За етіологією, патогенезом та морфологічними змінами фронтит не відрізняється від гаймориту. Фронтит характеризується скаргами на біль у ділянці лоба, котрий посилюється внаслідок надавлювання чи перкусії стінок лобової пазухи. Головний біль може супроводжуватися сльозотечею та світлобоязню. Поява припухлості та гіперемія шкіри, що поширюються на внутрішній кут орбіти та верхню повіку, свідчать про поширений флебіт та можливий некроз кісткових стінок.
Під час передньої риноскопії визначається гіперемія та набряк сли-ювої оболонки в ділянці середнього носового ходу, наявність гнійного виділення. Діагноз підтверджується даними рентгенографії, котрі до-шоляють диференціювати гострий фронтит з невралгією трійчастого нерва. При цьому завжди необхідно враховувати, що лобова пазуха може бути відсутньою (як варіант норми), що може призвести до серйозних діагностичних помилок.
Лікування, як правило, консервативне. На тлі протизапальної терапії необхідно проводити анемізацію середнього носового ходу декілька разів на день. За відсутності ефекту лікування, що проводилося, показана пункція через орбітальну стінку чи трепанопункція лобової пазухи через передню стінку. Трепанопункцію лобової пазухи проводять за допомогою свердла з обмеженим проникненням у глибину тканин. Є спеціальний набір канюль для уведення в отвір та промивання пазухи. Отвір зберігається, якщо необхідно продовжити лікування.