Обліково-фінансові документи

План до практичних занять

1. Доручення.

2. Розписка.

3. Правопис прислівників.

 

Завдання 1.Продовжіть речення.

1. Доручення – це …

2. Доручення видаються на розпорядження майном, …

3. За походженням доручення поділяються на …

4. Обов’язковою умовою правомірності особистого доручення є …

5. Розписка – це …

6. За походженням розписки бувають …

7. Особисту розписку складають тоді, коли …

8. Розписка має такі реквізити…

 

Завдання 2.Виправте помилки в оформленні доручення.

Доручення

Я доручаю одержати у касира університету належну мені стипендію.

08.09.2009.

Засвідчую підпис

Декан факультету (підпис) Опанасенко З.О.

 

Завдання 3.Виправте помилки та відредагуйте поданий документ.

Розписка

20 червня 2009 року я в присутності Кравчук Дмитра узяв у долг гроші в сумі 300 (триста) гривень, які обов’язково віддам Шевченко Анатолію не пізніше 10.X.2009 р.

підпис

 

Завдання 4.Доповніть речення потрібними дієсловами.

Юридичні сторони … відповідальність згідно з законодавством.

Фахівець … участь у виконанні взятих зобов’язань.

Матеріально відповідальна особа .. на себе відповідальність за схоронність матеріальних цінностей.

Даний договір … чинності з моменту його підписання.

Для проведення ревізії … спеціальну комісію.

Доповідач .. чимало переконливих фактів.

Ми … на вашу підтримку.

 

Завдання 5.Запишіть слова, знявши риску; поясніть їх правопис.

За/світла, до/ладу, на/показ, на/прикінці, на/вскіс, по/перше, по/батькові, по/близу, з/дня/на/день, по/середині, на/різно, по/деколи, по/українськи, в/нічию, до/побачення, раз/у/раз, як/слід, по/господарськи, на/швидку, по/всяк/час, в/решті/решт, що/години, на/гора, на/разі.

 

Завдання 6.Складіть і запишіть словосполучення, поєднавши паронімічні прикметники з іменниками. Поясніть свій вибір.

1. Автоматичний – автоматний (..патрон, ..черга, ..пристрій, ..замок, ..ріжки, ..станція, ..жест, ..диск).

2. Батьків – батьківський (..портрет, ..очі, ..збори, ..поріг, ..похвала, ..обов’язки, ..любов).

 

Завдання 7.Переладіть словосполучення українською мовою.

Следующий день –

На следующий год –

Повестка дня следующая –

Пусть войдет следующий –

Пришли к следующим выводам –

Следующая остановка –

Следующий за мной человек –

Сказал следующее –

Написано следующее –

На следующем километре –

В следующий раз –

На следующей неделе –

Он предложил следующее –

Следующий номер газеты –

Я жду следующих учеников –

Поступим следующим образом –

В последующем надо –

Домашнє завдання:

1. Виправте помилки та відредагуйте документ.

Доручення

Я, Вашчук Катерина Леонідівна, студентка II курса історичного факультета Дробичського Державного Педагогічного університету імені І.Франка доручаю Потапенко Олександру Миколаєвичу получить в бібліотеці 20 “Орфографічних словників”.

Доручення дійсно до кінця червня місяця цього року.

 

Підпис Вашчук К.Л.

Засвідчую: М.Я.Демянчук.

 

2. Напишіть розписку, розмістивши подані відомості відповідно до правил оформлення.

28 жовтня 2009 р. Підстава: наказ директора школи №44 від 25.10.2009. Підпис. Я, вчитель історії Потильчак О.В., отримав від заступника директора з господарської роботи Прядка М.С. у тимчасове користування для членів аохеологічної експедиції такий інвентар: 11 (одинадцять) лопат, 9 (девять) емальованих відер; 1 (одні) граблі; 3 (три) намети.

Розписка.

 

3. Відредагуйте речення, враховуючи значення слів.

1.В момент здійснення таємної крадіжки його захопили на місці злочину. 2. Лікар встановив смерть громадянина В. шляхом крововиливу у мозок. 3. В коридорі між ними виникла взаємна драка. 4 При затриманні злочинця дільничий інспектор проявив справжню майстерність. 5. При догляді виявлено поранення на спині в області груді. 6. Всі ці діяння призвели до жертви одного суб’єкта. 7. Я рахую, що в цій ситуації так поступати не слід. 8. Злочинці приховали здобичу на річному березі. 9. Мою увагу привабили знаряддя злочину.

Література:

 

1. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови. [Навчальний посібник]/ Г. Й. Волкотруб. - К.: ТОВ «ЛДЛ», 1998. – 168 с.

2. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови/ М. А. Жовтобрюх, Б.М. Кулик - 4-е вид, - К., 1972. – 447 с.

3. Коваль А.П. Культура ділового мовлення/ А. П. Коваль - К., 1982.

4. Сербенеька О, Практичний словничок нормативних висловів. / О. Сербенська -Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2002. – 98 с.

5. Орфографічний словник української мови.-К.: Видавництво «Довіра, 1994. – 989 с.

 

Тема лекції №5. Усне ділове спілкування

Мета: Ознайомити студентів з культурою ділового спілкування, з видами усного спілкування, з правилами ведення розмови по телефону. Вироблення умінь і навичок взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних і невербальних засобів, засвоєння етичних норм і правил спілкування, виховання ввічливості, поваги, толерантності.

Ключові поняття:усне мовлення, мовний етикет, ознаки культури мовлення, вербальні і невербальні засоби, телефонна розмова, бесіда, прийом відвідувачів, публічний виступ, дискусія, професійна та комунікативна компетенції.

 

План

1. Культура усного ділового спілкування.

2. Види усного спілкування.

3. Телефонна розмова.

4. Види і жанри публічних виступів.

5. Підготовка тексту виступу.

6. Вживання числівників в ОДМ.

Література:

1. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділової комунікації. [Навчальний посібник]/ Н. В. Ботвина – Київ, 2002.- 287 с.

2. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. Вид. 3-е. – К., 1982. – 324 с.

3. Сербенська О, Практичний словничок нормативних висловів. –Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2002. – 98 с.

4. Орфографічний словник української мови. – К.: Видавництво «Довіра», 1994.- 989 с.

5. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика/ М. І. Пентилюк – Київ, 1998. – 284 с.

6. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради. [Навчальний посібник]/ – Київ, 2001. – 342 с.

7. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів: Сполом, 2001. – 223 с.

8. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. [Підручник]/ С. В. Шевчук – К.: Літера ЛТД, 2003. – 478 с.

 

Основою людських взаємин є спілкування.

Спілкування — це один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевияв­леннями з метою інформування'.

Щоб досягти успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти «технікою» спілкування й застосовувати її у щоденній прак­тиці. Під«технікою» спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у використанні вербальних і невербальних засобів комуніка­тивної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комуніка­ції і становить мистецтво спілкування.

Центральною ділянкою мистецтва спілкування є мовний етикет — «національний кодекс словесної добропристой­ності»2, що охоплює засоби ввічливості, зорієнтовані на ви­раження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності.

Мовний етикет — це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців. Він охоплює стійкі формули спілкування (слова, словосполучення, мовні звороти — кліше) в ситуаціях установлення контакту із спів­бесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональ­ності.

Серед виражальних засобів української мови — типові формули звертання, вітання, прощання, побажання, поздо­ровлення, подяки, прохання, вибачення, співчуття тощо. Мовний етикет визначається загальною культурою спілкування, а також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й виховання, віком, статтю. Він відповідає національ­но-культурним традиціям суспільства або окремого соціуму. Мовний етикет моделює поведінку людини — спонукає її у певній ситуації поводитися у відповідний спосіб.

Рівень дотримання мовного етикету, культури спілкуван­ня часом впливає на поведінку співрозмовників більшою мірою, ніж предметний зміст мовлення.

Культура мовлення — це не тільки загальноприйнятий мовний етикет, а й дотримання загальноприйнятих літера­турних норм у користуванні лексичними, фонетичними, мор­фологічними, стилістичними і синтаксичними засобами мови. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексичне багатим, синтаксично різноманітним.

Неабияке значення має й тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему. Уважність, чем­ність і ввічливість — основні вимоги культури усного спіл­кування.