Першу фазу назрівають складнореф- лекторною (мозковою), або, за І. П. Пав- ловим, апетитною. Вона об’єднує умовно- і безумовнорефлекторпі впливи па шлункові залози. Вигляд, запах, підготовка їжі до споживання через рецептори зору, слуху, нюху зумовлюють виділення шлункового соку, яке триває протягом 20-25 хв і супроводжується відчуттям апетиту, голоду.
Другу фазу секреції шлунка називають шлунковою (хімічною, нервово-гуморальною, гуморально-хімічною). Вона починається через 30-40 хв від початку надходження їжі і триває протягом 6-10 год. Отже, вона накладається на першу фазу. Ця фаза секреції зумовлена механічним чи хімічним подразненням рецепторів слизової оболонки шлунка їжею, а також впливом гуморальних чинників (гістаміну, гастрину тощо), що виробляються слизовою оболонкою шлунка. Гастрин утворюється шлунково-кишковими ендокриноцитами (гастриновими О-клітинами) і зумовлює виділення шлункового соку з високим вмістом хлоридної кислоти. Активність секреції при цьому в 500 разів вища, ніж при застосуванні інших її збудників.
Особливе місце серед природних гуморальних стимуляторів шлункової секреції посідає гістамін. До нього виявляють виняткову чутливість нарієтальпі клітини шлунка. Гістамін спричинює виділення кислого соку, але є слабшим збудником секреції порівняно з гастрином.
Третя, кишкова, фаза шлункової секреції є результатом надходження шлункового вмісту до кишок, що сприяє виділенню кишками власних гормонів: ентерогастрину, що стимулює секрецію шлункового соку, секретину, мотиліну і серотоніну, які стимулюють секрецію пепсину. Гальмують шлункову секрецію ентерогастрон, нейротензин, гастроінгібуючий пептид, холецистокінін та ін.
Перша фаза є пусковою, оскільки переводить залози зі етапу відносного функціонального спокою до діяльного стану. Друга й третя фази — коригуючі. Вони пристосовують секрецію до виду їжі, особливостей травного процесу.