| П |
оділ основних принципів міжнародного права як системоутворюючих чинників або за сферою дії має насамперед доктринальне значення. Але зводити все тільки до суб'єктивного відображення правової реальності (А. П. Мовчан), бо «у відповідних міжнародних документах і в практиці держав такі правові поняття і категорії не застосовуються», було б також несправедливо.
_______ Співвідношення основних принципів системи, принципів галузі_
Якщо Декларація принципів Заключного акта Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1975) формулює принцип непорушності державних кордонів, а універсальне міжнародне право такого принципу не знає, то очевидно, що цей принцип є нормою регіональної сфери дії.
Статут ОАЄ сформулював принципи, які відображали специфіку африканського регіону, а саме: «відданість справі повного звільнення тих африканських територій, які ще залишилися залежними», «засудження вбивств з політичних мотивів та підривної діяльності». І в цьому разі не можна відмахнутися від проблеми, що нібито це є політичним гаслом або принципом. На базі проголошених зазначених принципів розвивалися стабільні правові відносини, і ці принципи застосовувалися в судових справах саме як норми права.
Після прийняття Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН 1970 p., високорозвинуті (насамперед у правовому плані) держави почали практикувати укладення принципів, які формулюють права та обов'язки у двосторонніх відносинах. Такі основоположні норми були вироблені в Принципах співробітництва між СРСР і Францією 1971 p., Основах взаємовідносин СРСР і США 1972 p., Договорі про дружбу та співробітництво між СРСР та Італією 1990 p., Договорі про злагоду та співробітництво між СРСР і Францією 1990 р. та ін.
Науковці і практики визнали принципи, сформульовані в цих документах як міжнародно-правові, хоч і звертали увагу на їхній політичний характер. Але текст угод і практика їх застосування посилюють думку про їхню правову сутність. Так, договір між Францією та СРСР 1990 р. називає (під правовим кутом зору — це трохи незвично) принципи поваги соціальної справедливості, політичних свобод та індивідуальної ініціативи саме як юридичні зобов'язання у відносинах між двома сторонами. Договір також поклав на сторони зобов'язання розробити спільні правові принципи, які б сприяли зближенню європейських правових систем.
Керуючись цими двосторонніми принципами, СРСР і Франція зробили суттєвий спільний внесок у формулювання принципів Паризької хартії для нової Європи 1990 р.