Спритно використовуючи об’єктивні труднощі подальшої розбудови суспільства, певний ідеологічний вакуум на тлі руйнації старої системи цінностей, а також консервативність місіонерської структури традиційних церков, новітні релігійні організації та їхні центри розгорнули активну проповідницьку діяльність. Намагаючись поширити своє віровчення серед населення різних країн за допомогою масштабної фінансової, матеріальної і людської експансії, вони роблять основними об'єктами свого проповідництва ту ж молодь, студентство, науково-технічну інтелігенцію, бізнес-менів-початківців — тобто верстви населення, за якими майбутнє.
“Пророки” і “месії” відкидають офіційну ідеологію й традиційні віровчення, постійно викривають хиби суспільства. Але всі їхні проповіді та викриття не виводять за межі суспільної проблематики, а є, по суті, способом пристосування до неї. “Месіанський” бізнес має масу переваг. Для його ідеологів не є обов’язковими академічна підготовка чи диплом. Немає необхідності в фінансових вкладах, а матеріальні вигоди переважають будь-яку реальність. Навряд чи якась інша робота, доступна смертному, є престижнішою. Навіть сумнівне минуле не може служити перешкодою.
Неорелігії - дещо умовний термін. їх поява і діяльність є виявом однієї з глобальних тенденцій сучасного релігійного життя - зустрічі традиційного, звичного з новим, досі невідомим. Природно, що цей контакт з багатьох причин викликає різне ставлення до себе з боку населення - від нейтрально-здивованого до відкритої конфронтації і ворожнечі, здатної перетворитися на тривалий соціальний конфлікт. Тому дослідження цих конфліктів є важливим завданням релігієзнавчої науки.
Не менш актуальна ця проблема і для України. Поява й становлення новітніх релігій у духовно-релігійному просторі нашої держави пояснюється не стільки послабленням впливу традиційної релігійності, скільки загальним релігійним відродженням після епохи тоталітаризму. За даними Державного департаменту у справах релігій Міністерства юстиції в Україні діє понад 550 новітніх релігій майже 30-ти віросповідних напрямів переважно закордонного походження. І тут релігієзнавча наука має допомогти створити концепцію національної безпеки держави в релігійно-духовній сфері, де принцип свободи совісті органічно поєднувався б із засадами безпечного існування людини.
Умовно дослідники релігій “нового віку” поділяють їх на такі великі групи.
1. Об’єднання синтетичних неорелігій. Релігійні громади Церкви уніфікації (об’єднання), “Сім’я любові” (“Діти Бога”), “Церква Армагедона”, “Місцева церква”, “Церква Останнього Заповіту” (мормони), релігійні громади Зоресвітнього християнства, що проголошують себе варіантами християнства і пропонують унікальну “богоодкровенну” істину, рекламуючи власний шлях до спасіння людства.
2. Релігії орієнталістського напряму репрезентовані перевалено Рухом Харе Крішна, неоіндуїзмом, дзен-буддизмом, “Місією божественного світла”, “Ананда Маргою”, Вірою багаї та ін., що ведуть свій родовід зі Сходу.
3. Сайєнтологічні рухи. Церква сайєнтології, релігійна громада “Наука Розуму”, Астіка, “Вогняна квітка”, Товариство трансцендентальної медитації, Синанон, Біле Братство та різні психотехніки. Це об’єднання, що займаються переважно духовними вправами, психотерапевтичними сеансами і процедурами, під які нерідко підводяться релігійні спекуляції.
4. Неохристиянські рухи на загальнохристиянській основі. До них належать різні пізньопротестантські течії, міжнародні християнські місії та новітні церкви — Свідки Єгови, харизмати, мормони тощо, віровчення яких має апокаліптичну і мілленаристську спрямованість.
5. Езотеричні об’єднання. Релігійні громади Реріхівського товариства, Асоціації “Живої етики”, послідовників О. Блаватської, Д. Андрєєва, О. Бердника та П. Іванова, які проголошують ідею братерства усього людства на основі синтезу релігійних і філософських течій з акцентом на прихованих, втаємничених у них знаннях.
6. Об’єднання неоязичницьких релігій. В Україні це релігійні осередки РУНвіри, Рідної Віри, Собору Рідної Віри, Слов’янської релігійної громади тощо. Хоча їхні ідеологи різко протиставляють свої вчення християнству, але деякі заповіді і молитви неоязичництва перегукуються з християнськими, зокрема своїм загальнолюдським характером.
7. Окультні вірування. Містичні культи, що звертаються по допомогу до демонічних темних сил або ж до могутності самого сатани. Представлені такими течіями і сектами сатанізму: “Присвячений Сатані лицарський орден чорної меси”, “Орден чорного кола”, “Віаск&&&&&& Меіаі Мала”, “Зірка смерті”, “Орден 8А’, “Партія сатаністів”, “Церква Сатани”, “Чорне братство”, “Язичницький слов’янський рух”, “Чорний орден” та “Легіон темряви”.
Церква уніфікації (об’єднання)
Жодний релігійний культ у США не збуджує стільки пристрастей і дискусій, як Церква уніфікації. Послідовники цієї церкви (муніти — за ім’ям керівника Муна) постійно тиняються на аеродромах, вокзалах та вулицях, продаючи квіти, солодощі, морозиво або жебракуючи, щоб дістати матеріальні засоби для “об’єднання людства в єдину божественну сім’ю”. Глава церкви Сап Мен Мун (нар. 1920 р.) давно стоїть у шерензі знаменитих фігур. Докладніше зупинимося на історії цієї особи.
Народився Мун на півночі Кореї, одержав освіту в пресвітеріанській місії. Згодом відвідував церкву п’ятидесятників. У Великодню неділю 1936 р., як твердить Мун, відбулася його зустріч з Ісусом Христом, який признався, що місія, яку він взяв на себе близько 2000 років тому, не вдалася, і Мун повинен її завершити. Наприкінці 40-х років Муна засуджено за зґвалтування. Під час Корейської війни його звільнено американськими військами. Він втік до Південної Кореї, де й заснував у 1954 р. “Асоціацію святого духа для уніфікації світового християнства” (скорочено — Церква уніфікації). 1955 р. Мун потрапляє на лаву підсудних за те, що практикував в общині ритуальний секс; проти нього свідчило півтора десятка жінок. З однією із спокушених ним студенток для припинення скандалу він змушений був одружитися.
1972 р. Мун прибув у США, щоб поширити своє вчення, викладене у книзі “Божественний принцип”. Мун вважає сім’ю творінням нечистої сили, оскільки Єва згрішила (в буквальному й побутовому розумінні) із сатаною, що прийняв було вигляд змія, і прирекла людський рід на довгі страждання. Христос (другий Адам), як і наші прародичі — Адам та Єва, народжений безгрішним, але не встиг виконати свою місію — вступити у шлюб з ідеальною земною жінкою і породити очищених від гріха “досконалих” дітей. Оскільки Мун також безгрішний, то разом зі своєю дружиною він складає справжню сім’ю. Ідеальна сім’я “нових Адама і Єви” (преподобного Муна та його третьої дружини Хак-Джа Хан Мун) — головна надія на спасіння, предмет поклоніння. Тільки вступивши до неї, людина може врятуватися. А справжні батьки і родичі є представниками сатанинського, гріховного світу. І хоча Мун не бере прямої участі у створенні «досконалого» потом-ства, він визначає сумісність молодих людей один до одного в сексуальних стосунках і проводить масові шлюби, причому деякі молодята зустрічаються за кілька днів до весілля, а деякі спілкуються через перекладача. Свою книгу Мун афішує як “Завершений заповіт”, що містить відкоригований план спасіння. Проте провідні американські теологи рішуче відкидають причетність вчення Муна до християнства та його витоків. Особливо енергійно його критикують іудаїсти, вказуючи на наявність відверто антисемітських висновків у його творі.
Способи й методи мунітів щодо залучення нових членів секти різноманітні. Серед них — спеціальні місіонери, які можуть підійти до людини на вулиці й заговорити з нею про все, що її цікавить, — спорт, політику, релігію, їхня тактика полягає в тому, щоб завоювати увагу й довір’я. Вони здатні загіпнотизувати людину, після чого вона поступово втрачає свою особистість і стає психологічно беззахисною. В мунітів у цьому процесі особливу роль відіграють багатогодинні лекції, коли на слухачів цілеспрямовано діють повторення, монотонність і ритм. Це ті самі фактори, які присутні й у техніці гіпнозу. Методика обробки новачка, впливу на його світовідчуття полягає в такому: на нього “навалюються” виснажливі, часто повторювані заходи, що викликають особливий гіпнотичний стан, при якому стираються колишні інтереси, тривоги, бажання, цілі — вкрай ослаблюється той психологічний панцир, який раніше захищав людину від некритичного сприйняття чужого впливу.
Особа опиняється серед людей, які впевнено розмірковують про вищі істини і прозріння, про заповітні проблеми, що хвилюють її. Навколо себе вона бачить мунітів з незмінно сяючими очима, які ніби уособлюють радість прилучення до якихось загальних інтересів, до “вищої мети”. Новачкові навіюють, що з ним незабаром станеться надзвичайне — вирішальний прорив у раніше прихований від нього сенс існування, коли виявиться, що все минуле було безбарвне, бездуховне, несправжнє. Саме за умов психологічної беззахисності й зростаючого натиску виникає відчуття, що немає повернення до колишнього світу. Причому техніка залучення людей у секту з кожним роком стає дедалі витонченішого; на сьогодні існує цілий штат справжніх професіоналів психічного і духовного маніпулювання.
Є у вченні Муна й особливість, що пояснює його привабливість для молоді. Усю “теологію” Церкви уніфікації проймає особливий інтерес до суто інтимних стосунків біблійних персонажів, до проблеми “чистоти крові” та її перетасування у наступних поколіннях. Така вульгарна інтерпретація священного писання виявилась досить ефективною для експлуатації духовних пошуків молодих американців. На ранніх етапах проповідницької діяльності Муна ця ідея була висунута, очевидно, для оправдання його вправ на своїх послідовницях. Однак у “Божественному принципі” ідею очищення крові вже представлено провіденційною метою людства, як головний інструмент “спасіння”, що досягається лише у межах “справжньої сім’ї”. Врятуватися, переконує дана церква, можуть тільки люди, які перебувають у “справжній сім’ї” та в сексуальній гармонії між собою. А цю “гармонію” і “сумісність” здатний визначити лише справжній, фактичний “отець” Мун. Звідси — обряди масових шлюбів, що справляють глибокий емоційний вплив і подібні до військових парадів. Так, 1 липня 1982 р. у Нью-Йорку було повінчано 2075 пар. Створення подружніх пар — найважливіший елемент релігійного життя цієї церкви. Після підбору Муном пари відбувається обряд «винного ритуалу» — наречений і наречена випивають коктейль, складений з більш ніж 20 інградієнтів, серед яких кров самого Муна та його дружини.
Що ж у кінцевому підсумку стоїть за специфічною “теорією” і практикою “Церкви уніфікації”? Як і в більшості інших культів, спонукальним мотивом виступають гроші, прагнення будь-якою ціною домогтися фінансового успіху. Мун урочисто оголошує: “Месія повинен бути найбагатшим. Тільки він здатний володіти усім. Поки він цього не досягне, ні він, ні Бог не будуть щасливими”. Доречно зазначити, що ця мета досягається передусім за рахунок жорстокої експлуатації рядових віруючих. Один з колишніх помічників Муна звинуватив 1979 р. “церкву” в нещадній експлуатації людей, твердячи, що тисячі мунітів, які щоденно працюють на вулицях, приносять “отцю” 200 млн доларів щорічно. Керівництво “церкви” з обуренням це заперечило, бо 1978 р. її прибуток, мовляв, становив “лише” 20 млн доларів, а 1985 р. — тільки 8 млн доларів. Перевірити всі ці цифри дуже важко, але цілком зрозуміло, що “Церква уніфікації” володіє величезними сумами. Тільки в Нью-Йорку їй належить маєток вартістю 17 млн доларів, а також 10-мільйонна власність у сусідньому Теритауні. Крім цього, секта володіє багатомільйонною нерухомістю в інших штатах. Глава церкви живе в особнякові вартістю 625 тис. доларів, має дві яхти, а його власний маєток оцінюється вії млн доларів. Крім того, в Південній Кореї Мун володіє багатьма підприємствами, в тому числі військовими.
У СРСР Церква уніфікації (об’єднання) розпочала свою діяльність із запрошення протягом 1989-1990 рр. у СІІІА групи громадських та політичних діячів, журналістів. 1990 р. Мун з дружиною відвідали Москву, де були тепло прийняті у Кремлі М. Горбачовим (нар. 1931 р.). 21 травня 1991 р. Церква уніфікації (об’єднання) була офіційно зареєстрована в СРСР.
В Україну рух з розповсюдження ідей Сан Мен Муна проник ще в 70-х роках. Своє організаційне оформлення Церква уніфікації розпочала на початку 90-х років, її громади існують у Києві, Харкові, Донецьку. В 1995 р. Сан Мен Мунові було вручено диплом почесного доктора Київського національного технічного університету.