Результат дії електричного струму на організм людини залежить від ряду факторів:
-роду та сили струму;
-частоти змінного струму;
-напруги;
-опору організму людини;
-часу дії струму (90 сек. R<70%);
-площі контакту тіла людини зі струмом;
-шляху проходження струму через організм;
-індивідуальних особливостей постраждалого;
-зовнішнього середовища.
Рід та сила струму – основний чинник, який обумовлює наслідки враження електричним струмом. Чим більший струм проходить через тіло людини, тим більшою є небезпека враження (виходячи із закону Ома: Iл=Uл/Rл).
Розрізняють три основні порогові значення сили струму:
1) пороговий відчутний струм – найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини відчутні подразнення (змінний струм – 0,5...1,5 мА, постійний струм – 5...7 мА);
2) пороговий невідпускаючий струм – найменше значення електричного струму, який викликає судорожні скорочення м'язів руки, в котрій затиснутий провідник (змінний струм – 6...10 мА, постійний струм – 50...80 мА);
3) пороговий фібриляційний струм – найменше значення електричного струму, котрий викликає при проходженні через тіло людини фібриляцію серця, тобто призводить до безладного, аритмічного скорочення серцевих м’язів – необоротного розладу серцевої діяльності, зупинки серця та припинення кровообігу, що у свою чергу викликає параліч дихання (змінний струм – 80...100 мА, постійний струм – 300 мА);
За даними досліджень проф. П.А. Доліна, більш небезпечним до 500 В є змінний струм, при більш високих напругах постійний струм стає небезпечнішим.
Напруга істотно впливає на силу струму враження, тому що від нього залежить можливість пробою рогового шару шкіри, що веде до різкого зниження загального опору тіла. Відносно безпечною для людини вважається напруга 12...36 В залежно від навколишнього середовища. Струм напругою, вищою ніж 36 В, вважається небезпечним. При такій напрузі були випадки враження з важким результатом. Найбільш часті випадки електротравматизму виникають при напрузі 127, 220, 380 В.
Довгочасне проходження струму через тіло людини істотно впливає на результат ураження: чим триваліша дія струму, тим більша ймовірність важкого результату. Це пояснюється тим, що згодом знижується опір тіла й збільшується сила струму, який проходить через людину, а також з'являється ймовірність збігу моменту проходження струму через серце з уразливою для нього фазою кардіоциклу. Це і служить причиною фібриляції серця.
Фактор часу у випадку враження людини електричним струмом вирішальним чином впливає на результат ураження, тому що опір тіла людини з його плином різко падає — через 30 с дії струму опір зменшується на 25%, а через 90 с — на 70%. Миттєва дія струму (0,1...0,2 с) безпечна для людини.
Опір тіла людини змінюється в широких межах, що залежить від чистоти шкіри, її вологості, цілісності шкірного покриву, тривалості дії струму на людину, стомлення, стану здоров'я. Найбільший опір має шкірний покрив, особливо його роговий шар. Цей опір знаходиться звичайно в межах 60000.. .400000 Ом/см2 при сухому і неушкодженому верхньому роговому шарі шкіри. При знятому верхньому шарі опір шкіри знижується до 600...1000 Ом/см2. Розрахунковим опором людини прийнято вважати 1000 Ом. Його використовують для аналізу електротравматизму, а також для відповідних розрахунків у вирішенні питань електробезпеки.
Площа контакту тіла людини з електричним струмом істотно впливає на небезпеку враження людини, тому що з її збільшенням знижується його опір.
Шлях проходження струму визначає небезпеку враження життєво важливих органів – серця, легень, головного мозку („рука – рука”, „рука – ноги”, „нога – нога”, „голова – ноги”, „голова – руки”.
Велике значення мають також індивідуальні особливості людини: вік, стан здоров’я, наявність алкоголю в організмі й ін.
Важливі також і умови виробничого середовища, у яких відбулися або можуть відбутися електротравми.