Органи виділення (видільна система), або сечові органи.
В процесі життєдіяльності в організмі людини утворюються в значній кількості продукти розпаду органічних речовим, які не використовуються організмом і виділяються з нього обов’язково через органи виділення.
Кінцеві продукти обміну речовин, які виділяються організмом називаються екскретами, а органи, які виконують видільні функції, називають екскреторними або видільними. До видільних органів відносять легені, шлунково-кишковий тракт, шкіру, нирки.
ЛЕГЕНІ - сприяють виділенню, в навколишнє середовище вуглекислого газу (СО2) і води у вигляді пари (біля 400 мл. в добу).
ШЛУНКОВО-КИШКОВИЙ ТРАКТ - виділяє незначну кількість води, жовчних кислот, пігментів, холестерину, деякі лікарські рослини і неперетравлені залишки їжі в вигляді калових мас.
ШКІРА - виконує екскреторну функцію за рахунок наявності потових і сальних залоз. Потові залози виділяють піт, у склад яких входять вода, солі, сечовина, сечова кислота, креатинін і деякі другі з'єднання.
Основним органом виділення є нирки, які виводять з сечею велику кількість кінцевих продуктів обміну, головним чином, які містять азот (сечовину, аміак, креатинін). Процес утворення і виділення сечі з організму називається ДІУРЕЗОМ.
До сечових органів відносяться:
1. Нирки - функція сечоутворення і сечовиділення.
2. Сечоводи - функція сечовиведення.
3. Сечовий міхур – сечонакопичення.
4. Сечівник (жіночий, чоловічий) - сечовідведення сечі назовні.