Методичні рекомендації до вивчення питань даної теми

Під моніторингом ринку праці розуміють безперервний процес системного статистичного спосте­реження стану ринку праці та його інститутів.

Об'єктами моніторингу ринку праці виступають окремі соціально-демографічні та професійні групи населення, макроекономічні показники, що характеризують розвиток галузей економіки країни, спеціально відібрані (базові) підприємства, організації, установи різних форм власності та видів економічної діяльності.

Предметом моніторингу ринку праці є явища та процеси, що відбуваються у соціально-трудовій сфері.

Метою моніторингу є дослідження динаміки кількісно-якісних характеристик людських ресурсів, зайнятості, доходів та інших аспектів трудової діяльності; формування інформаційного забезпечення макроекономічного аналізу; регулювання соціально-економічних, організаційно-правових та професійних чинників, що впливають на розвиток соціально-трудової сфери; розроблення програм соціальної політики.

Залежно від мети здійснення, моніторинг може поділятись на такі види:

- діагностичний,

- фіксуючий,

- проектний,

- стратегічний,

- багатоцільовий.

Моніторинг ринку праці має виконувати такі функції: інформаційну, аналітичну, контролюючу та прогнозуючу.

Інформаційна функція полягає в забезпечен­ні учасників ринку постійною і систематичною інформацією про рух робочої сили, міграційні процеси на національному і регіональному рів­нях, ціни на робочу силу та розміри оплати праці, умови праці, наявність вакансій, попиту на них та пропозиції з боку працівників, кваліфікаційне та професійне розподілення робочої сили.

Аналітична функція полягає у всебічному вивченні та аналізі мікро-, мезо- та макроеконо­мічних явищ, які впливають на стан ринку праці, виявленні причин кризових явищ та наявності певного відсотка безробіття, вакансій на ринку праці як у державі в цілому, так і в окремих регіо­нах чи навіть підприємствах.

Контролююча функція дає змогу швидко й оперативно реагувати на будь-які кризові події та стабілізувати ринок.

Прогнозуюча функція полягає в тому, що на­явність достовірної інформації дає можливість робити прогнози щодо стану ринку праці у майбутньому, планувати діяльність різних інс­титутів з підвищення рівня ефективності вико­ристання робочої сили та передбачати майбутні попит і пропозицію на певні професії і кваліфі­кації.

Для реалізації зазначених функцій моніторинг ринку праці має відповідати принципам комп­лексності, системності, повноти, достовірності та систематичності і проводитись у комплексі як суттєва частина загального моніторингу всієї еко­номічної системи.

Моніторинг ґрунтується на вирішенні трьох основних груп завдань: методичних, наукових та інформаційних.

Методичні завдання моніторингу — це розробка наукових основ, структури і системи показників моніторингу, методів побудови вибірки та інструментарію, що дають змогу отримувати надійні результати дослідження.

Наукові завдання — відслідковування і аналіз конкретних зрушень в соціально-трудовій сфері суспільства (вивчення трудових відносин, рівня та якості життя населення, оцінок, установок і поведінки людей, змін у соціальній структурі суспільства, розробка прогнозів тощо).

Інформаційні завдання — забезпечення достовірною, науковою, об'єктивною інформацією, споживачами якої має стати найширше коло науковців і керівників усіх рівнів.

Проте, моніторинг ринку праці має виконува­ти власні завдання:

1) статистичне вивчення населення як основи формування тру­дового потенціалу країни;

2) статистичний аналіз показників економічної активності на­селення, зайнятості та безробіття;

3) вивчення основних принципів функціонування ринку праці;

4) статистичне вивчення пропозиції робочої сили, попиту на неї та кон'юнктури ринку;

5) статистична оцінка неповної зайнятості та використання ро­бочого часу;

6) дослідження зайнятості у неформальному секторі економіки;

7) статистичне вивчення вартості робочої сили на ринку праці та її динаміки;

8) вивчення продуктивності праці та її динаміки;

9) статистичний аналіз мобільності робочої сили (тобто зміни соціально-професійного статусу працівників та територіального переміщення населення і робочої сили);

10) дослідження умов життя, праці та відпочинку;

11) забезпечення можливості проведення міжнародних порівнянь показників статистики праці.

Основними джерелами інформації для проведення моніторингу є наступні:

- адміністративна статистика;

- вибіркові обстеження домогосподарств;

- вибіркові обстеження підприємств;

- переписи населення;

- соціологічні обстеження.

Адміністративна статистика — це стандартизовані дані статистичної звітності підприємств та організацій, державної служби зайнятості та інших суб'єктів економічної діяльності, органів державного управління.

Вибіркові обстеження домогосподарств — це дослідження у вигляді опитування з високою мірою регулярності — раз на рік, на півроку чи на квартал. Ці обстеження дають змогу отримати інформацію про всю робочу силу, її структуру, здійснити одночасне, загальне та взаємовиключне вимірювання кількості зайнятих, безробітних, економічно неактивного населення, отримати достовірні дані про рівень життя.

Вибіркові обстеження підприємств – це інформація про трудову діяльність з погляду виробничих процесів. Вони є єдиним джерелом інформації про внутрішні ринки праці..

Переписи населення – це джерело інформації дає змогу отримати всеосяжну інформацію про населення, що вимагає обмеженості переліку питань з приводу кожного конкретного аспекту дослідження населення.

Соціологічні обстеження — це аналіз соціальних явищ за допомогою соціологічних методів, які дають змогу систематизувати факти про процеси, відносини, взаємозв'язки, залежності, щоб робити обґрунтовані висновки і рекомендації. В процесі соціологічного дослідження застосовують такі методи збору первинної інформації: вивчення документальних матеріалів, спостереження, експеримент, опитування.

Процес моніторингу соціально-трудової сфери має не тільки динамічний характер, він включає наступні блоки досліджень:

Блок 1. Соціально-демографічні та міграційні процеси.

Блок 2. Зайнятість та ринок праці.

Блок 3. Соціально-трудові процеси на підприємствах, установах, організаціях.

Блок 4. Умови та охорона праці.

Блок 5. Доходи та рівень життя населення.

Блок 6. Соціально-психологічний клімат у трудових колективах.

Логічно пов’язані інформаційні блоки в сукупності дадуть можливість оцінити сучасний стан соціально-трудової сфери.