зобов’язань до момента, поки сам не вирішить скористатись виставленим акредитивом;
- він відволікає ошти наказодавача на весь строк дії акредитива.
Частка акредитивів у міжнародній торгівлі значно менша, ніж частка інкасо та відкритого рахунка. Проте є ряд випадків, коли використання акредитивів є доцільним та необхідним:
- нове торгове партнерство;
- сумніви у кредитоспроможності покупця;
- нестабільність ексономічног та політичного становища у країні покупця;
- наявністьвалютних або інших нормативних актів контроля та обмежень у країні продавця;
- прохання покупця про комерційний кредит;
- великомасштабні програми;
- спеціальні товари, виготовлені за спецзамовленням, наступна реалізація яких іншому покупцюможе бути об’єктивно утруднена.
Крім розглянутих вище найпоширеніших видів акредитивів, при торгівлі готовою продукцією можуть використовуватись і інші їх види:
- переказний, або трансферабельний, акредитив;
- револьверний акредитив;
- акредитив з "червоним застереженням";
- компенсаційний акредитив;
- резервний акредитив;
- транзитний акредитив;
- чистий рамбурсьний акредитив;
- акредитивні листи.
Переказний (трансферабельний) акредитив (transferable credit) дає право першому бенефіціару дати вказівку банку, який виконує негайний платіж, платіж з відтермінуванням платежу, акцепт тратт або негоціацію, або, у випадку вільної негоціації, банку, який уповноважений бути переказуючим банком, здійснити платіж на всю суму або на її частину другому бенефіціару / другим бенефіціарам.
Відкриття переказного акредитиву доцільне у таких випадках:
- коли продавець, який не є постачальником усієї партії товару, взяв зобов’язання швидко розплатитися із своїми кредиторами та субпідрядниками валютою. Переадресування платежів дасть змогу уникнути перерозрахунків із ними. Крім того, даний вид акредитиву дешевший за відкриття окремих акредитивів своїм субпідрядникам;
- коли перший бенефіціар не поставляє товар сам, а є посередником та бажає передати частину або усі свої права та обов’язки дійсному постачальнику (другому бенефіціару) у своїй країні чи за кордоном. При цьому торговому посереднику його покупець виставляє безвідкличний акредитив, який має бути чітко позначений як трансферабельний.
Після отримання від банка повідомлення про відкриття акредитива торговий посередник може доручити банку перевести акредитив на свого постачальника, або другого бенефіціара. При цьому переказ має відповідати умовам первісного акредитива, за такими винятками:
1) назва та адреса наказодавача акредитива можуть бути замінені на назву та адресу першого бенефіціара, таким чином частина акредитива, яка переказується, буде відкрита наказу першого бенефіціара (посередника). Це дозволяє приховати особу первісного покупця від другого бенефіціара;
2) сума акредитива (та ціна за одиницю товара) може бути зменшена, що дозволить першому бенефіціару отримати свій прибуток;
3) строк дії акредитива та період для відвантаження можуть бути скорочені, що дозволяє першому бенефіціару мати час для подання документів по акредитиву після того, як їх надав другий бенефіціар;
4) перший бенефіціар може замінити рахунки-фактури, а також тратти другого бенефіціара на свої власні. Але при обміні цих документів банк має розраховувати на оперативну співпрацю торгового посередника: якщо він не надасть їх на першу вимогу, на адресу банка-емітента можуть бути відіслані рахунки-фактури другого бенефіціара. Для запобігання таким ситуаціям, банк вимагає від торгового посередника надання рахунків-фактур одночасно з дорученням на переказ акредитива.
У тексті акредитиву повинно бути зазначено, що він є переказним (або трансферабельним), тому що у протилежному випадку бенефіціар не має права переадресування платежу.
Трансферабельний акредитив може бути переказаний лише один раз, тобто другий бенефіціар не може переказати його третьому бенефіціару. Але "зворотний переказ" другим бенефіціаром першому бенефіціару не є другим переказом акредитива.
Переваги трансферабельного акредитива для посередників:
- він дозволяє посереднику не використовувати свої власні грошові кошти та кредитні можливості у банку;
- він може бути використаний таким чином, що покупець не буде знати про особу первісного постачальника. Для цього основний акредитив не повинен наказувати жодних документів, які могли б містити ім’я первісного постачальника.
Револьверний (відновлювальний) акредитив (revolving credit)- це акредитив, який автоматично відновлюється на попередніх умовах у міру здійснення розрахунків за чергові партії товару. За таким акредитивом визначаються загальний термін його дії та загальна сума, у межах якої здійснюються платежі.
Револьверний акредитив використовується у випадку, якщо ЗТК передбачає декілько регулярних приблизно рівних за вартістю поставок товарів, які розтягнуті у часі. Контрагенти у цьому випадку домовляються про відкриття револьверного акредитива на весь період поставок на суму, яка приблизно дорівнює вартості однієї поставки за умови, що після оплати кожної поставки на акредитиві відновляється встановлена первісна сума.
Після відправки чергової партії товару продавець подає документи до банку та одержує платіж. Банк, який відкрив акредитив, відновлює його до первісної суми, як тільки покупець відшкодує банку здійснені за акредитивом платежі.
Використання револьверного акредитива дозволяє знизити вартість послуг банків, яка залежить від вида акредитива, суми, на яку він відкритий, та строка його дії. Наприклад, ЗТК передбачає поставку товару протягом року чотирма партіями на загальну суму 1 000 000 USD. У цьому випадку револьверний акредитив може бути відкритий на весь період поставок на суму 250 000 USD, але за умови, що сума чотирьох платежів не має перевищувати 1 000 000 USD. Вартість акредитива у даному випадку буде розраховуватись виходячи не із 1 000 000 USD протягом року, а з суми лише 250 000 USD за той же період часу, тобто буде у чотири рази дешевше.
Револьверні акредитиви можуть бути відновлюваними відносно двох параметрів - суми та строку, наприклад:
1) акредитив може бути відкритий на суму 100 000 USD для однократного списання, після якого сума акредитива автоматично відновлюється. Кількість списань на суму у межах 100 000 USD не обмежується (за винятком застереження суми щоденного списання). Списання за такими акредитивами можуть тривати до закінчення строку дії акредитива. Такого роду револьверні акредитиви рідко підтверджуються, оскільки важко визначити сумарні зобов’язання протягом строку дії акредитива;
2) акредитив може бути відкритий для використання на суму до 100 000USD на тиждень або місяць. Цю суму дозволяється списувати щотижня або щомісяця незалежно від того, чи була використана яка-небудь сума у попередній тиждень чи місяць. При цьому використання можуть здійснюватись за допомогою одного з двох різновидів револьверного акредитива:
- -кумулятивного акредитива, який означає, що невикористані або неповністю використані суми із одного періода можуть бути додані до сум наступного періода, що на практиці зустрічається не часто;
- -некумулятивного акредитива, при якому строк використання своєчасно не затребуваних сум закінчується.
Такого роду акредитиви підтверджуються з більшою імовірністю, оскільки можна визначити загальну суму зобов’язань.
Якщо відновлення суми акредитива відбувається не автоматично, а залежить від отримання певних інструкцій після кожного списання, такий акредитив не є револьверним акредитивом у чистому вигляді. Він може бути акредитивом на фіксовану суму, яка збільшується шляхом внесення змін.
Револьверні акредитиви не слід плутати з акредитивами, які виконуються шляхом поступових платежів. Наприклад, якщо акредитив обмежений за сумою та строком дії і при цьому дозволені певні списання сум (без наступного автоматичного відновленя) у міру часткових відвантажень товару, він не є револьверним акредитивом, а виконується шляхом поступових платежів.
Акредитив з "червоним застереженням" (red clause credit) - це акредитив зі спеціальним застереженням (яке раніше робилось червоними чорнилами для того, щоб привернути увагу), яке дозволяє авізуючому або підтверджуючому банку надавати аванси бенефіціару (експортеру) до подання обумовлених в акредитиві відповідних документів, Це застереження може бути внесено в акредитив на вимогу заявника на акредитив (тобто покупця-імпортера).
Такий документ не є авансовим платежем, а розпорядженням, згідно якого постачальник отримає аванс від авізуючого/підтверджуючого банка до відвантаження товару.
Покупець може попросити банк-емітент дозволити авізуючому/підтверджуючому банку виконати платежі експортеру за товари до того, як вони будуть відвантажені. Тому такий акредитив є джерелом фінансування перед відвантаженням і може бути отриманий у таких формах:
- позики від авізуючого/підтверджуючого банка бенефіціару (експортеру) для оплати основного боргу та відсотків;
- гарантованого банком-емітентом акредитива, який, своєю чергою, має право регреса до наказодавача (покупця).
Іншими словами, покупець може стати повністю відповідальним за аванс експортеру, не виплачуючи сам аванс. Це робиться авізуючим/підтверджуючим банком під забезпечення у вмгляді акредитива з червоним застереженням.
Наказодавач акредитива з "червоним застереженням" повинен зазначити, яка частина загальної суми акредитива повинна становити аванс (упритул до 100%). У випадку безумовного авансу бажано, щоб ця сума була менше 100%, наприклад, 85%. Наказодавач повинен також зазначити, чи мають виплачуватись процентні збори на цей аванс.
Авізуючий/підтверджуючий банк може надати бенефіціару кредит на двох основних типах "червоної" умови:
- незабезпеченій, або чистій, умові. У цьому випадку авансування здійснюється проти простої заяви бенефіціара, що аванс необхідий в оплату за передвідвантаження товару, без будь-якого зобов’язання з його боку;
- забезпеченій умові, яка називається "зелена". Авансування здійснюється проти зобов’язання бенефіціара закупити товар та надати у банк відповідні документи (складські квитанції, акт приймання-здавання, розписку в отриманні авансового платежу тощо) разом зі страховим полісом, який покриває ризик пожежі, а також зобов’язанням бенефіціара надати у строк коносамент або інші відвантажувальні документи.
Виплата аванса хоча і здійснюється із коштів банка-кореспондента, але під відповідальність банка-емітента. Якщо продавець не надасть у строк відвантажувальні документи або не погасить аванс, банк-кореспондент має право дебетувати банк-емітент на суму аванса (разом з нарахованими відсотками), тобто набуває сили право регреса. Банк-емітент утримує цю суму з наказодавача акредитива.
Акредитиви з "червоним застереженням" найчастіше використовуються при:
- необхідності фінансування перед відвантаженням;
- експорті товарів, наприклад, вовни із Австралії, пиломатеріалів із Скандинавії або Західної Африки та рогатої худоби із Італії.
Компенсаційні акредитиви (back to back L/C) - це домовленість, коли один акредитив використовується у якості гарантії випуску другого акредитиву для покриття тієї ж угоди. Вони спеціально не розглядаються в Уніфікованих правилах для документарних акредитивів, і просто являють собою два акредитива.
Існують ситуації, в яких неможливо виставити переказний акредитив, наприклад:
- покупець товарів через посередника може погодитись на акредитив, але не на переказний;
- первісний постачальник товару може наполягати на акредитиві, який буде виставлений на його користь, наприклад, першокласним британським банком. У цій ситуації британський посередник не може просити свого покупця в іншій країні виставити переказний акредитив,
- оскільки він буде виставлений банком у країні покупця, а не британським банком.
У таких ситуаціях альтернативою переказному акредитиву є компенсаційний акредитив, який має багато спільного з переказним, але є також і деякі важливі відмінності:
- при переказному акредитиві виставляється лише один акредитив, який потім переказується першим бенефіціаром (посередником) другому. правила для переказних акредитивів зазначені в Уніфікованих правилах та звичаях для документарних акредитивів;
- існують два типи компенсаційних акредитивів: 1) перший акредитив (первісний) може бути виставлений від імені банка іноземного покупця (посередника), тоді посередник є бенефіціаром; 2) другий акредитив може бути виставлений від імені банка посередника, тоді постачальник товарів є бенефіціаром.
У випадку з двома компенсаційними акредитивами посередник та його банк хочуть бути впевненими (як і випадку з переказними акредитивами), що постачальник виконає умови другого акредитива так, щоб посередник міг, своєю чергою, виконати умови першого акредитива.
При наявності компенсаційного акредитива посередник просить свій банк прийняти первісний акредитив в якості "забезпечення" під другий акредитив так, щоб його дохід від першого акредитива був забезпеченням по його платежах за другим акредитивом. Проте це забезпечення може розглядатись лише як певна зручна форма для банка, оскільки ці два акредитиви виконують дані функції незалежно один від одного.
Банк-емітент повинен бути впевнений, що платежі за первісним акредитивом будуть виконані. Тому в ідеалі первісний акредитив повинен бути підтверджений безвідкличним акредитивом або, у крайньому разі, безвідкличним акредитивом банка з гарною репутацією, який зможе забезпечити платіж або акцепт після подання.
Зменшити ризики, які зв’язані з компенсаційними акредитивами, можно так само, як і ті, які зв’язані з переказними акредитивами.
Резервний акредитив (stand-by L/C) являють собою умовну гарантію, надану банком-емітентом, і відповідають Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів. Вони використовуються для гарантування платежів у випадку настання чи ненастання цілком конкретної події, тобто вони подібні банківським гарантіям, але більш універсальні, оскільки можуть передбачати не лише переказ коштів, але і акцепт платіжних зобов’язань. Наприклад, у ЗТК може бути передбачено, що якщо продавець зможе поставити товар на три місяці раніше строку, зазначеного у ЗТК, то покупець виплатить продавцю додаткову преміальну суму з відкритого ним резервного акредитива. Тоді, якщо продавець зможе здійснити дострокову поставку, він отримає гроші зі звичайного безвідкличного акредитива за саму поставку товару і з безвідкличного резервного акредитива - за достроковість.
Резервні акредитиви використовуються, за звичай, у двох сферах:
- вони можуть бути використані замість зобов’язань/гарантій авансового платежу, зобов’язань за поступовими платежами, контрактних гарантій або зобов’язань грошових утримань;
- вони можуть бути використані тоді, коли банк не бажає збільшувати кредит клієнту, оскільки клієнт вже підійшов до ліміта кредита у цьому банку.
Переваги резервних акредитивів:
- резервні акредитиви є більш надійними для експортера та зменшують загальну суму банківського кредита, необхідного для покупця (заявника на цей акредитив);
- вони можуть бути резервною гарантією для торгівлі, яка здійснюється на інших умовах платежу (документарне інкасо з векселями, виписаними на покупця, а не на банк);
- коли такий акредитив пускається у хід, бенефіціар буде мати можливість виписувати векселя на банк-емітент;
- вони регламентуються Уніфікованими правилами для документарних акредитивів.
-
Транзитний акредитив. Банк-емітент може вимагати від банка-посередника в одній країні підтвердити або авізувати акредитив на користь бенефіціара-резидента іншої країни. Такі акредитиви називаються транзитними, і авізуючий банк може направити їх безпосередньо бенефіціару або авізувати їх через вибраного агента у країні бенефіціара.
Такі акредитиви відкриваються у зв’язку з тим, що банк-емітент може бути позбавлений можливості напряму зв’язатись з банком у країні бенефіціара з політичних причин або не мати з ним кореспондентських відносин.
Акредитивні листи(Letter of Credit)- безвідкличні акредитивні листи, які випукаються банками-емітентами і містять зобов’язання оплатити або гарантувати оплату товарів іншими банками проти надання продавцями (бенефіціарами) певного комплекта документів. Беефіціари мають право звертатись до будь-яких банків своєї або іншої країни з проханням виплатити їм гроші, надавши зазначені у листі документи. Банку, який виплатив гроші бенефіціару за акредитивним листом, банк-емітент акредитивного листа гарантує негацне відшкодування коштів та виплату комісії за послуги. Продавці повинні приймати акредитивні листи, які випущені лише солідними банками-емітентами. Такі акредитивні листи діють у ряді країн колишньої Британської співдружності націй.