Характерні особливості міжнародного права

К

оли йдеться про характерні особливості міжнародного права, то слід розрізняти особливості сучасного міжнарод­ного права та особливості класичного міжнародного пра­ва, характерні риси міжнародного права як особливої си­стеми права та особливості міжнародного права як спе­цифічної системи управління міжнародними відносинами. Особливості сучасного міжнародного права встанов­люються, як правило, у порівнянні з класичним міжна­родним правом. Окрім зазначених раніше, назвемо ще й такі:

— заборона застосування сили і загрози силою, агре­сивних, загарбницьких дій. Здійснення таких дій сучасне міжнародне право кваліфікує як злочин проти миру, люд­ства і людяності;

— мирне вирішення міжнародних конфліктів — імпе­ративна норма владнання суперечок;

— відмова від концепції «міжнародне право — право цивілізованих народів»;

— гнучке поєднання універсального, загального, регі­онального, локального і партикулярного регулювання міжнародних відносин;

— наявність ефективних механізмів створення, забез­печення і застосування міжнародного права;

— зростання питомої ваги норм, що стосуються прав і свобод людини;

— перерозподіл ряду класичних функцій і повнова­жень держав завдяки відповідним міждержавним органі­заціям;

— гуманізація міжнародного права, зменшення в ньо­му коефіцієнта статичності;

 

Глава I
____________ Поняття, природа та сфера дії міжнародного права___________________

— зростання ролі процесуальних, процедурних ком­понентів міжнародного права;

— динамізм і взаємодія з іншими системами управлі­ння в процесі регулювання міжнародних відносин;

— розширення сфери міжнародно-правового регулю­вання.

Особливості міжнародного права як системи права здебільшого виводяться з порівняльної характеристики його з внутрішньодержавними системами права. Спе­цифіка міжнародного права визначається такими пара­метрами:

— особливий спосіб створення норм: у міжнародному праві — самими суб'єктами права (насамперед держава­ми), у внутрішньодержавному праві — законодавчими, ви­конавчими, а в деяких правових системах — і судовими органами;

— особливі суб'єкти права: в міжнародному праві — держави, міждержавні організації, народи і нації, що бо­рються за незалежність (держави у стані утворення), дер-жавоподібні утворення і лише частково і в суттєво обме­женому обсязі фізичні особи; у внутрішньодержавних правових системах — як правило, фізичні та юридичні особи, органи державної влади й місцевого самоврядуван­ня, політичні партії, громадські організації, інші соціальні об'єднання;

— особливі предмети права: в міжнародному праві — відносини між суб'єктами міжнародного права; у внутрі­шньодержавному праві — відносини між суб'єктами на­ціональної системи права, які перебувають у межах юрис­дикції конкретної держави;

— особливі об'єкти права: в міжнародному праві — міжнародні відносини, які складаються з приводу певних матеріальних і нематеріальних благ; у національному пра­ві — внутрішньодержавні відносини, які складаються з приводу тих самих благ і благ, що перебувають цілком у межах юрисдикції конкретної держави;

— особлива соціальна сутність права: норми міжна­родного права мають загальнодемократичний характер; норми внутрішньодержавного права завжди збігаються із сутністю держави-правотворця (соціалістичні, буржуазні тощо);

— особливий характер побудови системи права: між-