Шизофренія залишається однією з найбільш актуальних проблем сучасної медицини. Однак і сьогодні, шизофренія є захворюванням з нез'ясованою етіологією і недостатньо вивченим патогенезом, що обумовлює протиріччя у психіатрії та утрудняє проведення ефективних лікувально-реабілітаційних заходів. Діагностика шизофренії ґрунтується на психопатологічних синдромах, тому що соматична та неврологічна симптоматика не є типовою. Це дозволяє вважати шизофренію специфічно людською хворобою з переважним і своєрідним порушенням психічних функцій (сприйняття, мислення, емоцій, волі). Високий рівень хворобливості (до 10 випадків на 1000 населення), ранній початок захворювання (20-25 років) та тенденція хвороби до безупинного плину з інвалідизацією хворих, визначають велику значимість своєчасної діагностики та адекватного лікування у сполученні з реабілітаційними психологічними та соціальними впливами, від яких значною мірою залежить прогноз захворювання.
Більшість маревних розладів, очевидно, не пов'язані з шизофренією, хоча обмежити їх клінічно, особливо на ранніх етапах, може бути досить важким. Вони становлять гетерогенну групу розладів, що для зручності можна розділити залежно від тривалості на групу хронічних маревних розладів і групу транзиторных психотичних розладів. Захворюваність хронічними маревними розладами становить 25-30 чоловік на 100000 населення. Початок частіше в середньому віці, пік госпитализаций доводиться на 30-40 років.
Дані про природу шизоафективних розладів суперечливі. Захворюваність у населенні шизоафективними розладами оцінюється в межах 0,5-0,8% без будь-яких переваг по статі. Дані ці досить приблизні внаслідок теоретично обумовлених розходжень у діагностичних підходах, а також у зв'язку з тим, що клініцисти хочуть користуватися цим діагнозом у попередньому плані.
Слід зазначити, що при всіх розладах даної групи відзначаються виражені розлади поведінки, що припускає розробку ефективних реабілітаційних програм відносно зазначеного контингенту осіб, а також проведення військової й судово-психіатричної експертизи з метою вироблення безпечного характеру взаємодії хворого й суспільства.
Ціль загальна. У результаті вивчення даної теми вміти встановити попередній діагноз шизофренії, маревних розладів і визначати лікувально-тактичні заходи відносно даного контингенту хворих.
| Конкретні цілі - уміти: | Цілі вихідного рівня: |
| 1. Запідозрити наявність у хворого симптомів, характерних для шизофренії, шизоафективного, шизотипичного розладів або маревних розладів. | 1. Виявляти скарги, збирати анамнестичні дані, проводити об'єктивне дослідження хворого (кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб, кафедра ОЗО з циклом історії медицини). |
| 2. Виявляти при клінічному обстеженні хворого основні психопатологічні синдроми, характерні для зазначеної групи розладів. | 2. Застосовувати деонтологічні навички спілкування з хворими (каф. філософії та загальної психології). |
| 3. Проводити диференціальну діагностику між зазначеними розладами. | 3. Визначати обсяг і інтерпретировати дані необхідних додаткових досліджень, (кафедра неврології, кафедра інфекційних хвороб, кафедра внутрішніх хвороб). |
| 4. Визначати клінічні форми й типи плину шизофренії. | 4. Проводити патопсихологічне дослідження й інтерпретувати отримані дані (цикл загальної психології кафедри ОЗО, цикл. мед. психології кафедри психіатрії та мед. психології). |
| 5. Визначати лікувально-реабілітаційну тактику відносно даної категорії хворих. | 5. Уміти визначати механізм дії психотропних препаратів (кафедра фармакології й клінічної фармакології). |
Перевірити ступінь своєї підготовки Ви можете, вирішивши запропоновані завдання.
Завдання № 118. Хворий С., 25 років, звернувся до терапевта з скаргами на неприємні відчуття в області шлунка, які він зв'язує з тим, що «хворіє раком». За останній рік тричі звертався до лікаря із приводу вищевказаного. Є висновки про відсутність патології з боку шлунково-кишкового тракту. Однак С. вважає, що лікарі спеціально не говорять правди, тому що перебувають «у змові» з людьми, які хочуть нашкодити йому. Які анамнестичні відомості можуть свідчити про наявність у С. психічного захворювання?
A. Вік хворого C. Часта обертаність до лікаря
B. Скарги хворого D. Стать хворого
E. Висновок про відсутність патології з боку ЖКТ і певна думка С. із цього приводу
Завдання № 119. Хвора Ф., 35 років, надійшла в ОКПЛ у супроводі родичів. Неодноразово лікувалася в психіатричній лікарні. При огляді поведынка демонстративна. Багатозначно поглядає на співрозмовника, немотивовано посміхається. При бесіді заявила, що лікар «недостатньо підготовлений до зустрічі», тому що настав час припинити «уявний вплив» на неї й «перейти до інформації діями». Соматично й неврологічно без патології. Для лікування хворої призначений галоперідол. Даний лікарський засіб ставиться до групи:
A. Транквілізаторів C. Ноотропів
B. Нейролептиків D. Антидепресантів E. Снодійних
Завдання № 120. Хворий А., 23 років, скаржиться на виникаючі усередині голови мимо його волі «голоси» невідомих істот. Описує їх у вигляді шепоту або «уявних голосів». Визначите дані порушення:
A. Гипногогічні галюцинації C. Функціональні галюцинації
B. Рефлекторні галюцинації D. Нетипові слухові галюцинації
E. Вербальні псевдогалюцинації
Завдання № 121. У хворої Б., 45 років за методикою запам'ятовування 10 слів отримані наступні результати: 7, 8, 9, 6, 10. У хворого має місце:
A. Порушення уваги C. Порушення сприйняття
B. Порушення пам'яті D. Порушення мислення E. Порушення відчуття
Завдання № 122. Хвора В., 23 року, знаходиться у родильному відділенні після пологів, ускладнених в післяпологовий період сепсисом. Хвора дезорієнтована у місці та часі. Увесь час знаходиться у ліжку. Вираження обличчя розгублене, навколишніх не впізнає. Контакт з хворою носить непродуктивний характер.
Укажіть ведучий синдром описаний у хворий?
A. Психомоторного порушення C. Астенічний
B. Порушення свідомості D. Галюцинаторний E. Судорожний
Правильні відповіді на тестові завдання на вихідний рівень у додатку 1.
Якщо при виконанні приведених вище тестових завдань виникли труднощі, необхідно звернутися до наступної літератури:
1. Синяченко О.В., Ігнатенко Г.А. Пропедевтика внутренних болезней. Донецк, 2000. – С. 20 – 46.
2. Вітенко І.С. Загальна та медична психолоія .-К. “Здоров’я”, 1997. - С.76 - 89.
3. Загальна психопатологія. Навчальний посібник под ред. проф. В.А.Абрамова. – Донецк, 2010. – 97с.
4. Абрамов В.А., Ряполова Т.Л., Голоденко О.Н., Бурцев О.К. Основи загальної психопатології (таблиці, графіки, діаграми). Навчальний посібник. - Донецк «Каштан», 2009. – 104 с.
5. Абрамов В.А. и соавт. Психопатологические симптомы и синдромы. Донецк, 1998. – 209 с.
6. Нервові та психічні хвороби. Михєєв В.В., Нейман А.В. – К.: Здоров'я, 1992. – С.47-55.
7. Рубинштейн А.Я. Пособие по экспериментальной психологии, М., Медицина., 1997, с.25-45.
8. Лекція по медичній психології на тему «Деонтологія та внутрішня картина хвороби».