Розпізнавання будь-якої хвороби, у тому числі і психічної, починається із симптому (ознаки, що відражає визначені розлади тієї чи іншої функції). Однак симптом-ознака багатозначний і на його підставі діагностувати хворобу неможливо. Окремий симптом здобуває діагностичне значення тільки у сукупності і взаємозв'язку з іншими симптомами, тобто у синдромі (симптомокомплексі). Синдром - сукупність симптомів, об'єднаних єдиним патогенезом. Із синдромів і їхньої послідовної зміни складається клінічна картина хвороби та її розвиток.
Загальна мета заняття: уміти виявляти психопатологічні синдроми для подальшої діагностики психічних розладів.
| Конкретні цілі – уміти: | Цілі вихідного рівня – уміти: |
| 1. Виявляти сукупність психопатологічних симптомів як синдром порушеної психічної діяльності. | 1. Збирати скарги, дані анамнеза, проводити клінічне дослідження хворих (кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб). |
| 2. Оцінювати діагностичні особливості психопатологічних синдромів, їх нозологічну належність. | 2. Виявляти найбільш інформативні ознаки порушення психічних функцій та інтерпретувати отримані результати (ООЗ, цикл медичної психології кафедри психіатрії та медичної психології). |
Перевірити ступінь своєї підготовки Ви можете, вирішивши запропоновані завдання.
Завдання№ 40. Хворий Л., 36 років. Спрямований на консультацію терапевтом. На прийомі хворий пред'являє наступні скарги: голова розпухла, одерев'яніла, мозок "як крижина", у вухах щось клацає, язик западає та набухає. Хворий тривожний, настрій знижений, висловлює побоювання, що у нього пухлина мозку. Обстеження у терапевта патології внутрішніх органів не виявило. Визначте порушення відчуттів:
A. Тактильні галюцинації
B. Сенестопатії
C. Гіперстезія
D. Парестезії
E. Гіпостезія
Завдання№ 41. Хворий К., 40 років. До психіатричної лікарні доставлен родичами. Кілька днів тому назад родичі помітили, що хворий став погано спати, настрій у нього став подавлений. Одного разу у ночі з'явилася неправильна поведінка - до чогось став прислухуватися, перевіряв, чи закриті двері, визирав у вікно, щось уважно розглядав. Висловлював думки про те, що за ним хтось стежить, хоче його вбити. У прийомному покої - настрій подавлений, насторожений. У місці, часі орієнтується правильно. Повідомив анамнестічни зведення, але давав їх неохоче. Розповів, що чув "якісь дивні розмови". За стіною кілька людей обговорювали його дії, вчинки. Одні говорили, що він "нікчемна людина", "злочинець", що приносить шкоду родині і близьким, у зв'язку з чим його потрібно покарати, навіть знищити. Інші намагалися його захистити, виправдували, згадували його заслуги та просили "помилувати". Людей, що розмовляють, не бачив, але голоси їх чув чітко і ясно. Скаржився на почуття страху. Просив допомоги. Які порушення сприйняття має місце у хворого?
A. Щирі вербальні галюцинації
B. Вербальні ілюзії
C. Вербальні псевдогалюцинації
D. Функціональні галюцинації
E. Аутоморфопсія
Завдання№ 42. Хвора С., 87 років, пенсіонерка. Протягом останніх 5 років „родичи помітили, що хвора почала забувати імена своїх близьких. Не може згадати, куди поклала ту чи іншу річ. Часто робила безглузді вчинки, була безпомічна: ішла з будинку та не могла повернутися до дому, тому що "забувала" адресу. На прийомі у лікаря-психіатра, виявляла нечітке аллопсихічне орієнтування. Не знала, скільки їй років. Не могла точно вказати, скільки у неї дітей, як кличуть їх. Критика до хвороби була відсутня. Яке порушення пам'яті має місце у хворий?
A. Гіпомнезія
B. Ретроградна амнезія
C. Антероградна амнезія
D. Фіксаційна амнезія
E. Криптомнезія
Завдання№ 43. Хворий Н., 42 років. Психічні розлади проявилися після важкої операції. Скаржиться на різку слабкість, неможливість зосередитися, "зібратися з думками". Легко втомлюється при психічних та фізичних навантаженнях, відзначає, що не може запам'ятати прочитаного тексту, у бесіді "втрачає нитку розмови". Об’єктивно: фізично ослаблен, шкіряні покрови бліді. Артеріальний тиск - 90/60. З висновок терапевта патології з боку внутрішніх органів патології немає. У неврологічному стані - норма. Психічний стан: на питання лікаря відповідає правильно, але у вповільненому темпі. Найчастіше дає односкладові відповіді. При ускладненні питань помітно погіршується контакт. З'являються відповіді отказного характеру. До кінця розмови увага залучається з працею, хворий швидко стомлюється. Яка патологія уваги описана у хворого?
A. Інертність уваги
B. Підвищена відвертаємость уваги
C. Апрозексія
D. Виснажуємість рухомості уваги
E. Слабкість рухомості уваги
Завдання№ 44. Хворий Г., 14 років. Ранній розвиток протікав без особливостей - ріс веселою, життєрадісною, товариською дитиною. Закінчив 7 класів середньої школи, навчався в музичному училищі. Незадовго до госпіталізації став метушливим, надмірно веселим, балакучим, позичав гроші у сусідів, витрачав їх на насолодощі. Психічний стан у стаціонарі: легкодоступний продуктивному контакту, настрій підвищений, балакучий. Постійно жартує, прагне до діяльності, в усе втручається, "наводить порядок". Починає ряд справ, будує плани реорганізації відділення, однак нічого не доводить до кінця. Метушливий, непослідовний, товариський, легко дратується, буває грубим, не підкоряється режиму, однак швидко заспокоюється. Яке порушення емоційної сфери має місце у хворого?
A. Гіпотимія
B. Гіпертимія
C. Ейфорія
D. Експлозивність
E. Емоційна неадекватність
Завдання № 45. Хворий К., 8 років. У ранньому дитинстві легко озлоблявся, до синців щипав матір, бив батьків ногами, на покарання не реагував. Був розгальмованим, у дитячому саду бив дітей, плював у їхні тарілки. Прагнув підпалювати різні предмети, будь-якими шляхами роздобував сірника, підпалив сарай. У школі бив дітей, під час уроків вставав на парту, обляпував навколишніх чорнилом. Мучив кішок, тягав їх за шкіру, "привчаючи до болю". Кваліфікуйте порушення поводження в даного хворого.
A. Антісоціальна поведінка
B. Демонстративна поведінка
C. Симулятивна поведінка
D. Агресивна поведінка
E. Галюцинаторна поведінка
Правильні відповіді на тестові завдання на вихідний рівень у додатку 1.
Якщо при виконанні приведених вище тестових завдань виникли труднощі, необхідно звернутися до наступної літератури:
1. Василенко В.Х. Внутренние болезни. –М., 1978. – с. 68-79.
2. Вітенко І.С. Загальна та медична психолоія .-К. “Здоров’я”, 1997. - с.142-162.
3. Медицинская психология под ред. проф. В.А. Абрамова. – Донецьк, 2008. – 290 с.