Серед злоякісних утворень вуха в дорослих частіше діагностується плоскоклітинний ороговілий рак, у дітей — саркома, рідше зустрічаються аденокарцинома, меланома.
Перебіг пухлин зовнішнього та середнього вуха, як правило, повільний, зовні вони нагадують гранулюючу, кровоточиву виразку чи поліп. Рак частіше виникає внаслідок тривалого перебігу гнійного отиту, а також після неодноразових припікань та видалень поліпів чи гра-нуляций. Іноді він розвивається у вусі через декілька років після радикальної операції, що не забезпечила повну санацію середнього вуха. Аденокарцинома — більш рідкісна пухлина середнього вуха, яка виникає з церумінальних залоз зовнішнього слухового ходу або слизових залоз слухової труби.
Діагностика раку зовнішнього та середнього вуха не складна: підозрі підлягають усякі поліпоподібні утворення, що легко кровоточать за наявності гною у вусі. Рано виникає параліч VII нерва, і пухлина метастазує в привушну слинну залозу, шийний та позагорлові лімфовузли. Наявність вестибулярних явищ та метастазів свідчить про запущену стадію раку. Діагноз встановлюють гістологічне, а поширення процесу - - рентгенологічне.
Лікування раку зовнішнього вуха може бути як за допомогою променевої терапії, так і хірургічне. Вибір методу залежить від морфологічної будови пухлини та її поширення. Можливості хірургічного методу частіше обмежені через близьке розташування життєво важливих органів, на які поширюється пухлинний процес. Рак середнього вуха в ранній стадії лікують комбіновано (променева та хірургічна терапія), а в пізній - - променева, хіміотерапія.
Прогноз у ранній стадії захворювання, коли пухлина ще не вийшла за межі зовнішнього слухового ходу та барабанної порожнини, відносно сприятливий. У пізній період - - несприятливий. Меланома майже завжди має несприятливий прогноз для життя.