Соціально трудові відносини, соціальна політика, форми соціально-трудових відносин, елементи соціально-трудових відносин, типи соціально-трудових відносин, принципи соціально-трудових відносин.
Методичні рекомендації до вивчення питань даної теми
Вивчення даної теми розпочинають із встановлення сутності, ролі та значення соціально-трудових відносин.
Соціально-трудові відносини - це відносини між робітником, роботодавцем та державою в ході використання праці та її результатів, спрямовані на задоволення соціальних потреб кожного з учасників цих відносин.
Суб'єктами соціально-трудових відносин є:
— наймані працівники (як індивідууми, як члени певних груп, колективів);
— роботодавці (як окремі особистості члени групи, певна організація);
— держава (суспільство).
Система соціально-трудових відносин включає такі взаємопов'язані елементи: суб'єкти, види, рівні, предмети, принципи і типи.
Сучасні фахівці в галузі соціально-трудових відносин пропонують виділяти чотири групи суб'єктів соціально-трудових відносин [50]:
1. Первинні носії прав та інтересів (наймані робітники, роботодавці, держава, місцеве самоврядування).
2. Представницькі організації та їхні органи, котрі є носіями делегованих повноважень (об'єднання роботодавців, професійні спілки,
органи влади й управління).
3. Органи, через які реалізується соціальний діалог (Національна рада соціального партнерства, інші постійні або тимчасові органи в галузях, регіонах, в організаціях).
4. Органи, покликані мінімізувати наслідки можливих конфліктів, попереджувати загострення соціально-трудових відносин (примірні, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри тощо); навчальні, інформаційні, консультативні та інші формування.