Поняття норми міжнародного права

Міжнародне право, як і внутрішньодержавне право, складається з юридичних норм. Під нормою міжнародного права розуміють правило поведінки, яке визнається державами й іншими суб'єктами міжнародного права як юридично обов'язкове.

Оскільки міжнародне право розвинулося зі звичаю, що й до сьогодні не втратив свого значення, норми міжнародного права поділяються на дві групи:норми звичаєвого права і норми, що ви­никли в результаті узгодження воль держав. Остання група норм міжнародного права займає в нормативному масиві значне місце, тому що, поступаючись об'єктивним вимогам стабільності між­народного права та однозначності у визначенні прав і обов'язків учасників міжнародних відносин, договірні норми витіснили норми звичаєвого права.

У процесі створення договірних норм міжнародного права зна­ходить свій прояв марксистська теорія узгодження воль держав, що була основою радянської доктрини міжнародного нормотво-рення. Оскільки більшість норм міжнародного права створюється державами, які переважно і виконують роль акторів міждержав­ної системи, цю теорію звичайно називають теорією узгодження воль держав, маючи, однак, на увазі, що її положення стосуються і створення міжнародно-правових норм іншими суб'єктами між­народного права.

Ця теорія спирається на такі основні положення:

— процес створення норм міжнародного права є процесом узгодження воль держав. Його результатом є угода щодо конкретного правила поведінки і визнання його юридично обов'язковим;

— змістом волі держави є її міжнародно-правова позиція, тобто позиція держави з усіх питань міжнародного права, що про­являється не тільки в її заявах, але й у практичних діях на


міжнародній арені. Така позиція має системотвірний характер і визначає:

а) загальне ставлення держави до міжнародного права, його
прогресивного розвитку і дотримання принципів і норм;

б) уявлення про характер міжнародного права і його соціально-

політичну роль у функціонуванні суспільства і держави;

в) принципи і норми, які держава виробила в процесі своєї зов-

нішньополітичної діяльності і за впровадження яких у між­народне право виступає;

г) розуміння принципів і норм чинного міжнародного права і т.д.
Оскільки будь-яка держава — це класове утворення, то й воля

держави має класовий характер:

— конкретний зміст волі держави залежить від волі панівного класу, що визначається всією сукупністю умов існування цієї держави (серед цих умов найважливіше значення має конституційний устрій держави — її суспільно-економічна, політична системи, співвідношення між класами і т.д.) і в процесі створення норм міжнародного права є волею держави в цілому. Отже, міжнародно-правова позиція держави визна­чається всією сукупністю умов існування її панівного класу;

— співвідносність і відповідність волі держави та волі народу залежать від класового характеру кожної держави і міри роз­витку демократії в ній;

— у процесі створення норм сучасного міжнародного права на міжнародній арені стикаються волі держав або однакових за своєю класовою природою, або різних;

— у процесі створення норм міжнародного права держави є суве­ренними і рівноправними суб'єктами, тому їхні волі юридично рівноправні.

Слід мати на увазі, що основні положення цієї теорії не втратили актуальності і сьогодні. Попри певну неоднозначність сучасного сприйняття деяких положень цієї теорії, її інтерпретація і розумін­ня в контексті національних інтересів кожної конкретної держави, що діє на міжнародній арені, надають теорії узгодження воль держав неначе «другого дихання».

У процесуальному аспекті більшість міжнародно-правових норм створюється у два етапи:

1) узгодження воль суб'єктів міжнародного права щодо правил поведінки;

2) надання суб'єктами міжнародного права згоди на юридичну обов'язковість узгоджених правил поведінки.

Ці два етапи можуть збігатися хронологічно, якщо міжнародний договір набирає чинності з моменту його підписання, — тоді під-

писання договору означає остаточне узгодження тексту договору (правил(а) поведінки) і одночасно надання узгодженому текстові сили міжнародної договірної норми. Якщо в міжнародному правилі поведінки відсутня юридична обов'язковість, то можна говорити про реалізацію лише першого етапу створення міжнародно-правової норми.

У контексті останнього положення особливої актуальності набуває переконання суб'єктів міжнародного права в юридичній повно­цінності (дійсності) правової норми (opinio juris). У практичній діяльності держав це означає визнання ними певного правила пове­дінки як норми міжнародного права. Тому другий етап формування міжнародної норми є вирішальним, бо в його підсумку суб'єкт між­народного права виявляється пов'язаним нормою, яка виникла.

Варто враховувати, що при створенні договірних норм opinio juris має явно виражений характер, а при створенні звичаєвих норм міжнародного права — характер умовчання. Тому доказ opinio juris при визначенні норм звичайного міжнародного права являє собою проблему, що може бути успішно вирішена шляхом кодифікації звичаєвого права.

На відміну від більшості міжнародно-правових норм, процесу­альна характеристика створення так званих імперативних норм (норми jus cogens) включає три етапи.

Відповідно до ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року імперативність міжнародно-правової норми означає, що вона «приймається і визнається світовим співтовари­ством держав у цілому як норма, відхилення від якої неприпусти­мо і яка може бути змінена тільки наступною нормою загального міжнародного права, що має такий же характер». Таким чином, можна зробити висновок про те, що, по-перше, імперативні норми мають більшу порівняно з іншими міжнародно-правовими нормами юридичну чинність; по-друге, всі знову прийняті норми повинні їм відповідати і не можуть їм суперечити.

Процес створення імперативних норм має такі етапи:

1. Узгодження волі суб'єктів міжнародного права щодо правила поведінки.

2. Узгодження воль цих суб'єктів щодо надання цьому правилу поведінки вищої юридичної чинності в конкретній правовій системі.

3. Надання суб'єктами міжнародного права згоди на юридичну обов'язковість узгодженого правила поведінки.

Необхідність окремого розгляду процесу створення імперативних норм міжнародного права пояснюється насамперед тим, що ці норми є основою сучасного міжнародного права, надаючи йому внутріш-


нього взаємозв'язку і узгодженості, здійснюючи тим самим безпо­середній вплив на його стабільность, ефективність і обов'язковість. Імперативними нормами є основні принципи міжнародного права, розгляду яких присвячений окремий розділ цього підручника.