Термін "законодавство" вживають у значеннях з різним обсягом охоплюваних ним нормативно-правових актів — у вузькому (буквальному) та у широкому розумінні. В першому випадку терміном "законодавство" охоплюють всі закони держави, тобто акти законодавчого рівня. У другому, широкому смислі — не тільки закони, а й підзаконні нормативні акти вищих та центральних органів держави: Президента, Кабінету Міністрів, міністерств, державних комітетів, відомств. Інколи поняття "законодавство" ще більше розширюють, включаючи до нього й акти інших органів та акти не цілком нормативного характеру, а саме: акти-тлумачення (роз'яснення), акти судових органів, зокрема постанови Пленуму Верховного Суду, і навіть акти місцевих рад та місцевих державних адміністрацій. В контексті питання про систематизацію прийнятні обидва значення терміна "законодавство" залежно від виду (форми) систематизації, але без надмірного розширення, не виходячи за межі актів вищих органів. Коли ж виникає потреба у систематизації більш широкого кола актів, то виправдане вживання терміна "нормативно-правові акти" замість "законодавство", наприклад, "Збірник нормативних актів...". Систематизація законодавства (нормативно-правових актів) — це засіб впорядкування та адаптування для практичних потреб певних масивів нормативно-правових актів способами укладально-технічного або нормотворчого характеру залежно від суб'єктів та мети систематизації; це засіб подвійної спрямованості —
1) не пов'язаний із творенням нових норм та
2) пов'язаний із правотворенням.
За допомогою систематизації законодавства досягається розв'язання ряду завдань: полегшення користування нормативно-правовими актами у правозастосовчій практиці та інших видах юридичної діяльності;
- усунення роздрібненості та множинності актів, що накопичуються з часом з одного й того ж кола питань в процесі поточної правотворчості;
- узгодження правових норм та приведення їх до цілісної закінченої системи.
Систематизація здійснюється в таких формах: інкорпорація, консолідація та кодифікація. Розрізняються вони між собою за характером та ступенем опрацювання нормативного матеріалу. За цим критерієм можна виділити два типи систематизації: "механічну", неправотворчу систематизацію (саме до цього типу належить інкорпорація) та правонормотворчу, до якої відносять консолідацію та кодифікацію. Ці дві форми різняться масштабами та ступенем нормотворчого втручання. Інкорпорація (від лат. incorporatio — включення до складу; corpus — тіло) — це систематизація законів та інших підзаконних нормативних актів, виданих у різний час та оприлюднених у різних джерелах, шляхом зведення їх та видання у вигляді збірників, укладених за різними систематизуючими критеріями та які не передбачають правотворчої обробки нормативного матеріалу.
За юридичним значенням розрізняють два види інкорпорації:
1) офіційну, яка являє собою інкорпоративні збірники, видані офіційними державними органами з відповідною вказівкою на офіційність видання та яка виступає в ролі нормативного еталона у правозастосовчій практиці;
2) неофіційну, тобто інкорпоративні збірники, підготовлені правниками-вченими і практиками для широкого кола правокористувачів (студентів, викладачів тощо), які за охоплюваною нормативною проблематикою є більш різноманітними та мають довідково-інформаційне призначення.
Скажімо, офіційним є багатотомне видання "Закони України", яке здійснюється Інститутом законодавства Верховної Ради України починаючи із 1996 р. Інкорпорація залежно від критеріїв систематизації (охоплення) нормативних матеріалів може бути таких видів:
галузева — збірники актів з окремих галузей права (наприклад: Законодавчі акти про працю);підгалузева — збірники актів з підгалузей права (наприклад: Законодавчі акти про пенсійне забезпечення);
за правовими інститутами — збірники актів, що містять норми з окремих інститутів права (наприклад: Збірник актів з питань промислової власності);
об'єктова — за об'єктами, на які здійснюється комплексний різногалузевий правовий вплив, тобто за виробничо-технологічними комплексами (наприклад: Збірник нормативних актів про транспорт); за суб'єктом нормотворчості та формами актів (наприклад: Декрети Кабінету Міністрів України);
адресна — за суб'єктом нормокористування, тобто адресатом, для якого призначені інкорпоративні збірники (наприклад: Основні права та обов'язки молоді);
генеральна — за масштабами охоплення систематизованого матеріалу (наприклад: "Закони України" або "Звід законів");
хронологічна — за хронологічною ознакою (наприклад: "Відомості Верховної Ради України").
Окремі інкорпоративні збірники будуються не за одним, а за декількома критеріями, наприклад: хронологічним та за критерієм суб'єкта нормотворчості, як, наприклад, "Відомості Верховної Ради України". Інкорпорації як формі систематизації законодавства притаманні певні особливості, а саме: акти, вміщені в інкорпоративні збірники, можуть мати як однакову, так і різну юридичну силу (наприклад, закони та постанови Кабінету Міністрів); включення актів в один збірник обумовлено єдиними критеріями; акти, що включаються в інкорпоративні збірники, не підлягають будь-якому творчому втручанню та редагуванню тексту; оскільки укладачі інкорпоративних збірників не вправі змінювати тексти актів, то в разі потреби застарілі терміни, поняття, назви, абревіатури можуть супроводжуватися пояснювальними довідками та коментарями у вигляді підтекстових виносок; тексти актів в інкорпоративних збірниках не завжди наводяться повністю, можливе наведення лише витягів з них в частині, що відповідає критерію систематизації, тобто норм (розділів, статей), які стосуються теми збірника. Консолідація — спосіб нормотворчої систематизації, яка здійснюється шляхом створення нового, узагальнюючого та інтегруючого нормативного акта з будь-якої сфери суспільного життя на базі актів, окремих норм та засад, що діяли раніше і були представлені іншими актами. Консолідація може бути використана: для заміни інтегруючим актом численних розрізнених актів, що належать до відповідної сфери регулювання, з метою усунення дублювання нормативного матеріалу; для охоплення певної сфери регулювання єдиним актом, на підставі якого потім здійснюватиметься конкретизуюче нормативне регулювання окремих аспектів цієї сфери; як підготовчий етап для кодифікації або офіційної генеральної інкорпорації. Розрізняють два види консолідації: як опрацювання вже існуючих законів та створення на їх основі нового консолідованого закону; як зведення в один закон основоположних засад регулювання відносин в певній сфері діяльності. Результатом такої консолідації буде прийняття, приміром, Основ законодавства. Такими є Основи законодавства про охорону здоров'я та інші.Видом консолідованих актів є також статути, положення (окремі автори вважають їх формами кодифікації). Можливе поєднання окремих характеристик різних форм систематизації та створення інтегративної форми: інкорпорації — консолідації, наприклад, Звід законів. Кодифікація — вища правотворча форма систематизації нормативного матеріалу, метою якої є охоплення правовим регулюванням більшого чи меншого за обсягом кола суспільних відносин і закріплення його у вигляді структурно складного, але органічно єдиного закону, переважно у формі кодексу (від лат. codex — одне із значень "книга"). Саме за кодифікації досягається повною мірою реалізація усіх переваг, які може дати систематизація законодавства. Так, свого часу законодавство про адміністративну відповідальність складалось з великої кількості нормативних актів, виданих у різні роки і на різних рівнях правотворчості (закони, укази, постанови тощо). Грамотне користування ними було доступне лише вузькому колу спеціалістів.
Проблемні питання для дискусії:
1. Роль права в регулюванні суспільних відносин.
2. Загальне та особливе у праві і моралі.
3. Залежність форм права від типу правової системи.
4. Значення систематизації для вдосконалення законодавства України.
5. Прогалини у праві, причини їх виникнення та способи усунення.
Термінологічне завдання:
Вивчити визначення таких понять: „право як юридичне явище”, „функції права”, „ принципи права”, „норма права”, „гіпотеза”, „диспозиція”, „санкція”, „правова норма”, „нормативно-правовий акт”, „правовий звичай”, „правовий прецедент”, „нормативно-правовий договір”, „правотворчість”, „закон”, „підзаконний акт”, „постанова”, „декрет”, „правова система”, „галузь права”, „інститут права”, „система законодавства”, „предмет правового регулювання”, „метод правового регулювання”.
Методичне завдання:
Складіть схему основних функцій права; складіть схему форм (джерел) права; накресліть схему галузей сучасного права України; накресліть схему форм (способів) та різновидів систематизації законодавства.
Практичне завдання:
Складіть план відповіді на вказані питання до семінарського заняття. Підготуватись до дискусій з проблемних питань.
Реферати:
1. Значущість принципів права для юридичної практики.
2. Правові норми та норми моралі, їх взаємодія у регулюванні суспільних відносин.
3. Сутність норми права, та її місце в системі права.
4. Особливості форми права в країнах романо-германської правової сім’ї.
5. Нормативно-правовий акт – основне джерело романо-германської правової сім’ї.
6. Галузі вітчизняного права, їх характеристика.
7. Основні засоби забезпечення верховенства закону в державному та суспільному житті.
8. Проблеми кодифікації законодавства.
9. Порівняльна характеристика видів систематизації.
Завдання для перевірки засвоєних знань:
1. Яка з перелічених ознак не є властивістю права:
а) системність;
б) нормативність;
в) загальнообов’язковість;
г) гарантованість;
д) регулятивність?
2. Яка з ознак норми права названа не вірно:
а) формальна визначеність;
б) забезпеченість;
в) важливість;
г) дія у часі, просторі, за колом осіб;
д) загальнообов’язковість?
3. Яке поняття розкриває таке визначення: „частина норми права, яка визначає обставини, за настання яких можна чи необхідно здійснювати правило поведінки”:
а) диспозиція;
б) гіпотеза;
в) стаття закону;
г) санкція;
д) норма моралі?
4. У відповідях під якими літерами правильно названі види форм (джерел) права:
а) правовий прецедент;
б) мораль;
в) майнова угода;
г) нормативно-правовий акт;
д) санкціонований звичай;
е) загальні принципи права?
5. У відповідях під якими літерами правильно вказані види правотворчості за способом формування юридичних норм:
а) систематизація;
б) встановленість юридичних норм;
в) погодження;
г) здійснення;
д) санкціонування?
6. Дефініцію якого поняття наведено: „письмовий документ компетентного органу держави, що містить формально обов’язкове правило поведінки загального характеру”:
а) нормативний договір;
б) форма (джерело) права;
в) нормативно-правовий акт;
г) судовий прецедент;
д) указ?
7. Чи всі характерні риси нормативно-правового акту є правильними:
а) має владний характер;
б) закріплює права і обов’язки;
в) серед інших методів забезпечується силою примусу;
г) має визначені реквізити;
д) висловлює волю домінуючої частини населення?
8. Чи правильно здійснено класифікацію законів за значенням і місцем у системі законодавства:
а) конституційні;
б) надзвичайні;
в) органічні;
г) звичайні;
д) основні?
9. У відповідях під якими номерами правильно вказані види підзаконних нормативно-правових актів України:
а) закон;
б) указ Президента України;
в) постанови Верховної Ради України;
г) правовий звичай;
д) нормативно-правовий договір;
е) рішення місцевих рад нормативного характеру?
10. Укажіть основні форми систематизації законодавства:
а) концентрація;
б) корпоратизація;
в) кодифікація;
г) консолідація;
д) інкорпорація?
11. У відповідях під якими номерами правильно вказані види кодифікації за обсягом:
а) міжгалузева;
б) офіційна;
в) спеціальна;
г) галузева;
д) загальна?
12. У відповідях під якими номерами правильно вказані види кодифікації за формою виразу:
а) протест;
б) статут;
в) кодекс;
г) ухвала;
д) рішення;
е) закон?
13. У відповідях під якими номерами правильно вказані види інкорпорації залежно від юридичного значення:
а) галузева;
б) хронологічна;
в) предметна;
г) офіційна;
д) неофіційна;
е) загальна?
14. Визначіть, до яких галузей права належать норми, що регулюють:
а) порядок проведення весілля;
б) техніку безпеки на підприємстві;
в) порядок вступу у профспілку;
г) процедуру відзначення релігійного свята;
д) порядок праці викладача у ВНЗ?
15. У відповідях під якими номерами правильно вказані види підзаконних нормативно-правових актів України:
а) закон;
б) указ;
в) указ Президента України;
г) постанова Верховної Ради України;
д) нормативно-правовий договір;
е) рішення місцевих рад нормативного характеру?