З ДИСЦИПЛІНИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра українознавства

 

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З ДИСЦИПЛІНИ “РЕЛІГІЄЗНАВСТВО”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ УСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

  Методичні рекомендації з дисципліни “Релігієзнавство” для студентів усіх…  

ПЕРЕДМОВА

Культура України зазнала істотних втрат від того, що десятиліттями цілий її пласт викреслювався з духовного життя суспільства. Ігнорувалася релігія,… Важливою проблемою сьогодення є необхідність нормалізації релігійного життя в… Оволодіння науковими знаннями про релігію – необхідна умова зростання освіченості та культури фахівця будь-якого…

ЗМІСТ

І. Вступ …………………………………………………………………………………… 3

 

1. МОДУЛЬ I. Предмет релігієзнавства. Релігія як суспільно історичне явище та феномен духовної культури…………………………………………………………… 6

 

2. МОДУЛЬ II. Архаїчні форми релігії та ранньонаціональні релігії. Пізньонаціональні релігії………………………………………………………………………………………. 14

 

3. МОДУЛЬ III. Християнство. Православ’я та Католицизм………………………….. 37

 

 

4. МОДУЛЬ IV. Іслам, буддизм як світові релігії………………………………… 53

 

 

5. МОДУЛЬ IV. Неорелігія. Вільнодумство в історії культури. Релігія і церква в сучасній Україні………………………………………………………………………… 62

 

6. Короткий рмінологічний словник……………………………………………………. 86

 

7. Література……………………………………………………………………………… 89

 

МОДУЛЬ І

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №1 Предмет релігієзнавства. Релігія як суспільно історичне явище та феномен духовної культури.

План

1. Релігієзнавство як наука, її предмет та складові частини.

2. Основні релігієзнавчі концепції.

3. Сутність і походження релігії (основні теорії).

4. Міф як продукт колективної свідомості первісної громади.

5. Поняття релігійного мистецтва.

6. Віра в надприродне як джерело протиріч культового мистецтва.

Релігієзнавство як наука, її предмет та складові частини

Релігія така ж давні, як і сама людина. Немає жодного народу на планеті, який би не знав релігії, як і немає жодної людини, яка б не мала в ній… Релігієзнавчі знання – надбання багатьох століть. Як самостійна галузь…

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО галузь гуманітарних знань, спрямованих на осягнення сутності, закономірностей походження й функціонування релігії на різних етапах розвитку культури (суспільства, соціальної групи, особи).

ПРЕДМЕТОМрелігієзнавства є своєрідність вияву релігійного феномена; механізм його дії на індивідуальному та суспільному рівнях буття; особливості його функціонування в історії суспільства; точка дотику й шляхи взаємодії з іншими сферами культури – мораллю, мистецтвом, наукою.

Релігієзнавство вивчає релігію в двох вимірах:

1. В її власному вимірі, тобто на релігійному рівні;

2. На філософському рівні.

ЗАВДАННЯ КУРСУ. Викладання і засвоєння дисципліни „Релігієзнавство” є важливим внеском у гуманітаризацію освіти. Воно сприяє оволодінню досягненнями світової та вітчизняної культури, допомагає студентській молоді не лише самовизначитись у світоглядних питаннях на основі знань сутності релігії, її елементів, типології в історичній генезі, а й глибоко зрозуміти особливості філософії католицизму, протестантизму, православ’я, які найбільш поширені на теренах України.

ПРИНЦИПИ РЕЛІГІЄЗНАВСТВА – основоположні ідеї, що визначають смисл усіх інших понять і суджень у процесі пізнання релігії.

1. П-п об’єктивності – цей принцип, як основна методологічна засада будь-якого наукового знання, є відправним. Його сутність виражає вимога розглядати релігійний феномен таким, яким він є сам по собі, без будь-яких суб’єктивних інтерпретацій, емоційно-уперджених установок. Певний об'єкт має аналізуватися з урахуванням його внутрішньої необхідності, як незалежна цілісна система.

2. П-п – історизму – вимагає, щоб об’єкт релігієзнавчого пошуку сприймався не як щось усталене й незмінне, а як те, що повсякчас змінюється, розвивається. Цей принцип вимагає вивчати релігійні об’єкти у розвитку, з урахуванням конкретних просторово-часових координат.

3. П-п толерантності – передбачає діалог релігійного й нерелігійного світогляду. Обидва типи світогляду мають низку спільних ознак, елементів (початкові інтегральні уявлення, поняття), ідей, що утворюють структур, „будівлю” світоусвідомлення й світовідчуття; вони містять загальнолюдські елементи – об’єктивно-істинні знання, моральні уявлення, що виражають необхідні умови суспільного буття, загально значимі духовні цінності. Цей принцип пов’язаний із проблемою свободи совісті, ненасильство у справах віри.

Основні релігієзнавчі концепції

Так, один із засновників психології релігії американський філософ-прагматист В. Джеймс розумів релігію як сукупність почуттів, дій і досвіду окремої особи,… Психологічна концепція.Основоположником психоаналізу австрійський психіатр Зігмунд Фрейд (1856-1939) також вважав…

Міф як продукт колективної свідомості первісної громади

Міфи не були продуктами індивідуальної фантазії, індивідуальної уяви. Вони виникали як продукт колективної свідомості первісної громади (роду або… Згодом стан істотно ускладнювався. Міфи, фіксуючись у мові, здобувають певну… Новітні дослідження французького етнолога К. Леві-Строса вказують, що сюжети міфів у різних народів не є чимось…

Поняття релігійного мистецтва

Насамперед, виникає загальне методологічне питання про правомірність уживання поняття „релігійне мистецтво” з марксистської позиції. Природно, що… Будь-яка релігія не може існувати без культу, тобто системи особливих дій, за… Таким чином, ми дійшли до визначення релігійного мистецтва, в основу якого покладено функціональну ознаку. Релігійним…

Віра в надприродне як джерело протиріч культового мистецтва

Спочатку, у ранніх формах релігії, що існували у первісну епоху (магія, фетишизм, тотемізм, шаманізм), надприродне ще не відділилося від природного,… Лише на більше пізніх етапах розвитку первісного суспільства виникає розуміння… Дуалізм природного і надприродного знайшов найбільший прояв у монотеїзмі (єдинобожжі). В іудаїзмі, де раніше інших…

МОДУЛЬ ІІ

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №2. Архаїчні форми релігії та ранньонаціональні релігії.

План

1. Релігії у Стародавньому світі

2. Релігії Єгипту, Месопотамії, Близького Сходу, Стародавній Індії, ведична

релігія, брахманізм

3. Релігії античного світу (Греція та Рим)

4. Давньоєвропейські релігії (германці, кельти, слов’яни)

 

Релігії у Стародавньому світі

1. Релігія Стародавнього Єгипту; 2. Релігії народів Дворіччя (Месопотамія); 3. Релігії у Стародавній Індії;

Релігія Стародавнього Єгипту

Релігійні уявлення Стародавнього Єгипту склалися ще в номах, де в культах номових богів переважали тотемізм та магія. Пе­режитки тотемізму… Піднесення того чи іншого політичного і релігійного центрів, в результаті… Крім землеробських, чільне місце у стародавньоєгипетській релігії належало і культам космічних сил. Вони представлені…

Релігії народів Дворіччя

У шумеро-аккадський період релігійні уявлення мали політеїс­тичний характер. Пантеон антропоморфних богів очолював бог неба Ан. Величне небо, що… З появою семітів кількість богів у цьому регіоні значно збіль­шується.… На початку другого тисячоліття у Дворіччі зростає роль Вавилону, який досягає небаченого розквіту за царя Хаммурапі…

Релігії в Стародавній Індії

Об’ємна ведична література поділяється на чотири групи: Самхити, Брахмани, Аран’яки, Упанішади.Такий поділ відображує істо­ричну послідовність… Найпоширенішим було поклоніння богові Агні,як першоосно­ві всього існуючого,… Інші збірники Самхити вміщують мелодії, які супроводжували культові дії, різні магічні заклинання.

Стародавня Греція.

Пантеон стародавньогрецьких класичних богів очолює Зевс. В результаті боротьби з різними чудовиськами, перемоги над тита­нами, циклопами, гігантами… Родина Зевса складалася з його дружини Гери, покровительки шлюбів, сім’ї і… Ієрархія олімпійців доповнюється богами, які не перебувають на Олімпі. Це покровитель ковалів - Гефест, богиня…

Релігії Стародавнього Риму

Римські божества спочатку вважалися покровителями тих чи інших земель або територій. Певну роль у їхніх образах відігравали залишки тотемізму.… Значне місце в давньоримській релігії відігравало поклоніння домашнім духам:… Численний пантеон римської релігії спочатку складався з трид­цяти трьох божеств. Очолював його бог неба, грому й…

Поміркуйте

2. Чому анімістичні уявлення характерні для всіх релігій? 3. Що спільного і що відмінного о релігійних системах давніх цивілізацій? Розкрийте зміст понять:

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3.

Пізньонаціональні релігії.

План

1. Релігії Індії (індуїзм, джайнізм, сикхізм, вішнуїзм).

2. Релігії Китаю (конфуціанство, дао) та Японії (синто).

3. Іранські релігії (мітраїзм, анахітизм, зороастризм).

4. Іудаїзм.

 

Етнонаціональні релігії. Загальна характеристика.

Стародавні релігії практично не збереглися до наших часів, але багато ідей та їхніх обрядів увійшли до сучасних релігій. Пізніші етнонаціональні… Соціальним ґрунтом виникнення національних релігій була криза суспільних… Які ж риси етнонаціональних релігій є основними?

Ндуїзм

Як давньоіндійська релігія індуїзм (900 млн віруючих) склався на базі давнього брахманізму протягом І-V ст. н. е. у процесі суперництва буддизму з брахманізмом, точніше, як підсумок суперництва. Ця доктрина подібна до буддизму, але кінцевий успіх її забезпечила орієнтація на конкретні умови кастової Індії з її численними культурними традиціями, що склались на рубежі нашої ери. В цьому розумінні найповнішим визначенням поняття «індуїзм» можна вважати індійський спосіб життя, включаючи усю суму життєвих принципів і норм, соціальних та етичних цінностей, вірувань і уявлень, обрядів та культів, міфів і легенд, буднів та свят тощо.

Основи індуїзму походять від вед і пов’язаних з ними легенд та текстів. Чому саме індуїзм, а не інша з існуючих в Індії релігій сприймається народом? Головним напрямом еволюції в процесі становлення індуїзму була зрозуміла масам релігійна доктрина, яка виникла в ході переробки, примітивізації та вульгаризації давніх філософських теорій. Тому давні ведичні принципи у спрощеному вигляді стали доступними всім. Народний індуїзм сприйняв і зберіг давнє уявлення про карму з її етичною основою, про святість вед, але у надто спрощеному вигляді.

Більшість ведичних богів відійшли у минуле і тільки незначна частина їх, головним чином завдяки згадуванню в міфах та легендах, збереглася у людській пам’яті. Тому не дивно, що у спрощеному й переробленому індуїзмі на перший план вийшли нові божества, точніше, нові іпостасі тих самих, давно відомих державних богів, які набули нового життя в цій релігійній системі. Такі боги були ближчими і зрозумілішими людям, їх інакше й шанували. Кривава ведична жертва була витіснена богослужінням без жертв (хоч теза “убивство заради бога — це не вбивство” остаточно не знята й досі). Разом з буддизмом Махаяни на початку нашої ери в Індії набула поширення практика виготовлення ідолів-зображень у храмах на їх честь. Головні індуїстські боги мали вже прибічників з тих, хто вважав за потрібне шанувати свого обранця і спілкуватися переважно з ним. Більше того, особиста відданість богові стала важливою характерною рисою прихильників індуїзму.

Найважливішими з численних богів індуїзму вважають трьох (Тримурті) — Брахму, Шиву і Вішну. Як правило, зазначають, що ці троє в системі індуїзму поділили між собою основні, властиві верховному богові функції: творчу, руйнівну й охоронну, хоча нерідко вони збігаються. Кожен з цієї трійці має власні обличчя, характер, сферу дій.

Першим вважають Брахму, основна функція якого — творити. Він створив світ у багатоманітті живого і минущого, тобто протилежне тому, чого прагнули індійські релігії (досягнення мокші, нірвани, розчинення у Вічному і Єдиному). Брахма як обов’язковий і перший член Тримурті був необхідний — без нього нічого б не було, але заслуги його перед світом живого, перед людиною, перед індійцем вважалися не дуже значними, а інших функцій у цього бога не було. Брахмі присвячувалися поодинокі храми, а у повсякденних обрядах і ритуалах про нього, як правило, не згадують.

Більшість індуїстів розподілилися на шиваїтів і вішнуїтів, які віддавали перевагу відповідно Шиві або Вішну. Шива — дуже суперечливий бог. Головною його функцією вважають руйнівну (бог смерті, розорення, зміни), що частково пов’язане з тим, що Шива — покровитель аскетів, які прагнуть такого розорення й змін, що веде начебто до злиття з Вічністю й Абсолютом.

Проте практично в культі Шиви на перший план вийшов творчий момент: культ життєвої сили і чоловічого начала став основним. Культ лінгама — чоловічого животворного начала — найпо-пулярніший. Бичок Нанді — атрибут Шиви — символізує силу й животворні потенції Бога. До Шиви звертаються спраглі нащадки,

у його храм сходяться бездітні жінки, які чекають від нього сили реального втілення своїх мрій.

Шиву вважають також грозою демонів, у битвах з якими він не раз виявляв чудеса героїзму. Шакті — духовна енергія Шиви; саме в ній — могутність гігантських потенцій бога. Вона виявляється лише за певних обставин. По-перше, ця енергія нагромаджується у ньому в періоди його аскетичних пильнувань і споглядань. По-друге, енергія Шакті в Шиві тісно переплетена з його чоловічою животворною силою. Культ жінок Шиви — переміщення Шакті на жіноче начало. У цьому культі започатковується і значно поширюється ідея, згідно з якою енергетична сила Шакті реалізується у момент злиття чоловічого й жіночого начал, що відіграло свою роль у розквіті в індуїзмі культу Ками. Культ Ками, мистецтва лю¬бові, тісно пов’язаний з культом Шиви і Шакті.

Вішну — м’який, несуперечливий бог, його основна функція — збереження. Він простий, максимально близький людям, особливо схильним до емоційного сприйняття божества — саме такі переважають серед вішнуїтів. На численних зображеннях чотирирукий Вішну звичайно сидить на тисячоголовому драконі, що пливе, або на троні у вигляді білого лотоса.

Богиня Лакшмі — жінка Вішну — завжди поруч з чоловіком, вона ніжно любить його. У Вішну багато перетворень — аватар, хоча основних десять: у перших чотирьох він виступає у вигляді тварин (риби, черепахи, вепра, людини-лева); п’яте — карлика-велетня; решта п’ять відомих аватар Вішну — Пара-шурама, Рама, Крішна, Будда і Мессія-Калка, на прихід якого ще чекають найулюбленіші в Індії аватари Вішну — Рама і Крішна.

Рама — герой давньоіндійського епосу Рамаяна, найулюб¬ленішої поеми індійців. У селах брахмани речитативом переказують її.

Рама — герой, благородна людина, воїн, мудрий монарх і люблячий чоловік. Його дружина Сіта є уособленням жіночої вірності, любові й шляхетства, еталон індійської жінки. Загибель її символічна: чистота жінки є настільки святою, що тільки смерть змиває підозри. І хоч загибель Сіти руйнує щастя Рами, сама поема в цілому ніким в Індії не сприймається як трагедія. Рамаяна найкраще відображає національний дух індійців, їхній спосіб життя, думи, етичні й культурні цінності. Тому й не дивно, що Рама обожнений в уяві народу.

Другою відомою і шанованою аватарою Вішну вважають Крїшну. Будучи колісничим і радником головного героя — воїна Арджуни, він розкриває йому вище значення небесного й етичного закону. Саме це тлумачення Крішни увійшло у вигляді розділу до складу Махабхарати. Пізніше Крішна трансформувався з мудреця-філософа у веселого й задоволеного легковажного бога-пастушка і саме в цій іпостасі став відомим та шанованим в усій Індії.

Жерцями індуїзму, носіями основного релігійного культу, ритуального обряду, етики, естетики, форм соціального укладу і побуту були члени брахманських каст. З їх числа обиралися радники і чиновники, вони диктували народові норми життя, які зводилися головним чином до суворого збереження ієрархії каст і дотримання норм поведінки в середині касти. Брахмани були домашніми жерцями в багатих, передусім у брахманських сім’ях. З їх числа виходили найавторитетніші релігійні вчителі — гуру, які навчали молоде покоління мудрості індуїзму. Однак найголовнішою соціальною функцією брахманів як найвищого в Індії прошарку суспільства було задоволення релігійних потреб населення.

У межах домашніх святилищ індійці були самі собі господарями і самі виконували щоденно, щомісячно або щорічно нескладні ритуальні обряди. Участь брахмана в сімейних ритуальних відправленнях завжди бажана, а в найважливіших сімейних обрядах — весілля, народження дитини, похорони — просто необхідна.

Авторитет брахмана, чий особистий престиж завжди зумовлений належністю до найвищих брахманських каст, в Індії безумовний. Цей авторитет виявлявся насамперед у винятковому праві брахманів приносити жертви богам у храмах. Мета відвідування храму — можливість благоговійного споглядання статуї бога, відчуття належності до божественної величі. За це право індуїсти залишають у храмі свої підношення.

Переконання в необхідності посередництва жерця для досягнення цілей, які можуть бути реалізовані лише за умови сприяння надприродних сил, випливає з давньої магії. В Індії та індуїзмі це знайшло вияв у вигляді магічних способів — тантр, на основі яких виникли формули — мантри, тобто освячені заклинання. Мантри використовують багато індійців. Власні мантри мають рибалки, пастухи, пожежники та ін.

Роль, аналогічну мантрам, відіграють і численні талісмани й амулети (шнурки, значки тощо). Всі ці предмети, як і мантри, є необхідним реквізитом професійних чаклунів, по допомогу до яких звертаються у важких випадках індійці, особливо у селах.

Чаклун — це той самий жрець, але рангом нижчий, простіший, найчастіше — неписьменний. Основою його мудрості є діаграми й чаклунські кола (янтри) з літерою “О”. Він має великий авторитет серед населення.

І жерці-брахмани з їх високоурочистими храмовими й респектабельними домашніми ритуалами, і напівписьменні сільські чак-луни-знахарі, з їхніми заклинаннями-мантрами та діаграмами однаково вписуються в ту гігантську вільну синкретичну систему, яку становить індуїзм. Важливий елемент цієї всеохоплюючої системи — численні, часто дуже яскраві й вражаючі обряди і свята. На думку деяких дослідників, саме сукупність ритуалів та обрядів і робить індійців індуїстами.

Багато ритуальних обрядів припадає на урочисті й пам’ятні дати, коли святкові збори, походи на честь того чи іншого божества, масові паломництва до “святих” місць пов’язані з популярними давньоіндійськими героями, приваблюють мільйони людей і стають всенародними подіями першорядного значення.

Саме у ці врочисті дні всенародних свят наочно спостерігається та сила індуїзму, яка цементує в єдину релігійно-культурну спільність людей, що належать до різних рас і каст і розмовляють різними мовами.

Крім свят на честь Рами чи Крішни, заслуговують на увагу такі свята, як Дурга-пуджа, — свято світильників, які засвічуються на честь богині щастя Лакшмі; свята на честь богині мудрості Сарасваті і покровителя багатства й торгівлі Ганеша. Свята на честь Шиви відзначаються щомісячно в ніч нового місяця. Помітне місце серед загальноіндійських свят посідає велике паломництво Кумб-хамела — святкування на честь давніх богів і амріти — напою безсмертя. На ці святкові обряди з усієї Індії до Гангу з’їжджаються мільйони паломників, які перебувають тут майже місяць. Головний момент обряду — обмивання у священних водах Гангу. Тут можна зустріти виснажених аскетів, ченців, йогів, факірів. Спеціальна каста брахманів — панда — обслуговує паломників, які для ритуального обмивання повинні бути старанно поголені (ні волосинки аж до брів і повік). Спеціальні служителі стежать за порядком і пильно охороняють права брахманів, які збирають плату з паломників.

Крім загальноіндійських, існує чимало свят, які стосуються того чи іншого регіону або порівняно невеликої місцевості. Всі нони, як правило, тісно пов’язані з міфологією, з індуїстськими легендами й божествами. Багато свят і обрядів пов’язані з патронами — покровителями різних професій, занять. На цих святах та обрядах, які збирають у якому-небудь центрі все навколишнє населення, ритуал звичайно супроводжується ярмарковою торгівлею і веселощами.

Так само відправляються й численні домашні та сімейні обряди, пов’язані з весіллям, народженням сина, врученням шнура юнакові на знак його “нового народження” тощо. Під час обрядів домашній жрець-брахман виконує усі необхідні ритуальні дії.

Весільний обряд — найурочистіший. Молоді обходять навколо жертовного вогню, куди кидають різні продукти, і тільки після цього обряд шлюбу вважають завершеним. Обряд похорону в Індії також особливий. В Індії немає кладовищ — тільки священні місця, на яких спалюють померлих. На таке місце виносять загорнутого у сувій померлого, його старший родич розпалює вогнище. Коли вогонь згасне, обгорілі останки кладуть у посуд і втеплюють у річці. Після цього сім’я померлого десять або й більше днів носить траур — шмат білого полотна. Подальша доля вдови жалюгідна. Вдруге заміж виходить вона рідко, а в колишні часи, особливо серед вищих каст, вважалося нормальним, коли жінка, хоч би вона була й дівчиною 13-14 років, щойно виданою заміж, живцем спалювалась на вогнищі разом з тілом чоловіка. Це страшний звичай індійців — саті.

Саті, як жахлива спадщина минулого, стоїть в одному ряду з іншим його пережитком — кастовим ладом. Кастова система, що грунтувалася на міцній внутрішньокастовій ендогамії і суворих кастових заборонах, а також на ще суворіших релігійно-культових традиціях сімейного і внутрішньообщинного, внутрішньокастово-го життя, залишається й досі істотним інститутом соціальної організації в Індії. Каста визначає місце людини в індійському суспільстві, її стан, права, поведінку, навіть її внутрішнє обличчя, включаючи одяг і знаки на чолі або коштовності, які вона носить.

Каста визначає й коло ритуальних обов'язків індивіда, його релігійну активність. Чим вища каста, тим більше уваги, хоча б теоретично, згідно з прийнятими нормами, людина зобов'язана приділяти щоденним обрядам удома, необхідним поклонам, підношенням, мантрам тощо. Кастові заборони в Індії мають характер табу і знімаються лише у рідкісних випадках. Приміром, прийнято вважати, що “рука ремісника завжди чиста”, тобто, що користуватися продуктами ремесла можна й не належачи до касти ремісника. Порушення кастових норм спричиняється до суворих покарань і обрядів “очищення” винуватого.

В Україні модернізований індуїзм репрезентують громади Міжнародного товариства Свідомості Крішни, Ошо (Раджніша), Саї Баби, Шрі Чинмоя та ін.

 

Джайнізм і сикхізм

Згідно з джайнізмом, Джина проповідував п’ять істин: не вбий, не говори неправди, не кради, не прив’язуйся до земних речей, будь непорочним (для… Джайнізм і буддизм заперечують кастовий лад, вчення про індивідуальне… Ануварти проповідують реформаторські ідеї щодо суспільства: виступають проти нагромадження багатств і проти…

Конфуціанство і даосизм

Практично мислячий китаєць багато не задумувався над таємницями буття і проблемами життя й смерті, зате він завжди бачив перед собою еталон… Усі ці специфічні особливості системи цінностей, що склалися у Китаї за… Конфуцій (Кун Фуцзи) (551-479 до н. е.) народився і жив в епоху великих соціальних та політичних потрясінь, коли Китай…

Конфуціанство — це і політика, і адміністративна система, й верховний регулятор економічних та соціальних процесів — словом, основа всього китайського способу життя, принцип організації китайського суспільства, квінтесенція китайської цивілізації.

Можна сказати, що саме завдяки конфуціанству з усім його культом стародавності й консерватизмом китайська держава і суспільство не тільки проіснували понад дві тисячі років у майже незмінному вигляді, а й засвоїли гігантську силу консервативної інерції.

Понад дві тисячі років конфуціанство формувало уми й почуття китайців, впливало на їхні переконання, психологію, поведінку, мислення, сприймання, на їхній побут і спосіб життя. У цьому розумінні конфуціанство не поступається жодній з великих релігій світу. Протягом цієї історії верхи китайського суспільства жили за конфуціанськими нормами, виконуючи обряди й ритуали на честь предків, неба і землі згідно з вимогами Ліцзі.

Будь-хто з тих, хто стояв вище рівня простолюдинів або намагався висунутися з його середовища, повинен був підкорити своє життя дотриманню цих норм і церемоній; без їх знання й дотримання ніхто не міг розраховувати на повагу, престиж, успіх у житті. Але ні суспільство в цілому, ні людина окремо, як би вони не були скуті офіційними догмами конфуціанства, не могли завжди керуватися тільки ними. Необхідно було хоч інколи ковтнути повітря, віддихатися. Роль духовно-ідеологічної віддушини відіграв у Китаї даосизм.

Конфуцій не визнавав духів і скептично ставився до марновірства та метафізичних спекуляцій: “Ми не знаємо, що таке життя, — говорив він, — як можемо ми знати, що таке смерть?” Не дивно, що все сумнівне, підсвідоме, що належало до сфери непідконтрольних розумові почуттів, конфуціанство залишало осторонь. Однак все це продовжувало існувати і в марновірстві простого народу, й у філософських пошуках творчо мислячих і допитливих індивідів. У передханьські часи, особливо на початку Хань (II ст. до н.е.) — дуже насичену для історії Китаю еру, коли складалося й набувало остаточного вигляду вже реформоване ханьське конфуціанство, всі ці вірування й обряди були об’єднані в рамках релігії даосів — релігійного синкретизму, що сформувався паралельно з конфуціанством.

Даосизм (31,2 млн прихильників) виник у Джоуському Китаї одночасно із вченням Конфуція як самостійна філософська доктрина. Засновником філософії даосів вважається давньокитайський філософ Лаоцзи (Лі Ер, Лао Дань, Лі Боян) — попередник Конфуція. Жодних достовірних відомостей історичного або біографічного характеру відносно нього в джерелах немає. Легенди розповідають про його дивне народження (мати носила його кілька десятків років і народила старим — звідки й походить його ім’я “Стара дитина”, хоч той же знак Цзи означав одночасно і поняття “філософ”). Отже, ім’я його можна перекласти як “старий філософ”. Існує легенда, що, залишаючи Китай, йдучи на Захід, Лаоцзи люб’язно погодився віддати служителеві прикордонної застави свій твір “Дао де цзин”.

У трактаті викладені основи даосизму, філософії Лаоцзи. В центрі доктрини — вчення про велике Дао, загальний Закон і Абсолют. Дао панує всюди і в усьому необмежене. Його ніхто не створив, але все походить від нього. Невидиме і нечуване, недосяжне для органів чуттів, постійне й невичерпне, безіменне і безформне, воно дає початок, ім’я й форму всьому на світі. Навіть велике Небо наслідує Дао. Пізнати Дао, йти за ним, злитись з ним — у цьому зміст, мета і щастя життя. Виявляється Дао через свою еманацію — через де: і якщо Дао все породжує, то де все годує.

У трактаті йдеться про те, що життя і смерть — поняття відносні, але наголошувалося на житті, на тому, як його треба організувати (Чжуанцзи, IV- III ст. до н. е.). Містичний ухил у цьому трактаті, який виявлявся, зокрема, в нагадуваннях про фантастичне довголіття (800-1200 років) і навіть безсмертя, яких можуть досягти праведні відлюдники, що приєдналися до Дао, відіграв значну роль у трансформації філософського даосизму в даосизм релігійний.

Проповідь довголіття і безсмертя забезпечила лаоським проповідникам популярність у народі й прихильність імператорів. Офіційна підтримка допомогла даосизмові вижити й зміцніти в умовах панування конфуціанства, але, вистоявши, даосизм дуже змінився. Облишивши метафізичні спекуляції на тему дао і де, відмовившись від відлюдності з ідеєю увей (недіяння), лаоські проповідники й маги активізували свою діяльність серед народу, вміло синтезували філософські ідеї «Дао де цзин» з примітивними віруваннями насамперед селянських мас, а також потурбувалися, щоб ці ідеї у вигляді міфів і легенд почали широко популяризуватися. Так, даосистами було створено міф про богиню безсмертя Сиванму, в саду якої квітнуть раз у 3000 років персики безсмертя. Створили вони й міф про першолюдину Паньгу.

Історія цього міфу особливо цікава. У “Дао де цзин” є твердження: “Дао родить одне, одне родить двоє, двоє родять три, а троє — всі речі”. Такий глибокий філософський зміст був явно недоступний розумінню простих людей, і даоси яскраво інтерпретували його у вигляді міфу про Паньгу (Дао родить одне). Минуло 18 тисяч років, почав створюватися Всесвіт, все легке й чисте — янци піднялося догори, утворивши небо, все каламутне і важке — іньци опустилося й утворило Землю (одне родить два).

Паньгу лишився між небом і землею й почав швидко рости (з двох народжується троє). Коли він виріс, його очі стали сонцем і місяцем, тіло — ґрунтом, кістки — горами, волосся — травами, дихання — вітром. З бороди злетіли в небо зірки, а з паразитів на його тілі пішли люди (троє породили всіх). Даосистський міф про Паньгу — приклад післяханьських текстів, причому його деталі змушують згадати міф про “творця” Брахме, який народився з яйця, дві частини шкаралупи якого стали небом і землею. Та за допомогою таких міфів, апеляцій до містики й марновірства даосизм зумів не тільки завоювати довір’я і симпатії селянських мас, а й дати їм релігійні гасла, ставши їхнім прапором у політичній боротьбі (селянське повстання ‘жовтих пов’язок”).

Даосизм пропонує особливий шлях досягнення безсмертя. Тіло людини є мікрокосмосом, який, в принципі, треба уподібнити до макрокосмосу, цебто Всесвіту. Подібно до того, як Всесвіт функціонує при взаємодії сил Інь і Ян, має зірки, планети тощо, організм людини є також скупченням духів та божественних сил, результат взаємодії чоловічого й жіночого начал. Той, хто прагне досягти безсмертя, повинен насамперед намагатися створити для всіх духів-монад (їх 36 тис.) такі умови, щоб вони не бажали залишити тіло. Це досягається, вважають даоси, обмеженням у їжі — шлях, до кінця вивчений індійськими аскетами-відлюдниками. Кандидат у безсмертя повинен був відмовитися спочатку від м’яса і вина, потім взагалі від будь-якої грубої їжі, потім від овочів і зерна, які зміцнюють матеріальне начало в організмі.

Другий важливий елемент досягнення безсмертя — фізичні й дихальні вправи. До комплексу цих вправ входило постукування зубами, потирання скронь, розкошлатіння волосся, а також уміння володіти власним диханням: затримувати його, перетворювати у ледь помітне «утробне».

Проте даосизм був усе-таки китайським ученням, навіть якщо він і зазнав певного впливу ззовні. Це наочно виявляється у тому, якого великого значення даоська теорія безсмертя надавала моральним факторам, причому моралі саме в китайському розумінні — в плані доброчесних вчинків, демонстрації високих моральних якостей. Щоб стати безсмертним, кандидат повинен був здійснити не менш як 1200 доброчесних актів, при цьому навіть один аморальний вчинок зводив усе нанівець.

На підготовку до безсмертя повинно було йти багато часу і сил, фактично все життя, причому все це було тільки прелюдією до завершального акту — злиттям дематеріалізованого організму з Великим Дао. Ця трансформація людини у безсмертя вважалася дуже непростою, доступною лише небагатьом. Сам акт перевтілення вважався настільки священним і втаємниченим, що ніхто не міг його зафіксувати. Просто була людина — і немає її. Вона не вмерла, але зникла, залишила свою тілесну оболонку, дематеріалізувалася, піднялась в небо, стала безсмертною. Даоси пояснювали, що видима смерть — це ще не доказ невдачі: цілком можливо, що померлий піднявся в небо і досяг безсмертя.

Зміцнівши за рахунок дальшої розробки своєї теорії, даоси в ранньосередньовічному Китаї зуміли стати необхідною і незамінною частиною духовної культури країни й народу. В епоху Тан (VII-X ст.) даоси розселилися по всій країні. Опорними пунктами даосизму стали великі монастирі, що будувалися повсюдно, де вчені лаоські маги й проповідники навертали неофітів, знайомлячи їх з основами теорії безсмертя. Даоські ворожбити й лікувальники, одержавши початкову освіту, розходилися по Китаю і практично зливалися з підданими Піднебесної, не відрізняючись від них ні одягом, ні способом життя — тільки професією. Остання з часом перетворювалася у спадкове ремесло. Для оволодіння ним не було потреби в спеціальному навчанні на стороні — необхідно було тільки засвідчити свій професійний рівень і одержати від властей сертифікат на право займатися власною справою.

Упродовж віків даосизм переживав злети й падіння, підтримку і гоніння, а іноді, щоправда на коротиш час, ставав офіційною ідеологією якої-небудь з династій. Даосизм був необхідний і освіченим верхам, і малоосвіченим низам китайського суспільства. Громади даосів є і в Україні, зокрема в Києві.

Синтоїзм

Процес формування релігійних уявлень японського народу розпочався за сивої давнини, ставши складовою частиною загального процесу культурного… Основу синто як релігії становлять міфи, вміщені у творах “Кодзікі” і… Сусаное опустився на землю, де зіткнувся з восьмиголовим драконом, переміг його і з його хвоста зробив чудовий меч,…

Удаїзм

Прикладом збереження до наших днів етнонаціональної релігії є іудаїзм, який у VII ст. до н. e. прийшов на зміну давньоєврейській релігії і нараховує нині близько 14 млн своїх прихильників (данні щодо кількості віруючих релігій світу наводяться за Епсусіореаіа Вгіїапіка).

У загальній історії релігій іудаїзм відіграв надзвичайно важливу роль, увійшовши істотною частиною до християнства та ісламу — двох найбільших світових релігій. Щоб його краще зрозуміти, зупинимося на історії та змісті “закону Мойсея”.

У найдавніший період своєї фіксованої історії, у першій половині II тис. до н. е., предки євреїв жили патріархальним родоплемінним побутом, і їхня релігія віддзеркалювала цей побут. Поширений був культ духів предків, їхніми іменами називалися давньоєврейські племена. Вірили у можливість викликати тіні (душі) померлих і вести бесіду з ними. Поширений був і тваринницький культ, а також культ місяця, блискавки й грому (Ваал) та інших природних явищ. Одним словом, за своїм змістом релігія давніх євреїв-кочовиків мало чим різнилася від інших племінних культів.

Перехід євреїв від скотарства до землеробства сприяв формуванню рабовласницьких відносин і утворенню держави (X ст. до її. е.). Це викликало певні зміни у релігійних уявленнях. Виник монотеїзм; цар Іудеї, розуміючи потребу централізації культу в інтересах централізованої держави, декретом 621 р. до н. е. запровадив релігійну реформу і проголосив бога племені Іуда — Ягве єдиним, всемогутнім, виключно загальноетнічним божеством, на яке були перенесені функції і атрибути усіх племінних божеств, що шанувалися раніше.

Організаційним центром іудаїзму став храм на горі Сіон в Єрусалимі, жерці якого протягом століть збирали й редагували міфи про Ягве та його пророків. До цього залучалися ассиро-вавилонські, хетські, єгипетські, арабські та інші джерела. Так, у книзі Буття сказано: “І створив Господь Бог людину з пороху земного і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою” [Буг., 2:7]. Вона була названа Адамом (від стародавньоєвр. “адама” — земля). У вавилонян ще раніше існував міф про створення людини з глини. У єгипетській міфології Хнум, батько богів, зліпив людей з глини на гончарному колі. За грецьким міфом, мудрий Прометей також виліпив з глини перших людей.

Дж. Фрезер у своїй книзі “Фольклор у Старому Заповіті” вивчає походження багатьох міфів і легенд, які пізніше увійшли до Біблії. Він, зокрема, пише, що легенди про “всесвітній потоп”, які він вивчав серед народів Азії, Австралії, Америки, Африки, не позбавлені фактичних підстав. Це або зливи, або підвищення рівня морів, або руйнівні цунамі.

Чимало елементів культу євреї запозичили від сусідніх народів. Так, від місцевого палестинського населення було взято землеробські свята: маццот — весняне свято, яке злилося з давньою скотарською паскою; шабуот, п’ятидесятниця — свято жнив пшениці; суккот — свято кущів на честь збору плодів, та ін.

Укладання перших п’яти книг Біблії, які отримали назву Тора (Закон), або “п’ятикнижжя Мойсея”, було завершене й оголошене віруючим у 444 р. до н. е. Пізніше були написані інші книги Старого Заповіту, про які вестимемо мову окремо. Іудаїзмові притаманні такі характерні риси: монотеїзм — віра в єдиного бога Ягве, творця неба і землі; віра в особливе покровительство Ягве щодо євреїв; в кінець світу; у потойбічну винагороду; у воскресіння з мертвих; в прихід божественного Спасителя — Месію і створення ним тисячолітнього царства в Єрусалимі; детально регламентована обрядовість та особливий ритуал.

Священною книгою іудаїзму є Талмуд (від стародавньоєвр. “ламейд” — вивчення) — багатотомний збірник єврейських догматичних, правових, релігійно-філософських, моральних та побутових уявлень, які сформувалися протягом багатьох віків — від IV ст. до н.е. до V ст. н. е. Структурними складовими Талмуда є Мішна і Гемара. Мішна — об'ємний коментар до Старого Заповіту. Вона поділяється на 63 трактати, що утворюють 6 розділів. Гемара — збірник тлумачень до трактатів Мінній. Завдяки тому, що коментування Мішни здійснювалося у Палестині й Вавилоні, розрізняють два Талмуди: палестинський (Т. Єруїпалмі) і вавилонський (Т. Бавлі). Перший було відредаговано у III ст. н. е., другий — у V ст. Спочатку зміст Талмуда передавався усно з покоління в покоління. Тому, на відміну від Старого Заповіту — писаного закону, Талмуд називався усним законом. Пристосовуючи Біблію до історичних умов, талмудисти розробили безліч правил, постанов та заборон.

Талмуд вміщує роздуми про культ, догматику, мораль і різноманітні релігійні приписи, а також елементарні дані з первісної медицини, математики, географії, притчі й прислів’я, казки і легенди, міфи. Талмуд зберіг і деякі данні історичного характеру: про виникнення релігійних партій і угруповань в Іудеї (книжники, ессени, саддукеї, фарисеї), про трансформацію релігійних уявлень стародавніх євреїв з часу “завершення” Старого Заповіту. Через весь Талмуд проходять ідеї залежності людини від Бога, непорушності існуючих порядків, а також проповідь покірності.

Усе життя віруючого єврея підпорядковане багатьом релігійно-обрядовим діям і заборонам (їх разом нараховується 613: 248 повелінь і 365 заборон).

Основою іудейської моралі вважається Декалог — 10 заповідей (шануй єдиного Бога, не створи собі кумира, не поминай ім’я Бога без необхідності, шануй день суботи, шануй своїх батьків, не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідчи брехливо на ближнього свого, не жадай майна ближнього свого).

Частина заборон пов’язана із статевим життям, інші — з їжею. Одна з найсуворіших заборон стосується вживання в їжу крові. Ягве ніби сказав євреям: “...душа кожного тіла є кров його, вона душа його, тому я сказав синам Ізраїлевим: не їжте крові з будь-якого тіла, тому що душа тіла є кров його, кожний, хто їсть її, — знищиться” [Лев., 17:14].

Євреям забороняється вживати м’ясо певних тварин (трефне). Дозволяється їсти м’ясо кошерне, тобто приготовлене відповідно до ритуалу. На восьмий день життя новонароджений хлопчик-єврей підлягає обрядові обрізання. Біблія приписує запровадження такого звичаю Авраамові, який нібито отримав особливий наказ від Бога: “Обрізуйте крайню плоть вашу: і це буде знаменням заповіту між Мною і вами. Восьми днів від народження нехай буде обрізане у вас в роди ваші кожне дитя чоловічої статі” [Буг., 17:11, 12].

Іудаїзмові притаманне протиставлення євреїв іншим народам, він ставить неєвреїв поза законом.

У сучасному Ізраїлі іудаїзм оголошений державною релігією. З іудаїзмом тісно пов’язаний сіонізм — політична течія єврейської буржуазії, що сформувалася наприкінці XIX ст. Він включає в себе різноманітні організації на чолі з “єврейським агентством”. Сіонізм запозичив і пропагує одну з провідних ідей іудаїзму — ідею “богообраності” євреїв як вищої раси.

В Україні іудаїзм сповідує єврейське населення. Служителі іудаїстського культу стоять на лояльних позиціях, підтримують політику і шанують закони держави. На 1.01.2006 р. в Україні діяли 274 офіційно зареєстрованих іудейських релігійних громад, в яких налічувалося 240 священнослужителів, працюють 92 недільні школи.

 

Теми рефератів:

1. Індуїзм.

2. Релігійно-філософська система конфуціанства.

3. Особливості релігії даосів.

4 Міфологія зороастризму.

5. Синтоїзм.

6. Сикхізм.

7. Іудаїзм.

8. Життя то вчення Кун-цзи.

9. Мітраїзм.

10. Релігійна концепція джайнізму

Поміркуйте

1. Чим ранньонаціональні релігії відрізняються від пізнонаціональннх?

2. Чи можна назвати конфуціанство і даосизм не релігіями, а ідеалістично-філософськями системами.

3. У чому полягає основна відмінність іудаїзму від національних релігій?

Розкрийте зміст понять:

Індуїзм, джайнізм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, мітраїзм, зороастризм, іудаїзм, Апеста. Упанішади, Тора, Талмуд, пророк, рабин.

 

МОДУЛЬ ІІІ.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4. Християнство. Православ’я та Католицизм.

План

1. Світові релігії. Раннє християнство. Християнське богослов’я. Єресь і розкол

2. Віровчення та культ Православ’я й Католицизму

3. Реформація у Європі. Лютеранство. Кальвінізм. Англіканство

4. Пізній протестантизм

5. Християнство в Україні

Світові релігії.

Україна належить до країн християнської цивілізації і тому доцільно в даній темі зробити акцент на вивченні виникнення та становленні християнства,…

Раннє християнство. Християнське богослов’я. Єресь і розкол

Поразка народних рухів породжувала настрої відчаю, беззахисності, надії на допомогу надприродних сил. Породжене загальним економічним, політичним,… Месіанські погляди набули особливого поширення серед іудеїв Палестини і Малої… 1947-1952 рр. на березі Мертвого моря відкрито залишки їхніх поселень у Хірбет-Кумрані, а також знайдено рукописи, в…

Віровчення та культ Православ’я й Католицизму

У 395 р. Римська імперія розкололася на Західну й Східну. Почався процес поділу римської і константинопольської церков, який остаточно завершився у… У XVI ст. стався ще один великий церковний розкол, коли у Західній Європі в… Православ’я (308 млн віруючих). У сучасному світі є 15 автокефальних (незалежних, самостійних) церков —…

Реформація у Європі. Лютеранство. Кальвінізм. Англіканство

Пізній протестантизм

Заперечуючи католицьку ієрархію, протестанти відкинули рішення церковних соборів, послання пап, тобто “святий переказ”, а також культ Богородиці,… До основних принципів протестантизму належать: спасіння особистою вірою,… Охарактеризуємо деякі напрями протестантизму й окреслимо їхнє становище, особливості культу, регіони діяльності.

Наводимо перелік книг та розділів Біблії.

КНИГИ СТАРОГО ЗАПОВІТУ

I. П’ятикнижжя Мойсееве

1. Перша книга Мойсеева: Буття (1 М.)

2. Друга книга Мойсеева: Вихід (2 М.)

3. Третя книга Мойсеева: Левіт (З М.)

4. Четверта книга Мойсеева: Числа (4 М.)

5. П'ята книга Мойсеева: Второзаконня (5 М.)

II. Книги історичні

2. Книга Суддів (Суд.) 3. Книга Рут (Рут) 4. Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів) (1 Сам.)

III. Книги навчальні і поетичні

2. Книга псалмів (Пс.) 3. Книга приповістей Соломонових (Пр.) 4. Книга Екклезіястова, або Проповідника (Еккл.)

Десять заповідей Божих

2. Не роби собі ідола або чогось подібного до того, що на небі вгорі, або на землі долі, або в водах під землею, і не вклоняйся їм, і не служи їм. 3. Не взивай даремно імені Господа Бога твого.

Головні заповіді Божі

1. Возлюби Господа Бога Твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією мислю

твоєю.

2. Возлюби ближнього твого, як самого себе.

Обов’язки християнина

1. Неділі і свята святкувати.

2. У неділю й свята відвідувати церкву і побожно брати участь у службі Божій та інших

церковних богослужіннях.

3. Установлених св. Церквою постів додержувати.

4. Принаймні один раз на рік, у св. Великий піст, сповідатися і причащатися св. Таїн.

5. Весілля в заборонений св. Церквою час не справляти.

Сім святих таїнств, які визначають повноту і досконалість благодаті Божої

1. Хрещення.

2. Миропомазання.

3. Сповідь.

4. Євхаристія.

5. Священство.

6. Шлюб.

7. Єлеєсвяття.

Основи віри, які кожний християнин повинен знати і в них вірувати

2. Бог є справедливий Суддя, що за добро нагороджує, а за зло карає. 3. Бог - Один, в трьох Особах: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий, або… Трійця.

Плоди Духа Святого

1. Любов.

2. Радість.

3. Мир.

4. Довготерпіння.

5. Благодать.

6. Милосердя.

7. Віра.

8. Кротість.

9. Стримуваність.

Три головні християнські чесноти

1. Віра. 2. Надія. 3. Любов.

Сім дарів Духа Святого, якими духовно квітне і благоприкрашається Церква

Христова

1. Дух страху Божого (синівське благоговіння перед Богом).

2. Дух пізнання (дар пророчий і пастирський).

3. Дух сили (дар сили духовної, кріпость душі й сила волі).

4. Дух поради (дар духовного водительства, наставництва).

5. Дух розуміння (чуйність душі до всього доброго й святого).

6. Дух мудрості (уміння жити за заповідями Божими).

7. Дух Господній (дар благочестя й праведності).

Дари Духа Святого ми повинні самі здобувати молитвою, вірою та добрими ділами.

Гріхи смертні з протилежними їм чеснотами

1. Гордість - Смиренність.

2. Захланність- Щедрість.

3. Нечистота - Чистота.

4. Заздрість - Доброзичливість.

5. Нестриманість - Поміркованість.

6. Гнів - Лагідність.

7. Лінивство - Працелюбність.

Блаженства євангельські

2. Блаженні ті, хто плачуть, бо вони втішаться. 3. Блаженні тихії, бо вони залишать слід на землі. 4. Блаженні голоднії й спраглі справедливості, бо вони вдовольняться.

Поміркуйте

2. Які спільні та відмінні риси існують між Старим та Новим Заповітом? 3. Можливе чи ні об’єднання Католицької та Православної церкви? 4. Як ви розумієте цей вислів: “Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судній будете, таким же осудять і…

МОДУЛЬ ІV.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5. Іслам

План

1. Виникнення ісламу

2. Коран. Суна. Шаріат.

3. Віровчення і культ. Основні напрями ісламу.

4. Іслам в Україні: історія і сучасність.

 

 

Виникнення ісламу

Мусульмани живуть більш як у 120 країнах світу. В 35 країнах вони становлять 95-99 % населення, в 13 державах — впливову меншість, у 28 країнах… Іслам виник на початку VII ст. у південно-західній частині Аравійського… Термін “іслам” у перекладі з арабської означає “покірність”, а того, хто прийняв цю релігію, називають відданим (з…

Коран. Суна. Шаріат.

Другим після Корану джерелом віри мусульман-суннітів є Сунна (араб. поведінка, приклад). У Корані й Сунні поряд з релігійними догматами і переказами… • віра в одного бога Аллаха та його посланців — Мухаммеда й Алі. Аллах — один,… • шанування “священного писання” (Корану), в якому розповіда ється про створення світу, страшний суд, містяться…

Віровчення і культ. Основні напрями ісламу.

30-денний піст місяця рамазану належить до обрядових звичаїв, які існували в стародавній Аравії до ісламу. Ймовірно, за давнини посталися у… Літо в Аравії, особливо його кінець, було найважчим часом року у господарстві,… Таким чином, вимоги мусульманського посту місяця рамазана — нічого не їсти і не пити з раннього ранку до настання…

Слам в Україні: історія і сучасність.

У середині XV ст. тут утворилось Кримське татарське ханство, яке незабаром потрапило у васальну залежність до Османської імперії. Кримські татари… Від початку 90-х років мусульмани України прагнуть об’єднання й узгодженості…  

Теми рефератів

1. Виникнення ісламу.

2. Коран - свята книга мусульман.

3. Мухаммед - засновник ісламу.

4. Ісламські свята та обряди.

5. Віровчення ісламу.

6. Іслам у сучасному світі.

7. Основні напрями ісламу: суніти, шиїти, хариджити.

Поміркуйте

2. Існує чи ні ісламська “загроза” у сучасному світі? 3. Чим можна пояснити ісламський синкретизм? Розкрийте зміст понять:

Зверніть увагу

Нині в Україні діють понад 190 мусульманських громад, які об’єднані в такі структури: • ДУМК (Духовне управління мусульман Криму) Кадіш (Духовне управління)… • ДУМУ (Духовне управління мусульман України) було створено 9 вересня 1992 року. Очолив цю організацію громадянин…

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №6

Буддизм.

 

План

1. Виникнення буддизму.

2. Віровчення основних напрямів буддизму

3. Виникнення та віровчення ламаїзму.

4. Буддизм у сучасному світі.

Виникнення буддизму.

Рід належав до племені шак’їв, що жило 600-00 рр. до н. e. в долині р. Ганг, в середній її течії. Мати Сіддхартхи -дружина правителя Майя (або… Дізнавшись про народження царського сина, палац повелителя шак’їв відвідав… Однак повелитель землі зовсім не хотів втратити сина, що обов’язково сталося б, якби син вирішив присвятити себе…

Віровчення основних напрямів буддизму

Чуттєвий світ у буддизмі позначається терміном “сансара”, запозиченим буддистами з брахманізму. Переконувати віруючих Індії епохи формування… Демон зла, бог смерті Мара пробував залякати “Просвітленого” страшними бурями.… Помер Будда, згідно з легендами, у 80-літньому віці в Кушинагарі (що, як твердять, відповідає сучасній Каспі). Будда…

Виникнення та віровчення ламаїзму.

Ламаїзм надає Будді атрибути вищого божества — творця, “істинної сутності світу”. Без вчення Будди неможливе спасіння, вчить ламаїзм, але викласти… Головним канонічним текстом ламаїзму є Ганджур — збірка “одкровень” Будди (108… Дзен-буддизм - один з різновидів буддизму. Засновником цього напряму, який став за останні 30 років предметом широкого…

Вивчення дзенської премудрості в монастирі триває в середньому 10-12 років.

На сучасному етапі розвитку людства важливу суспільно-політичну й культурну роль буддизм відіграє у країнах Індокитайського півострова. За винятком… На ґрунті широких демократичних рухів у країнах Азії намітилася тенденція до… На сьогодні буддисти світу об’єднані в дві міжнародні організації — Всесвітнє братство буддистів (штаб-квартира в…

Поміркуйте

2. Проаналізуйте кінцеву мету буддистів. Порівняйте іі з кінцевою мстою християн. 3. Чому махяяна виникла пізніше хінаяни? 4. Чому у буддизмі вважається, чим більше страждає людина, тим правильніше вона досягає

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №7.

Неорелігія. Релігія і церква в сучасній Україні.

   

Виникнення та класифікація неорелігій.

Однак нетрадиційна релігійність небезпідставно може розглядатись і як симптоматичний прояв глибоких кризових процесів у масовій свідомості, як… У середині XX ст. дивні випадки, пов’язані з вірою в Бога, дедалі частіше… Театральний постановник з Нью-Йорка оголошує себе Христом і знаходить багато послідовників. Коли один з них помирає,…

Якщо хоча б одна з цих ознак тобі знайома, БУДЬ ОБЕРЕЖНИМ!

“Пророки” і “месії” відкидають офіційну ідеологію й традиційні віровчення, постійно викривають хиби суспільства. Але всі їхні проповіді та викриття… Неорелігії - дещо умовний термін. їх поява і діяльність є виявом однієї з… Не менш актуальна ця проблема і для України. Поява й становлення новітніх релігій у духовно-релігійному просторі нашої…

Рух Харе Крішна

Щоб показати закономірність цього процесу, стисло розповімо про дзен-буддизм і тантризм. Перший привабливий для західного обивателя сумішшю… Тантризм — напрям індуїстської релігії, у рамках якого на основі широкого… Активне використання більшістю східних культів таких методик, як медитація, монотонне співання, глосолалія,…

Віра багаї

Засновником основних положень Віри багаї вважається &&&&&&&&&шира-IIкий торговець Сеїд Алі Мухаммед (1819—1850),… Через сорок днів у Баба з’явилися послідовники, які почали поширювати його… Через два роки після страти Баба у бабітів з’явився лідер під ім’ям Багаулла. Він народився 1817 р. в одній з…

Церква сайєнтології

Те, що подібні “цілителі” мали певні успіхи, цілком закономірно, якщо врахувати, як зростають (“зі швидкістю злітаючої ракети”, за виразом… Зазначимо, що ідея лікування за допомогою містичних заклинань та магічних дій… Суть психотерапевтичного впливу полягає в тому, щоб пацієнт виступав не як пасивний об’єкт зовнішнього (фізичного,…

Сатанізм

У США і Західній Європі діють чимало диявольських культів. “Тисяча перша церква Трапезонда” (Сан-Франциско), “Церква останнього суду”… Сатаністські культи особливо розповсюджені у США і Західній Європі. Всесвітні… Сатаністи прийшли із Стародавнього Іраку і набули особливого поширення в Європі у середні віки. Поклоніння Сатані має…

Дзен-Буддизм

Дзен бітників був досить не схожим на традиційний японський дзен-буддизм і дуже відрізнявся від його модернізації на Заході. Це був не просто… Дзен-Буддизм відрізняється від інших релігій тим, що він, як настійливо… Дзен-Буддизм - це японсько-китайський різновид буддизму. Популярність саме цього виду буддизму у молодіжному…

Міжнародне суспільство Свідомості Крішни

Про рух Пікі Крішна американський релігієзнавець Петерсон сказав: “Здається смішним вважати, що Пікі Крішна є рухом протесту, але в Америці це так.… Коли майбутній засновник Міжнародного суспільства Свідомості Крішни Абхей… Вирішення даного питання він знайшов у спільноті секти у США, що набула мала популярність серед молоді. Більш того,…

Поміркуйте

2. Чому організація нетрадиційних релігій більш тоталітарна : жорстока ніж в традиційних конфесіях? 3. Чому адепти неорелігій ставляться вороже до традиційних церков? 4. Чому більшість неорелігійних течій зневажають матеріальний СВІТ; вважають його злом?

Короткий термінологічний словник

АКСІОЛОГІЯ - вчення про цінності. АМБІВАЛЕНТНИЙ - двоїстий, несучий у собі як позитивне так і негативне. АМБІВАЛЕНТНІСТЬ - подвійність переживання, що виражається в тому, що один об’єкт викликає в людини одночасно два…

ЛІТЕРАТУРА

2. Арестов В.М., Шудрис І.О. Нетрадиційні релігії: суть і спрямування. - К.. 1990. 3. Бабій М.Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і рeлігієзнавче… 4. Беленький Л. С. О мифологии и философии Библии. — М., 1977.