Методичні рекомендації до вивчення питань даної теми

Вивчення теми розпочинають із активізації знань у напрямку таких важливих економічних категорій як «ринок» та «праця». На цій основі формують поняття «ринок парці». Зауважимо, що ринок праці є важливою складовою всієї ринкової системи.

Ринок — це сукупність економічних відносин з приводу купівлі—продажу товарів, яким властива економічна незалеж­ність, свобода у виборі суб'єктів ринку (продавців і покупців), вільне ціноутворення в умовах конкурентного середовища.

Ринок праці впливає на розвиток народного госпо­дарства, діє в певних напрямах, проявляється в різно­манітних формах і виконує різні функції. Під останніми розуміють рід та вид діяльності. Сучасний ринок праці виконує такі функції: суспільного поділу праці, інформаційну, посередницьку, ціноутворюючу, стимулюючу, оздоровлюючу, регулюючу.

Певною мірою ринок впливає на форму­вання пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регіонів, галузей в інші більш ефективні. Ринок праці регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне роз­міщення, а, отже, і ефективне використання.

Елементами ринку праці виступають: товар, попит, пропозиція та ціна робочої сили. Співвідношення попи­ту, пропозиції і ціни робочої сили визначають кон'юнк­туру ринку праці. Попит на робочу силу — це суспільна - платоспроможна потреба в робочій силі. Він визначається обсягом і струк­турою суспільного виробництва, рівнем продуктивності праці, кон'юнктурою ринків капіталу, товарів та послуг, ціною робочої сили, а також правовими нормами, що регламентують її використання, та іншими умовами.

Пропозиція робочої сили являє собою контингент пра­цездатного населення, що пропонує роботодавцю свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. На неї впливають: демографічна ситуація, характер і зміст пра­ці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефектив­ність функціонування системи підготовки і перепідго­товки кадрів, система оплати праці, кон'юнктура ринків капіталу, товарів та послуг тощо.

Ціноутворення на ринку праці має свої специфічні особливості. Заробітна плата найманого працівника по­винна включати в себе не тільки ціну його праці, а й ви­трати на утримання непрацездатних членів його сім'ї. Нижньою межею коливання ціни робочої сили є вартість робочої сили. Навіть якщо вона спускається нижче цього рівня, то це тимчасове явище не стійке у часі. Верхній рівень ціни робочої сили обмежується величиною знову створеної вартості. Він не може перевищувати останню, бо це призведе до банкрутства підприємства.

Товар «робоча сила» — не однорідний за соціальними, економічними, демографічними, національними, етніч­ними, професійно-кваліфікаційними, майновими й ін­шими ознаками. Робоча сила — товар специфічний.

Специфічність його полягає в тому, що він, з одного боку, є живим організмом, з власним характером, психо­логією, прагне до самовираження, потребує соціального захисту при несприятливій кон'юнктурі ринку праці, диференційного і індивідуального підходу, а з іншого він є виробничим ресурсом.

Сегмен­тація ринку праці — це розподіл, розбивання ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.

Ринок праці сегментується за такими принципами: територіальний (географічний), професіонально-кваліфі­каційний, соціальний, за ланками суспільною вироб­ництва, за кількісним співвідношенням покупців та про­давців товару «робоча сила», за умовами конкуренції.

З точки зору територіального підходу виділяють такі ринки праці:

—внутрішній — місцевий, регіональний, національний;

—зовнішній — транснаціональний та світовий.

Залежно від професій виділяють ринок:

— робочих кадрів (працівники переважно фізичної праці) наприклад, ринок верстатників, зокрема, токарів, шліфувальників та ін.

— спеціалістів та керівників (працівників переважно нефізичної праці).

З точки зору ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці:

— внутріфірмовий, тобто ринок праці підприємства, фірми, установи, організації тощо;

— галузевий;

— національний. Даний тип ринку праці співпадає з однойменним типом ринку за територіальною ознакою.

Залежно від кількісного співвідношення покупців та про­давців товару «робоча сила», ринок праці, подібно до то­варного, може бути:

— монополією, монопсонією, олігополією, поліполією.

З точки зору умов конкуренції розрізняють ринки праці:

— необмеженої конкуренції (повної конкуренції, віль­ний ринок);

— обмеженої конкуренції (неповної конкуренції). Кожному з типів ринків притаманний свій механізм ціноутворення відповідно до співвідношення попиту та пропозиції.