Методи дослідження вестибулярного аналізатора відрізняються великою різноманітністю тому, що доводиться вивчати реакції з боку самих різних систем.
В клініці вивчаються спонтанні вестибулярні симптоми (запаморочення, спонтанний ністагм, тонічні рефлекси), а також вестибулярні симптоми після подразнення вестибулярного апарата обертанням, калоризацією, згущенням і розрідженням повітря в зовнішньому слуховому проході - пневматична проба.
Дослідження вестибулярної функції починається з виявлення , скарг. Основною скаргою хворих з вестибулярними розладами є запаморочення.
Запаморочення може носити також рефлекторний характер і спостерігатися при подразненні слухового, зорового, нюхового аналізаторів, шлунка, кишечнику. Це обумовлено високою чутливістю вестибулярного аналізатора і його великих зв'язків із різними відділами центральної і вегетативної нервової системи.
При подразненні стелітового апарата виникає хибне відчуття прямолінійного руху, "провалювання", падіння в прірву, а при подразненні купулярного апарата - відчуття обертання.
Вестибулярним (систематизованим)^запамороченням називається уявний рух навколишніх предметів або уявний рух власного тіла, або рух як власного тіла, так і оточуючих предметів навколо однієї з осей тривимірного простору. При несистематизованому запамороченні у хворих виникають утруднення в його описі: вони говорять, що відчувають потемніння в очах або миготіння "мушок" пере очима, почуття сп'яніння, нестійкості і т.п.
У клінічній практиці проводять дослідження тонічних реакцї рук, тулуба і очей.
Дослідження тонічних реакцій рук проводять за допомого! проби Водака-Фішера і проби Барані.
Проба Водака-Фішера: пацієнт сидить з закритими очима, витягнутими вперед і піднятими до рівня плечей руками, вказівні пали витягнуті, інші стиснуті в кулак; лікар, який сидить навпроти, встановлює свої пальці поблизу вказівних пальців хворого. У нормі - відхилення рук не відбувається. При враженні лабіринту обидві руки відхиляються в одну сторону; якщо є спонтанний ністагм, в бік його повільного компонента. При ретролабіринтному ураженні, звичайно одна рука (на стороні ураження) відхиляється зовні.
Вказівна проба введена в практикуБарані. Дослідження виконується наступним чином: пацієнт сидить, руки лежать на колінах, вказівні пальці витягнуті вперед, інші стиснуті в кулак; потім він піднімає рук і своїми вказівними пальцями повинен торкнутися вказівних пальці лікаря; спочатку це робить з відкритими, а потім - з закритими очима. нормі - пацієнт торкається пальців лікаря, при порушенні тонусу м'язі - не попадає в них. При ураженні лабіринту хворий промахується обома руками в одну сторону; промахування тільки однією рукою свідчи про нелабіринтну патологію (швидше за все - за процес в задній черепній ямці). Ступінь промахування може вимірюватись шляхом відстані поділок, нанесених на лінійку, яка розташована перед хворим; поділки лінійки відстоять одна від іншої на відстані 5 см.
Пальце-носова проба виконується аналогічно вказівній (пальце -пальцевій) пробі: руки пацієнта, який сидить, лежать на колінах, вказівні пальці витягнуті вперед, інші стиснуті в кулак; потім він по черзі торкається вказівними пальцями кінчика носа, спочатку з відкритими очима, а потім - з закритими. Здоровий без утруднень виконує цю вправу. При враженні лабіринту хворий промахується обома руками в бік повільного компонента ністагма (якщо такий є). Про процес у задній черепній ямці свідчить промахування тільки однією рукою (на стороні ураження). Для дослідження вестибулярного аналізатора дуже інформативним є виявленняадіадохокінеза Проба виконується в позі Ромберга. Пацієнту рекомендують виконувати одночасно кистями обох рук обертальні рухи (пронацію і супінацію). На локалізацію ураження в задній черепній ямці вказує відставання кисті (на стороні ураження).
У клінічній практиці для визначення стійкості статичної рівноваги велике поширення одержалапроба Ромберга: досліджуваний стоїть, ноги зімкнуті, руки витягнуті вперед, пальці розставлені, очі закриті. Якщо при цьому порушення рівноваги не виявлено, проводять сенсибілізовану пробу Ромберга: пацієнт ставить одну ногу перед іншою, притискаючи п'яту передньої ноги до носка задньої. В нормі пацієнт зберігає рівновагу і в простій і ускладненій позі Ромберга. Хворі з ураженням вестибулярного аналізатора нестійкі в простій позі Ромберга і падають при сенсибілізованій пробі.
Лікар на око визначає стабільність зберігання пози або відхилення тулуба від умовної вертикальної лінії, проводить лише якісну оцінку статичної стійкості без врахування кількісних параметрів.
Для кількісної оцінки застосовують кефалографію, стабілографію.
Кефалографія - графічна реєстрація функції рівноваги. Існують різні конструкції ке-фалографів. В.Г.Базаровим з співавт. (1973) розроблений кефалограф, який складається і пневматичної системи, що викидає з каналу циліндра хімічний олівець і фіксуючого пристрою у вигляді металевого оголів'я радіотелефону