Захворювання зустрічається у дітей 2-5 років які страждають діатезом, схильні до ларингоспазмів. Анатомічною передумовою його розвитку є вузькість просвіту гортані, наявність великої кількості пухкої клітковини в підскладковому відділі гортані. Можливо деяку роль у цьому відношенні відіграють анатомічні утворення з якими вона межує (голосовий м’яз, верхній край перснеподібного хряща, передня комісура де слизова оболонка щільно зростається з щитопід’язиковою складкою.
Клінічна картина:несправжній круп звичайно розвивається раптово (несподівано) серед ночі в горизонтальному положені дитини. З’являється напад гавкаючого кашлю, дихання стає свистящим, різко утрудненим, стридорозним, супроводжується задишкою, вираженим акроціанозом, втяжінням надключичних і підключичних ямок, епігастральної ділянки.
Подібний стан триває від декількох хвилин до півгодини, після цього появляється виражена пітливість, дихання стає майже нормальним і дитина засинає а ранком просипається практично здоровою. На другий день у деяких дітей спостерігається хриплість голосу, частіше він буває чистим.
Під час ларингоскопії спостерігається (зверху вниз) три пари складок : вестибулярні, справжі голосові, набряклі в підскладковому просторі.
Під час нападу дитину необхідно взяти на руки, надавши їй вертикальне положення, до ніг приставити грілки (42 – 45*С), провести інгаляції сумішью гідрокортизону і галазоліну, гірчичник на груди, в середину ввести антигістаміні препарати.
Сам по собі несправжній круп небезпеки для здоров’я не викликає. Напад іноді проходить без лікування при вертикальному положені хворого.
Небезпекою являється нерозпізнана дифтерія і не своєчасне введення протидифтерійної сироватки.
Лікування. Загально гігієнічні заходи:вентиляція і зволожене повітря кімнати де знаходиться дитина. Рекомендується давати хворому тепле молоко. Для розрідження харкотиння призначають відхаркувальну мікстуру.