Отогеннi менiнгiти - найбiльш часте ускладнення гострих i хронiчних отитiв, зустрiчається в 20% випадкiв ОВУ, включаючи екстрадуральний абсцес. Hайбiльш частою причиною є хронiчний епiмезотимпанит з холестеотомою.
Iснуючi класифiкацiї ОМ побудованi на одному з слiдуючих принципiв: етiологiчному (менiнгококовий, вiрусний, стрептококовий, туберкульозний та iншi); патологоанатомiчному (серозний, гнiйний); анатомотопографiчному (середня черепна ямка, задня черепна ямка, базальний оптикохiазмальний, мосто-мозочковий кут); клiничному перебiгу (гострi, блискавичнi, регресуючi, ремiтуючi, прогресуючi, рецидивуючi, стертi або атиповi).
В практичному вiдношеннi ОМ можна роздiлити на первиннi (безпосереднiй - "прямий" перехiд iнфекцiї з первинного вогнища - тимпаногенний або лабiринтний шлях); вториннi - внаслiдок гнiйного вогнища, що утворилося ранiше в порожнинi черепа ( є субдуральний абсцес, синус-тромбоз, абсцес мозку).