. Визначте предмет регулювання міжнародного повітряного права.
З яких правових інститутів складається міжнародне повітряне
право?
Які основні напрямки співробітництва держав у галузі використання повітряного простору?
У чому складаються особливості міжнародного повітряного права порівняно з іншими галузями міжнародного права?
З якими галузями міжнародного публічного права тісно взаємодіє міжнародне повітряне право?
Дайте характеристику джерел міжнародного повітряного права.
Назвіть основні принципи діяльності в повітряному просторі.
Які універсальні міжнародні договори укладені у сфері міжнародного повітряного права? Дайте їм коротку характеристику.
Чи застосовується в міжнародному повітряному праві звичай?
Яка роль ООН і її органів у формуванні й реалізації норм міжнародного повітряного права?
Яка роль міжнародних неурядових організацій у формуванні й реалізації норм міжнародного повітряного права?
Які міжнародні організації діють у галузі міжнародного повіт-' ряного права?
Який механізм урегулювання спорів у сфері міжнародного повітряного права?
Дайте поняття й визначення «свобод повітря».
Хто і яким чином здійснює реєстрацію повітряних суден?
Яким чином здійснюється рятування пасажирів і екіпажу повітряного судна?
У чому особливості відповідальності за здійснення правопорушень у галузі міжнародного повітряного права?
У чому специфіка повітряного простору в порівнянні з космічним простором або морським простором?
Розділ 19 МІЖНАРОДНЕ КОСМІЧНЕ ПРАВО
19.1. Міжнародне космічне право та його джерела
Слід зазначити, що космічний простір, розташований у юридичному і фізичному смислі за межами земного повітряного простору і простирається безкрайно, не маючи ніякої межі, не пристосований для життя і діяльності людини, а також інших живих істот, крім спеціальних апаратів і пристроїв, причому на обмежений час. Тому в наш час для держав немає сенсу оголошувати територіальні претензії на певні ділянки таких просторів.
У результаті такої обмеженої функціональності, юридичний статус космічного простору з початку космічної діяльності склався як статус міжнародного простору, тобто простору, на який не поширюється суверенітет або юрисдикція будь-якої держави. Правовий режим космічного простору (практично в межах усієї Сонячної системи) також типовий для міжнародного простору.
Міжнародне космічне право — галузь сучасного міжнародного права, що регулює діяльність держав з дослідження і використання космічного простору, встановлює його правовий режим.
Потреба міжнародного правового регулювання космічної діяльності була породжена науково-технічним прогресом, що призвів до запуску Радянським Союзом 4 жовтня 1957 року першого штучного супутника Землі, який ознаменував початок освоєння людством космічного простору.
Космічною діяльністю займається нині дуже обмежена кількість високорозвинених держав і держав, що мають відповідні можливості. Саме вони і є основними суб'єктами міжнародного космічного права. Але в результаті такої діяльності й у її міжнародно-правовому регулюванні зацікавлені всі держави світу, людство в цілому. Тому правове регулювання космічної діяльності від початку стало здійснюватися шляхом укладання, головним чином універсальних міжнародних угод, відкритих для участі всіх держав. Основна роль у справі розроблення таких договорів належить Організації
Об'єднаних Націй в особі Генеральної Асамблеї, її допоміжного органу — Комітету з використання космічного простору в мирних цілях і його підкомітету з правових питань.
Як відзначалося раніше, космічний простір — це недержавна (міжнародна) територія, юридичний статус і правовий режим якої визначаються міжнародним правом. В основу правового режиму космічного простору покладено вироблені в рамках ООН або під її егідою міжнародні універсальні договори, у тому числі Договір про принципи діяльності держав з дослідження і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла, 1967 року; Конвенція про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір, 1975 року; Угода про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах 1979 року. Такими договорами є також Угода про врятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених у космічний простір, 1968 року; Конвенція про міжнародну відповідальність за збитки, завдані космічними об'єктами, 1972 року.
Виходячи з положень цих універсальних міжнародних угод, багато держав уклали угоди про науково-технічне співробітництво у сфері космічної діяльності, їх кількість перевищує десятки, якщо не сотні, і продовжує безупинно зростати.
До джерел міжнародного космічного права універсального характеру належать також договори, що частково регулюють і космічну діяльність. Це, наприклад, Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі і під водою 1963 року; Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 року.
Крім того, до джерел міжнародного космічного права належать міжнародні договори двостороннього характеру. Так, у 1963 році між СРСР і СІЛА була укладена джентльменська угода про не-розміщення в космічному просторі будь-яких об'єктів із ядерною зброєю й іншими засобами масового знищення. Загальне значення цієї угоди було підтверджено в резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1884 (XVIII). У 1998 році Російська Федерація, США, країни, що входять у Європейське космічне агентство, Японія і Канада уклали угоду про створення Міжнародної космічної станції.