На відміну від звукового вестибулярний апарат відноситься до інтерорецепторів. Завдяки йому відбувається аналіз руху і положення тіла в просторі. Півколові канали відповідальні в основному за координацію руху, тобто регулюють кінематику; присінок служить переважно органом статики, а разом вони здійснюють статокінетичну | функцію.
Вестибулярний аналізатор відноситься до самих древніх аналізаторів, він першим із усіх рецепторів формується в ембріогенезі. Периферичний відділ його розміщений у піраміді скроневої кістки (займає присінок і півколові канали вушного лабіринту).
Кісткова частина присінку має неправильну еліптичну або грушоподібну форму. Середні розміри його 6х4.4х3.4мм. Медіальна стінка повернута до задньої черепної ямки і дна внутрішнього слухового проходу. На цій стінці є дві ямки (кишені): передня-сферична і задня -еліптична , у яких відповідно, розташовуються два перетинчастих мішечка - сферичний і еліптичний. У зазначених мішечках знаходяться рецептори стелітового апарата, які займають ділянку статичних плям. Вони складаються з опорних і нейросенсорних волоскових клітин. Рецепторні клітини мають короткі волоски, опорні - довгі. Останні тісно переплітаються між собою, утворюючи щось подібне до сітки. В її петлях, які містять желатиноподібну масу, розташовані кристали фосфату і карбонату кальцію - статоконії. Отолітова (статоконієва) мембрана еліптичного мішечка знаходиться в горизонтальній, а сферичного - у сагітальній площині.
Адекватні подразники отолітового апарата: початок і кінець | прямолінійного руху (лінійне прискорення); зміна положення голови і тіла в просторі; сила тяжіння, що діє на отолітовий апарат, навіть під час повного спокою тіла.
Збудження нейроепітеліальних клітин у макулах мішечків відбувається в результаті тиску на них отолітової мембрани або навпаки - віддалення її від клітин, що супроводжується натягом волосків (подразником є лінійне вертикальне прискорення). Поряд з цим існує думка, що подразнення макул пов'язано з тангенціальним огинанням волосків, ям відбувається внаслідок ковзного переміщення отолітової мембрани.
На поверхні кишень медіальної стінки присінку знаходяться дрібні отвори, через які від скарповського вузла (розташований на дні внутрішнього слухового проходу) проходять нервові гілочки до перетинчастого лабіринту (мішечків і ампул горизонтального і фронтального півколових каналів). В області еліптичного заглиблення знаходиться внутрішній отвір водопроводу присінку, через який проходить ендолімфатичний проток, що закінчується ендолімфатичним мішком назадній поверхні піраміди скроневої кістки.
Півколові канали розташовуються в трьох взаємно перпендикулярних площинах, які наближаються, при нормальному положенні голови, до фронтальної (передній), сагітальної(задній) і горизонтальної (латеральний). Довжина півколових каналів відповідно 18, 15 і 12мм, діаметр кожного каналу приблизно 1мм. Всередині кісткових знаходяться перетинчасті канали (протоки). Кожний канал мас розширений (ампулярний) і гладкий (простий) кінець. Гладкі кінці фронтального і сагітального каналів зливаються і утворюють загальну спільну ніжку. |
Всередині кожної ампули є виступ - гребінець, на якому розташовані рецептори півколових протоків . Вони, як і отолітові, представлені опорними і сенсорними (волоско-вими) клітинами. Загальна кількість сенсорних клітин 3-х ампулярних рецепторів приблизно 16 000-17 000.
Рецепторний апарат в ампулах півколових протоків називають ампулярним або купулярним апаратом. Адекватним подразником рецепторів півколових каналів є кутове прискорення.
Згідно сучасних уявлень, волокна нейроепітелія рецептора не закінчуються в просвіті ампули, а прикріплюються до її протилежної стінки. Це утворення нагадує заслінку, яка при русі ендолімфи в півколових протоках (внаслідок кутового прискорення) прогинається то в одну, то в іншу сторону, трансформуючи механічне коливання в нервовий імпульс.
За даними електронної мікроскопії, кожна рецепторна клітина має один довгий волосок - кіноцилію і більш 40 коротких - стереоцилій. Кіноцилія завжди розташована на периферії клітини і більш рухлива, ніж стереоцилії. Всі кіноцилії крипт горизонтальних півколових протоків розташовані ближче до присінку, а у вертикальних каналах - ближче до ніжки каналу. Волоскові клітини збуджуються тільки в тому випадку, коли стимул спрямований від стереоцилій до кіноцилії (у горизонтальній протоці це буде при русі ендолімфи до ампули, а у вертикальних навпаки - від ампули). При напрямку стимулу від кіноцилії до стереоцилій настає гальмування клітини (у горизонтальній протоці це буде при русі ендолімфи від ампули, у вертикальних - до ампули).
Вестибулярний аналізатор представляє єдину функціональну систему, у якій виділяють периферійний відділ або рецептор, провідникову частину з ядрами в стовбурі мозку і корковий кінець.
Методи дослідження вестибулярного аналізатора відрізняються великою різноманітністю тому, що доводиться вивчати реакції з боку самих різних систем.
В клініці вивчаються спонтанні вестибулярні симптоми (запаморочення, спонтанний ністагм, тонічні рефлекси), а також вестибулярні симптоми після подразнення вестибулярного апарата обертанням, калоризацією, згущенням і розрідженням повітря в зовнішньому слуховому проході - пневматична проба.
Дослідження вестибулярної функції починається з виявлення , скарг. Основною скаргою хворих з вестибулярними розладами є запаморочення.
Запаморочення може носити також рефлекторний характер і спостерігатися при подразненні слухового, зорового, нюхового аналізаторів, шлунка, кишечнику. Це обумовлено високою чутливістю вестибулярного аналізатора і його великих зв'язків із різними відділами центральної і вегетативної нервової системи.
При подразненні стелітового апарата виникає хибне відчуття прямолінійного руху, "провалювання", падіння в прірву, а при подразненні купулярного апарата - відчуття обертання.
Вестибулярним (систематизованим)^запамороченням називається уявний рух навколишніх предметів або уявний рух власного тіла, або рух як власного тіла, так і оточуючих предметів навколо однієї з осей тривимірового простору. При несистематизиваному запамороченні у хворих виникають утруднення в його описі: вони говорять, що відчувають потемніння в очах або миготіння "мушок" пере очима, почуття сп'яніння, нестійкості і т.п.
У клінічній практиці проводять дослідження тонічних реакцї рук, тулуба і очей.
Тема:КЛIHИЧHА АHАТОМIЯ, ФIЗIОЛОГIЯ, МЕТОДИ ОБСТЕЖЕHHЯ
ГЛОТКИ, СТРАВОХОДУ, ГОРТАHI, ТРАХЕЇ I БРОHХIВ,