Пошкодження ЗСП бувають прямi i непрямi; вони можуть локалiзуватись в перетинчасто-хрящовому, кiстковому або в обох вiддiлах.
Перетинчасто-хрящовий вiддiл може пошкоджуватись гострокiнцевими предметами, що проникають через передню i задню стiнки ЗСП. При цьому можливi пошкодження сусiднiх анатомiчних утворень.
Прямi пошкодження ЗСП частіше мають мiсце майже виключно при вогнепальних пораненнях, якi можуть бути наскрiзними i ненаскрiзними. При наскрiзних пораненнях ранящий предмет проходить через слуховий прохiд в сагiтальному або косому напрямку. Вхiдний отвiр знаходиться попереду вуха, в областi орбiти або носа, а вихiдний - в областi соскоподiбного вiдростка (можливо i навпаки). Hенаскрiзні поранення ЗСП мають мiсце коли ранящий предмет знаходиться при кiнцi льоту внаслiдок чого вона втрачає бiльшу частину своєї живої сили.
Hепрямi iзольованi пошкодження хрящового вiддiлу ЗСП спостерiгаються рiдко. Це пояснюється iснуванням так званих санторiнiєвих щiлин, якi перешкоджують перелому хряща при насиллях, дiючих по осi слухового проходу.
Hепрямi пошкодження кiсткового вiддiла ЗСП у виглядi переломiв спостерiгаються при падiннi на нижню щелепу або при розповсюдженнi переломiв основи черепа на слуховий прохiд. В першому випадку (мал 57) бувають одно або двобiчнi переломи передньої i нижньої стiнок; в другому - задньо-верхньої (мал 58). Останнi часто комбiнуються з переломами основи черепа i , як правило, бiльш важкi, нiж переломи передньо-нижньої стiнки.
Дiагноз непрямого пошкодження кiсткового вiддiлу ЗСП базується на даних анамнезу i на низцi ознак: кров'янистi видiлення з ЗСП, болючiсть при надавлюваннi на зчленування нижньої щелепи, болючiсть при жуваннi i любих її рухах, нерухливiсть нижньої щелепи i навiть її деформацiя у випадках важкого пошкодження скронево-нижньощелепного суглоба, iнодi мозковi симптоми рiзної iнтенсивностi - нудота, блювання, запаморочення, уповiльнення пульсу та iншi, пов'язанi з струсом мозку.
Отоскопiчна картина: припухання або випинання пошкодженої стiнки, iнодi розрив барабанної перетинки, в деяких випадках можна бачити кiстковi осколки.
Важливою пiдмогою в дiагностицi є рентгенологiчнi дослiдження, зондування ранового каналу (особливо при вогнепальних пораненнях).
Лiкування полягає в попередженнi гнiйних процесiв в ранi, утворення стенозiв i атрезiй зовнішнього слухового проходу.
При вiдкритих ранах хрящового вiддiлу ЗСП видаляють гострою кюреткою некротизованнi тканини, грануляцiї (у випадку їх наявностi). При пошкодженнi кiсткового вiддiлу, наявностi мiлких кiсткових осколкiв їх видаляють. Пiсля цього ЗСП тампонують стерильними марлевими смужками, просякнутими розчином антибiотика або 5% синтомiцинової емульсiї.
Щоб запобiгти змiщення частин поломаної передньої стiнки ЗСП він виповнюїться стерильним тампоном, виключається рух нижньої щелепи шляхом накладання вiдповiдної пов'яки (пращоподібної), хворому призначається рiдка їжа.
Погляди на терапiю переломiв задньої i задньо-верхньої стiнок рiзнi. Однi дотримуються активних дiй – резекують краї кiстки, що оточують трiщини, видаляють осколки слухового проходу; при наявностi переломiв соскоподiбного вiдростка i стiнок барабанної порожнини виконують радикальну трепанацiю. Бiльшiсть додержуються протилежної думки i при всiх переломах кiсткового вiддiлу зовнiшнього слухового проходу дiють консервативно, прибiгаючи до хiрургiчного втручання лише при наявностi ускладнень.