В порожнині носа з'являються м'які, блідо-рожеві вузлики – інфільтрати. Найбільш часта локалізація їх на місці переходу пристінка порожнини носа в останню; на внутрішній поверхні крил носа, на перепончатій частині носової перегородки і на дні порожнини носа. При поширенні інфільтрату на всі стінки порожнини носа з'являються лійкоподібні звуження з крапкоподібним отвором. Інфільтрати в порожнині носа локалізуються в дихальній ділянці і майже ніколи – в нюховій.
В глотці відмічається підтягування м'якого піднебіння і язичка вверх. Нерідко при фарингоскопії язичок як-ніби відсутній і лише при задній риноскопії вдається встановити, що він різко підтянутий догори в носоглотку.
Можуть вражатися піднебінні дужки, частіше задні. Нерідко спостерігаються зрощення і деформація піднебінних дужок з задньою стінкою глотки, чи цілком закривають вхід в носоглотку, але частіше все таки залишається невеликий отвір.
Рідше спостерігається враження склеромою основи язика, який зрощується з боковим стінками ротоглотки і частково губить свою рухомість. Вхід в гортанноглотку звужується, проходження твердої страви стає важким, а інколи і дихання.
В гортані при склеромі під голосовими зв'язками створюються інфільтрати, які лежать паралельно з справжніми голосовими зв'язками і як би нагадує третю пару голосових зв'язок.
Вони звичайно розташовані симетрично під обома зв'язками, виступаючи в більш менш з під краю справжніх голосових зв'язок, зрощуються з їх нижньою поверхнею, викликають сиплий голос.
Нерідко такі інфільтрати зрощуються між собою в передній комісурі або по всій її довжині, для дихання залишається лише вузька трикутна щілина в задніх відділах гортані.
В інших випадках інфільтрат зростається з справжніми голосовими зв’язками і голосова щілина приймає ромбовидну форму або лійкоподібну форму.
В гортані можуть спостерігатися обмежені бородавчаті інфільтрати, котрі при рубцевому перероджені можуть скорочувати справжній голосові зв'язки або притягувати надгортанник, закриваючи вхід в гортань.
Нерідко голосоващілина представляє собою сірникову голівку і приходиться дивуватися як хворий живе.
Це пояснюється тим, що стеноз гортані наступає повільно (роками) і завдяки великим компенсаційним можливостям організму.
Верхній поверх гортані пошкоджується рідко. Інфільтрати можуть бути на несправжніх голосових зв'язках,черпакувато-надгортанних зв'язках, у основи надгортанника в ділянці черпаків.
При локалізації склеромного процесу в трахеї і бронхах можливо дослідити з допомогою трахеобронхоскопії.
Чим частіше проводим подібне дослідження, тим більше виявляєм, що слеромою захоплені і нижні дихальні шляхи.
Метод паспортизації нижніх дихальних шляхів запропонований нашою клінікою: всім хворим не залежно від їх скарг – дивляться нижні дихальні шляхи.
Слизова оболонка трахеї і бронхів позбавляється свого блиску, заполучає шерохуватий вигляд, погано або зовсім не просвічується кільця трахеї. Інфільтрати частіше мілкі, багаточесленні, плоскі, на одній або на всіх сторонах – стінках трахеї, часом концентрично звужують просвіт останньої. Найбільш часто інфільтрати локалізуються в ділянці біфуркації. При цьому каріна потовщується і звужує входи в бронхи, більше в лівий.
Густий слиз, кірки – викликають надсадний кашель, утруднюють дихання, нерідко створюють асфіксичний стан.
Таким чином, інфільтрати розташовані в місцях природного звуження дихальних шляхів.