Дипломатичне представництво — це орган зовнішніх зносин держави, що знаходиться за її межами на території іншої держави для здійснення дипломатичних зносин з нею.
Слід мати на увазі, що дипломатичне представництво є родовим поняттям, яке визначає різні види закордонних органів зовнішніх зносин держави, що здійснюють дипломатичну діяльність.
Існують два види дипломатичних представництв — посольства і місії. Суттєвих відмінностей між посольствами і місіями немає, але вважається, що посольства — це представництва першого, вищого класу. Тому більшість держав, у тому числі й Україна, надають перевагу обміну дипломатичними представництвами на рівні посольств. До посольств прирівнюються представництва Ватикана — нунці-атури. Місії є представництвами другого класу. Представництва Святійшого престолу представлені тут інтернунціатурами.
Як уже зазначалося, дипломатичні зносини встановлюються на підставі угоди між відповідними державами, у якій обговорюється рівень їхніх дипломатичних представництв. Звичайно він установлюється на рівні посольств, оскільки (із затвердженням у другій половині XX сторіччя принципу суверенної рівності держав) місії в наш час зустрічаються дуже рідко.
Держава, що направляє посольство або місію в іншу державу, іменується державою, що посилає, акредитуючою державою, а
держава, що приймає такі представництва на своїй території, — приймаючою державою, державою перебування.
Главою посольства є посол, місії — посланник або повірений у справах, для Ватикана — інтернунцій.