Віра багаї

Це - релігія послідовників Багаулли (1817—1892), ім’я якого перекладається як “Слава Господа”. Виникнувши 1844 р. в Ірані, ця релігія сьогодні об’єднує до семи мільйонів осіб, котрі живуть у 232 країнах і за географічною поширеністю посідає друге місце у світі після християнства. Багаїстську літературу перекладено приблизно на 800 мов світу.

Засновником основних положень Віри багаї вважається &&&&&&&&&шира-IIкий торговець Сеїд Алі Мухаммед (1819—1850), який 22 травня 1844 р. створив так звану Декларацію Баба, де проголосив початок попої ери в історії людства. Слово “Баб” арабською значить “порота”, тобто Баб заявив про себе як про ворота нової ери світу і исесвітнього братства. Його місія — випередити появу іншого, більш вагомого Посланця, який об’єднає всі народи й установить на Землі справедливий і вічний мир.

Через сорок днів у Баба з’явилися послідовники, які почали поширювати його вчення по Персії, підготовляючи людей до приходу того, кого відкриє Бог. Послідовниками Баба стають кілька відомих учених і авторитетних релігійних діячів. Це викликало незадоволення правлячої верхівки, яка почала переслідувати бабітів. Самого Баба страчено 9 липня 1850 р.

Через два роки після страти Баба у бабітів з’явився лідер під ім’ям Багаулла. Він народився 1817 р. в одній з найвідоміших сімей Тегерана. З дитинства Багаулла був оточений багатством, комфортом і розкішшю. Як твердять його прихильники, свої надзвичайні знання він одержав від природи, а не від учителів і книг. Дуже любив птахів, дерева, квіти і віддавав перевагу життю за містом, а не в палаці. Багаулла витрачав гроші не на задоволення, а на допомогу бідним. Його дружина також походила з багатого роду, але подвір'я їхнього палацу завжди було відкрите для бідних. Історія життя і проповідницької діяльності засновника Віри багаї стверджує, що бідні люди прозвали Багауллу і його дружину “Батьком і Маті’ю бідних”.

Багаулла активно підтримував бабітів і за це врешті-решт опинився у в’язниці. Саме там йому було явище, яке відкрило йому, що він — “Той, Кого відкриє Бог”, той “Посланець”, про прихід якого пророкував Баб.

Публічне проголошення, що Багаулла є помазанником усіх релігій, що віра його належить всьому людству, що новий день займається над історією цивілізації, було зроблено вже після його звільнення у Багдаді, в саду Різван, протягом дванадцяти днів — з 21 квітня до 2 травня 1863 р. Цей період увійшов в історію як свято Різван, яке кожний рік відзначається прихильниками багаїзму у всьому світі на перший, третій і дев’ятий день травня.

Подальший шлях Багаулли знав як злети, так і падіння, як визнання його вчення, так і неприйняття.

Після того як 29 березня 1892 р. Багаулла помер, залишивши після себе більше 100 книг, головною з яких є “Кітаб-і-Агдас” (“І&&&&& Іайсвитіша Книга”, бл. 1872 р.), його послідовникам було проголошено духовний заповіт. В ньому старший син помазаппика Абдул-Бага (1844—1921) — призначався Головою Віри багаї і єдиним інтерпретатором вчення Багаулли. Абдул-Бага займався активним місіонерством у всіх куточках світу. В вересні 1911 р. відбувся його перший виступ у лондонській церкві Сіті Темпль. Протягом наступних років Абдул-Бага мандрує по Європі й Америці, пропагуючи вчення Багаї. З його ім’ям пов’язується боротьба за збереження єдності вчення Багаї, з початком побудови адміністративної структури Багаї.

Певну оригінальність мають віровчення і культ Багаї. В них центральне положення займає принцип єдності людства. В ході свого соціального розвитку людство проходить різні стадії, подібно до того, як людське тіло проходить різні етапи фізичного розвитку. За стародавніх часів люди жили ізольованими сімейними групами. Згодом ці групи перетворилися на племінні одиниці, з яких вийшли міста-держави, а потім і нації. Світова єдність, вчить Багаулла, є останньою стадією соціального розвитку людства на його шляху до зрілості.

Світова єдність стосується кожного, жодна людина не може залишитися поза нею. При цьому єдність, до якої йде людство, є єдністю у її розмаї, в межах якої, вчить Багаулла, будь-яка група людей може знайти найкращий вираз своїх прагнень та ідеалів. В той же час кожна група, кожний народ можуть використовувати здобутки, спадщину й ідеали інших.

Єдність світу буде досягнута, коли кожна окрема людина визнає єдність людства як центральний духовний принцип сьогодення. Ця єдність не буде введена якоюсь могутньою групою зверху, а поступово розвиватиметься в людській свідомості доти, доки люди не визнають, що “світ — єдина країна і всі люди — її громадяни”.

Послідовники Віри багаї вірять, що всі великі релігії світу божественні за походженням. Всі вони були повідомлені Богом в його Об’явленнях, в різних місцях і в різний час. Жодна епоха, вважають багаї, не залишалася без керівництва Бога, який керує через своїх Посланців, їх поява на Землі — подія настільки рідкісна, що людству відомо лише кілька імен: Крішна, Мойсей, Зороастр, Будда, Ісус Христос, Мухаммед, Баб, Багаулла. Кожний з них створив релігію й надихнув до розвитку самостійну цивілізацію. Сучасний прихильник багаї описав єдність Пророків так: “Вчення Мойсея як бутон, вчення Христа — квітка, вчення Багаулли — плід. Як квітка не вбиває бутон, так і плід не губить квітку. Вони не руйнують, не протистоять одне одному... Кожне нове Одкровення є іписанням попереднього. Вони лише різні стадії єдиної Релігії”.

Багаї шанують засновників усіх світових релігій і вважають святі книги цих релігій священними. Багаулла вважається ними останнім за часом Пророком Бога на Землі. Його місія — реалізувати єдність релігій світу. Віра, вчить він, є найперший фактор миру й справжнього прогресу людства. Між нею і наукою існує гармонія. Істинна віра й істинна наука не суперечать одна одній. Перша — необхідний помічник у духовному зростанні, а друга — засіб матеріального прогресу. Сучасники піддавали знущанню і запереченню не лише засновників релігій, а й піонерів науки. Тому, за Багауллою, істинна цивілізація стане можливою лише тоді, коли людство усвідомить необхідність як релігії, так і науки.

На думку багаї, кожна людина має право вирішувати самостійно, звертатися чи ні їй до Бога. Усякій індивідуальності притаманна найвища духовна природа, яку необхідно розвивати для того, щоб пізнати Бога і любити Його. Але кожна людина має й іншу природу — фізичну, тваринну; Багаулла вчить, що тіло людини повинно підпорядковуватися її душі. Найвища радість людини — в духовному, а не фізичному задоволенні. Якщо людина весь час робить погане, то це означає, що її тваринна натура розвинута в ній більше, ніж духовна. Такій людині необхідно з допомогою інших, більш духовних людей, розвивати свою вишу натуру.

Духовне, душа не розпадається зі смертю людини, як її тіло. Вона, звільнившись від тіла, продовжує свій розвиток і шлях до Бога. “Рай” і “Пекло” — у Вірі багаї певні стани, серед яких перший — це наближення до Бога, а другий — відхід від Нього.

З основних положень віровчення випливають і моральні принципи Віри багаї. Вони вимагають від віруючого справ, а не слів. Багаулла не сприймає аскетизму і дозволяє людині використовувати всі життєві блага, які надані Богом. Головний моральний принцип цієї релігії — будувати власне життя на основі Віри багаї й демонструвати цей приклад іншим людям. Якщо ж людина не захоче слухати багаї, то за неї необхідно тільки молитися, залишивши її на власному шляху до Бога.

У Вірі багаї відсутні професійні служителі культу. Кожний багаї є вчителем своєї релігії і вважає за свій обов’язок розповсюджувати вчення. Звідси інше найважливіше положення Багаулли — необхідність загальної початкової освіти: всі чоловіки й жінки повинні бути освіченими. До того ж, має сенс набувати знання тих мистецтв, наук, ремесел, які можуть принести людям користь і покращити життя на Землі. На незнанні дуже часто базуються шбо бони й марновірства. Оскільки люди різняться між собою здібностями і талантами, освіта повинна переслідувати ціль повного рої витку природних даних людини з тим, щоб досягти творчого сніп робітництва між ними. Тло такого співробітництва може бути лише духовне, але Багаулла вказує і на деякі конкретні кроки, які необхідно здійснити на шляху до загального мирного розвитку: ліквідація контрасту багатства і бідності як всередині націй, так і між ними; створення світової спільноти й світового парламенту на основі справедливої участі всіх народів; створення світового федеративного уряду; забезпечення загальних прав народів і відсіч агресії; встановлення міжнародної світової мови, яку, поруч з рідною, будуть вивчати в школі; вибір єдиної системи світового письма, встановлення загальної грошової системи тощо.

Багато уваги в етичній доктрині Віри багаї приділяється проблемам сім’ї та вихованню дітей. До заборон на аскетизм, професійне відправлення культу Багаулла додав заборону на вживання алкоголю, наркотиків, азартні ігри, позашлюбні зв’язки, крадіжки, гомосексуалізм, жорстоку поведінку з тваринами, а також заборону обдурювати, сповідати гріхи, кремацію, жебрацтво, злослів’я, работоргівлю, вбивства й поцілунки рук. Цим він, на думку багаї, приніс із собою закони Нової Ери, а також скасував деякі з них, що стали на заваді єдності людства і розвитку цивілізації.

Певну цікавість викликають свята, обряди й звичаї Віри багаї. Одна з найяскравіших рис, притаманних життю багаї, — гаряче бажання поділитися своєю вірою з усяким її шукаючим. Іншою унікальною особливістю цього життя є Адміністративний Порядок, що дозволяє кожному чоловікові, жінці, дитині стати частиною єдиної Всесвітньої общини багаї і взяти участь у розповсюдженні Віри на місцевому, національному і всесвітньому рівнях (так звані піонери).

Згідно з духовним заповітом Абдул-Баги, його старшого онука, Шогі Еффенді Раббані (1897—1957), призначено Охоронцем Віри багаї. Він вернувся до місця, де жив і був похований Абдул-Бага, де знаходяться склеп Багаулли і могила Баба. Тут Охоронець повинен був захистити Віру від поділу й розколів, які в минулому вичерпали духовні сили багатьох віровчень. При Охоронстві Шогі Еффенді Віра багаї стала розповсюджуватися в нових країнах багаїстська література була перекладена на багато мов світу. Його літературна спадщина включає історію першого століття ери багаї обсягом 181 тис. слів; надруковані листи — це ще близько 300 тис. слів тексту, Шогі Еффенді написав тисячі листів окремим особам, групам, комітетам, місцевим і національним Духовним Радам.

Просвітницька діяльність першого і єдиного Охоронця Віри багаї була перервана раптовою смертю у відносно ранньому віці. Його вдова написала найбільш вичерпану працю про чоловіка — книгу “Безцінний скарб” (450 ст.).

Згідно з положеннями віровчення багаї, Охоронець Віри повинен призначити свого наступника з числа своїх нащадків. Оскільки дітей у Шогі Еффенді не було і не знайшлося людини, яка відповідала б високим моральним вимогам, у 1963 р. створено виборчий орган — Всесвітній Дім Справедливості. Після вивчення священних текстів було оголошено, що “Того, Кого відкриє Бог”, вже не буде. З того часу усі питання вирішуються Всесвітнім Домом Справедливості — верховним і центральним органом Віри, який знаходиться на горі Кармель у місті Хайфа (Ізраїль).

1968 р. ВДС оголосив про створення Континентальних Колегій Радників — по три для Африки й обох Америк, по одній для Європи і Австралії, які зобов’язувалися працювати з Національними Духовними Радами. Обиралися вони на національних з’їздах під час свята Різван. У спокійній і молитовній обстановці учасники виборів таємно заповнювали бюлетень без усякого зовнішнього тиску, впевнені у правильності власного вибору. Хто б не був обраний, всі учасники голосування неодмінно щиро приймають обранця.

Багаїстські консультації водночас є процесом духовного злиття їхніх учасників і практичним методом прийняття рішень, адаптованим до здібності людини до спільних дій. З допомогою принципу погоджування, уміння проводити консультації багаї уможливлюють пошуки істини, необхідної для розв’язання тяжких завдань, висувають нові ідеї. Свобода висловлювати власні погляди відповідно до своєї совісті є істотною рисою багаїстських зборів, але її повинні використовувати помірковано, ввічливо і без приниження іншої думки.

У багаїстському календарі 19 місяців по 19 днів у кожному; всього це дає 361 день, і тому між 18 і 19 місяцями розмішуються 4 або 5 “вставних” дні. Баб назвав місяці відповідно до епітетів Бога. Щодо багаїстської доби, то вона починається і закінчується із заходом сонця.

У багаїстському році 9 свят, під час яких припиняється усяка робота. Три з них встановлені на пам’ять про Декларацію Багаул-ли, один — на пам’ять про Декларацію Баба. Два інших присвячені дням народження Баба і Багаулли, ще два встановлені в пам’ять про їх кончину. Дев’яте свято — Новий рік.

На початку кожного місяця багаїстами проводяться досить незвичні збори, які мають головним чином адміністративний характер. В цей час місцева Духовна рада радиться зі своєю общиною, знайомить її з планами, вислуховує побажання з питань, що мають загальний інтерес. Ці збори називають святом Дев’ятнадцятого дня, який складається з трьох частин. У першій частині співають, читають і декламують обрані місця з Писань багаї. У другій частині звітують про діяльність Духовної ради та її комітетів, а також комірника, після чого всі переходять до трапези, яка, залежно від ситуації, може складатися зі склянки води або солідного обіду.

У зв’язку з швидким поширенням Віри багаї по всьому світу передбачається будівництво в усіх континентах Будинків Поклоніння, які будуть репрезентувати міжнародну спільноту багаї. Вона вбачає себе як неурядову організацію, що тісно співпрацює з ООН на шляху забезпечення миру на Землі, прав людини і повного економічного та соціального розвитку народів нашої планети.

Громада багаї організована в 1990 р. і в Україні. У 1999 р. Національні Духовні Збори багаї України були зареєстровані, а проповідницька діяльність зводиться до просвітницької роботи через залучення як своїх, так і закордонних місіонерів. Багаї проводять зустрічі, лекції, консультації, збори, на яких розповсюджують історію й теорію Віри багаї, відповідну віровчальну літературу та популярні видання. Віруючі багаї, яких нараховується біля 1000, проживають майже в усіх областях України. Найбільші громади у Києві та Дніпропетровську.