Нейтралітет у війні — це особливий правовий статус держави, що не бере участі у війні і утримується від надання допомоги обом воюючим сторонам. Нейтралітет на практиці виявляється як принцип безсторонності, за яким нейтральна держава не повинна надавати перевагу жодній з воюючих держав і надавати кожній з них ті права і переваги, що вона надає іншій.
У міжнародному праві розрізняють:
— постійний нейтралітет (Швейцарія з 1815 року, Австрія з 1955 року йін.);
— евентуальний нейтралітет (уданій війні);
— нейтралітет за договором між відповідними державами.
Права та обов'язки нейтральних держав закріплені в нормах V
Гаазької конвенції про права й обов'язки нейтральних держав і осіб у випадку сухопутної війни 1907року.
Нейтральні держави, зберігаючи право на самооборону, мають виконувати правила нейтралітету. Так, постійно нейтральні держави не повинні в мирний час входити у воєнні блоки; надавати
свою територію для іноземних військових бат або формування військових загонів воюючих; допускати передання воюючим техніки і боєприпасів. У разі порушення цих правил воюючі держави моя'утт, вважати територію нейтральної держави театром воєнних цій.
Водночас нейтральні держави мають право: відбивати силою спроби порушити статус нейтралітету; надавати грою територію для утримання поранених; дозволяти заходження у свої порти санітарних суден воюючих держав і т.д.
Воюючі не вправі здійснювати на нейтральній території й у ней тральних водах якісь дії, що порушують нейтралітет. Заборонено перетворювати нейтральні порти і води в бази для морських операцій Прохід через територіальні води нейтральних держав воєнних суден воюючих держав не вважається порушенням нейтралітету, Але не можна користуватися територіальними водами, портами і рейдами для збільшення воєнного потенціалу збройних сил воюючих.
Разом з тим, у воєнний час може мати місце так звана ангарія — використання однією з воюючих сторін у військових цілях суден і інших транспортних засобів, включаючи рухомий склад залізниць, що належать нейтральним державам, але в цей момент перебуваючих на території воюючої сторони. Варто враховувати, що ангарія повинна носити обмежений характер, і згідно з Гаазькими конвенціями про закони й звичаї війни 1907 року: вона допускається тільки у випадку гострої потреби й за умови наступної компенсації.
Воєнні судна воюючих можуть одержати доступ у порти нейтральної держави на термін не більше 24 годин для усунення наслідків аварії, для поповнення запасів продовольства, але не для збільшення бойової потужності. Кількість таких кораблів не повинна перевищувати трьох одиниць. Повторне постачання продовольством і паливом не може мати місця раніше, ніж через три місяці. При цьому встановлюється інтервал між заходженнями кораблів різних воюючих держав у 24 години.
Повітряний простір над територією нейтральної держави недоторканний для військових літаків воюючих держав.