Кримінальне покарання. Поняття і ознака. Система кримінальних покарань

Кримінальне покарання є необхідним засобом охорони дер­жави, суспільства і безпеки особи від злочинів. У боротьбі зі зло­чинністю кримінальне покарання має кілька функцій:

• воно є формою державного правомірного примусу, загроза застосування якого стримує правопорушників;

• реальне виконання кримінального покарання, впровадження конкрет­них правообмежувальних процедур до винних осіб чинить силь­ний вплив як на самого винного, так і на його оточення.

Покарання є заходом примусу , що застосовується від імені дер­жави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод за­судженого (ч. 1 ст. 50 КК). Покарання є своєрідним мотиватором законослухняної поведінки. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, юридичним наслідком злочину. Покарання має публічний характер і може бути застосоване тільки за вироком суду від імені держави.

Система покарань містить такі їхні види:

* штраф;

* позбавлен­ня військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка­ційного класу;

* позбавлення права обіймати певні посади чи зай­матися певною діяльністю;

* громадські роботи;

* виправні роботи;

* службові обмеження для військовослужбовців;

* конфіскація майна;

* арешт;

* обмеження волі;

* тримання в дисциплінарному 6атальйоні військовослужбовців;

* позбавлення волі на певний строк;

* довічне позбавлення волі.

Отже в КК України (ст. 51) передбачено 12 видів покарань.

За порядком призначення покарання поділяються на три групи:

• основні покарання;

• додаткові покарання;

• покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові (ст. 52 КК).

До основних покарань відносять:

* громадські роботи (ст. 56 КК) — встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як чотири години на день;

* виправні роботи (ст. 57 КК) — призначаються на строк від ше­сти місяців до двох років і обов'язково супроводжуються відра­хуванням із суми заробітку засудженого в доход держави в ме­жах від 10 до 20 відсотків заробітку засудженого;

* службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58КК) — встановлюються на строк від шести місяців до двох років із відра­хуванням у доход держави від 10 до 20 відсотків грошового за­безпечення, одержаного засудженим;

* арешт (ст. 60) на строк від одного до шести місяців;

* обмеження волі (ст. 61) на строк від одного до п'яти років з утриманням в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства з обов'язковим залученням до праці;

* тримання в дисциплінарному батальйоні військовослуж­бовців (ст. 62) від шести місяців до двох років;

* позбавлення волі на певний строк (ст. 63) — на строк від одного до п'ятнадцяти років і відбувається в кримінально-ви­конавчих установах;

* довічне позбавлення волі (ст. 64) — воно замінило смерт­ну кару актом помилування, довічне позбавлення волі може бути замінене позбавленням волі на строк не менше 25 років (ст. 87).

До додаткових покарань відносять:

• позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54) — безстрокове;

• конфіскацію майна (ст. 59) — призначається лише у ви­падках, прямо передбачених у санкціях статті за тяжкі й особ­ливо тяжкі корисливі злочини.

Покараннями, що можуть призначатися і як основні, і як до­даткові є:

* штраф (ст. 53) — встановлюється у межах від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Неоподатко­вуваний мінімум доходу громадян дорівнює 17 грн., в окремих випадках може бути встановлений більший розмір штрафу;

* позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55) - на строк від двох до п'яти років як основне і від одного до трьох років як додаткове покарання.

Призначення покарання здійснюється судом за певними критеріями:

• покарання призначається в межах санкції статті;

• суд повинен врахувати положення Загальної частини Кримінального Кодексу України (ступінь і характер вини тощо);

• суд повинен особливо врахувати ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання.