Монополії можуть безпідставно підвищувати ціни, а це негативно впливає на конкуренцію, деформує структуру ринкових відносин, сприяє захопленню ринків збуту, джерел сировини. Це породжує необхідність із боку суспільства обмежувати діяльність монополій, поставивши їх діяльність у рамки відповідних законів.
Уперше антимонопольний закон було прийнято у США в 1890 р. — закон Шермана, відомий як "хартія економічних свобод". Перші законодавчі акти в Європі прийнято в 30-х роках XX ст. Усі вони передбачають забезпечення свободи конкуренції шляхом обмеження монополізму.
В Україні закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції" було прийнято в 1992 р. У законі дано визначення конкуренції, монопольного становища, монопольної ціни, монопольної діяльності та монопольного утворення. Визначаються неправомірні угоди щодо встановлення цін, розподіл ринків та інші неправомірні дії монополій.
З метою розвитку конкуренції та захисту прав споживачів від діяльності монополій законом обмежується свобода їхньої комерційної діяльності. Зокрема забороняється: обмежувати або припиняти виробництво товарів, постачання сировини, комплектуючих виробів без попереднього узгодження із споживачами; скорочувати або затримувати реалізацію товарів з метою створення дефіциту; нав'язувати контрагентові невигідні умови договору; підвищувати в односторонньому порядку ціни на товари і послуги, якщо це не обумовлено відповідними угодами; висувати нові умови постачання, розриву угод, які завдають шкоди контрагентові.
Контроль за розвитком конкуренції та обмеженням діяльності монополій здійснюють спеціально створені антимонопольні органи. На них покладається виконання таких функцій:
— розробка заходів щодо розвитку конкуренції, демонополізації виробництва та обігу, розукрупнення високо-монополізованих структур;
— комплексний аналіз стану ринків і конкуренції на них;
— експертиза нормативних актів, що стосуються функціонування ринку;
— підготовка пропозицій з питань удосконалення антимонопольного законодавства.