Для центральних ЛОР-контузiй характерно: двобiчнiсть глухоти (як правило); розлад ототопiки зв'язаний з процесами в корi головного мозку; неможливiсть утворення умовних рефлексiв при "корковiй" глухотi; афонiя, що супроводжується бездiяльнiстю обох справжнiх голосових зв'язок, можлива тiльки при двобiчних процесах в пiвкулях (iнервацiя гортанi двобiчна завдяки перехресту волокон, якi з'єднують ядра блукаючого нерва довгастого мозку з корковими центрами), що природньо для афектогенних форм i нетипово для одностороннiх механотравм голови; при центральних розладах нерiдко опридiляються симптоми дисоцiацiї мiж окремими вестибулярними реакцiями, наприклад, при малiй вираженостi направлених реакцiй рiзко помiтнi вегетативнi розлади i навпаки; парадоксальнi реакцiї слiд вiдносити за разунок розладiв центрiв або центральних провiдних шляхiв, поскiльки симптоми ураження периферичного вiддiлу вестибулярного апарату в бiльшостi випадкiв вiдзначаються своєю закономiрнiстю.
П р и к л а д и п а р а д о к с i в:
- погане сприйняття мови при хорошому сприйняттi камертонiв;
- слабi звуки викликають слухову реакцiю, а сильнi не вiдчуваються (розвивається позамежне гальмування);
- зниження нюху не супроводжується видимими порушеннями пери феричних вiддiлiв ольфакторного органа.
При афектотравмi звичайно завжди спостерiгаються розлади тактильної i температурної чутливостi ЛОР-органiв (вiдсутнiсть реакцiї при дотику до шкiри ЗСП, вiдсутнiсть рефлексiв при ларингоскопiрованi, при доторкуваннi до слизової оболонки носа).
Про периферичнi пошкодження свiдчать:
- iснування зiничного i кохлео-пальпебрального рефлексiв (Шуригiна i Бехтєрова) зв'язана з збереженням функцiї слухового рецептора i пiдкоркових центрiв в середньому мозку; гадають, що через них передаються рефлекси на зiницю; периферичнi паралiчi лицьового нерва не характернi для центральних пошкоджень.
Лікування.При афектотравмi примiняють ряд способiв розгальмовування. В Ленiнградському HДI вуха, носа, горла i мови були розробленi паралельно два методи: а) щадящий (О.Ф.Кісіної) i б) активний або "проголомшливий" (А.М.Андрієва), в залежностi вiд фази хвороби.
В свiжих випадках було достатньо першого методу (фенамiн, кофеїн, слабi дози алкоголю, бромiди, легкi мiсцевi електротерапевтичнi процедури i т.п.).
Для застарiлих випадкiв бiльш придатним виявився активний спосiб (ефiрний наркоз, iн'єкцiї камфори з ефiром - "судомна" терапiя, фарадизацiя, при афонiї - провокацiя кашльового рефлексу введенням в гортань змазувачiв, сильне надавлювання пальцями на щитовиднi хрящi при спробi фонацiї; при мутизмi без глухоти - оглушення трiскачкою. В стiйких випадках непоганi результати давав гiпноз.
В загальному при чисто афектогенiй травмi (при вiдсутностi механотравми) вiдсоток повного одужання доходив до 90% i бiльше.