ОРБІТАЛЬНІ ТА ВНУТРІШНЬОЧЕРЕПНІ УСКЛАДНЕННЯ РИНОГЕННОГО ПОХОДЖЕННЯ

Риногенні орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення виника­ють унаслідок поширення інфекції з носа та приносових пазух в орбіту та порожнину черепа. До розвитку таких ускладнень можуть призвести фурункули та карбункули носа, гострий та хронічний синуїт, травма­тичні пошкодження носата приносових пазух, хірургічне втручання на цих органах. Синусогенні ускладнення в дорослих частіше спостеріга­ються в разі загострення хронічних запальних процесів, у дитячому віці - - за наявності гострих параназальних синуїтів. Серед джерел інфекції в дорослих на 1-ше місце виступає лобова пазуха, на 2-ге пазуха решітчастої кістки, на 3-тє — верхньощелепна пазуха і на 4-те -основна. У дитячому віці основним джерелом виникнення ускладнені, є пазухи решітчастої кістки.

Гострий синуїт частіше спричиняє негнійні орбітальні та внутрішньо черепні ускладнення, а хронічний сприяє розвитку переважно гнійних процесів. Більша частина риногенних ускладнень відбувається на тлі ГРВІ, а під час епідемій їх частота збільшується. Як правило, внутрішньо- черепні риногенні ускладнення поєднуються з орбітальними.

Посттравматичні риногенні орбітальні та внутрішньочерепні ускладнення найчастіше розвиваються за умови важких комбінованихтравм середньої зони обличчя.

Серед риногенних орбітальних ускладнень найчастіше зустрічається реактивний набряк клітковини орбіти та повік, рідше — остеоперіостит та субперіостальний абсцес, ще рідше — ретробуль-барний абсцес та флегмона орбіти. Серед внутрішньочерепних усклад­нень переважає серозний та гнійний менінгіт, базальний арахноїдит передньої та середньої черепних ямок, рідше зустрічаються тромбоз кавернозного синуса, епі- та субдуральний абсцеси, абсцес лобової ча­стки мозку.

В етіології орбітальних та внутрішньочерепних ускладнень голов­на роль належить мікробному чиннику. Від вірулентності мікроор­ганізму, його стійкості до антибіотиків багато в чому залежить перебіг захворювання. Найчастішою причиною цих захворювань є стафілокок і стрептокок, рідше — пневмокок, протей, синьогнійна паличка, ана­еробні бактерії та гриби роду Кандида. Серед стафілококів усе частіше зустрічаються високовірулентні антибіотикорезистентні штами.

У вогнищах риногенних орбітальних та внутрішньочерепних ускладнень, спричинених гострими процесами, міститься монофлора, Іа наявності хронічного джерела інфекції — часті мікробні асоціації.

Часто причиною розвитку риногенних орбітальних та внутрішньо­черепних ускладнень є грип. Він сприяє активізації затухаючих та дрімаючих джерел інфекції. Вірус грипу сенсибілізує організм, пригнічує його захисні функції, полегшує проникнення кокової інфекції.

Анатомічна близькість та спільність судинно-нервових зв'язків носа та приносових пазух із порожниною черепа та орбітою відіграє головну роль у патогенезі розвитку риногенних орбітальних та внут­рішньочерепних ускладнень.

Продірявлена пластинка решітчастої кістки відділяє носову порож­нину від передньої черепної ямки, куди інфекція може потрапити по псриневральних просторах нюхових нервів. У разі травм середньої Іони обличчя часто виникають переломи продірявленої пластинки, які супроводжуються пошкодженням твердої мозкової оболонки, що при-шодить до виникнення риноліквореї (витікання спинномозкової рідини з носа) та можливості інфікування передньої черепної ямки че-рсі отвір, який утворився.

Найчастіший шлях поширення інфекції - контактний. Проник­нення інфекційного агента відбувається через кістку, пошкоджену па-Іологічним процесом. Частіше такі умови можуть бути забезпечені за хронічних гнійних запальних процесів, які призводять до руйнування кісткових стінок пошкодженої пазухи, часом з вогнищами секвестрації та некрозу.

У патогенезі риногенних орбітальних та внутрішньочерепних ускладнень велику роль відіграє гематогенний шлях поширення інфекції, причому вени тут мають головне значення. Це пов'язано зі значними венозними зв'язками носової порожнини та приносових па­зух з очними та менінгеальними венами та синусами твердої мозкової оболонки. Під впливом запального процесу в судинах може відбувати­ся утворення тромбів, які, поширюючися кровотоком, можуть сприяти виникненню метастатичних вогнищ.