Сутність, структура, наслідки існування зовнішнього боргу та основні показники вимірювання зовнішнього боргу

Державний борг являє собою вид відносин між господарюючими суб’єктами, якими з одного боку є держава, що переважно виступає позичальником, гарантом і кредитором; з іншого боку – юридичні та фізичні особи, які виступають як кредитори. Виходячи з цього, природу державного боргу можна визначити як всі відносини, що обслуговують боргові зв’язки держави у всій багатогранності їх форм.

Основою формування державного боргу є державні позики, що визначаються як кредитні відносини, у яких позичальником чи кредитором є держава або місцеві органи влади. Державні позики є однією з форм залучення грошових коштів на покриття державних видатків і мають соціальний зміст, що визначається природою і функціями даної держави. Державні запозичення характеризуються тим, що тимчасово вільні грошові кошти населення, підприємств, організацій залучаються для фінансування дефіциту державного бюджету через випуск і реалізацію облігацій та інших видів цінних паперів. Державні позики вперше з’явилися в докапіталістичних формаціях у рабовласницькому суспільстві і мали надзвичайний характер. З розвитком виробничих відносин державні позики змінили своє призначення і форму, перетворюючись із засобу покриття військових витрат на засіб мобілізації грошових коштів для фінансування державних витрат, покриття бюджетного дефіциту, тобто стали певною формою фінансової гарантії розвитку економіки.

Види державного боргу відповідно до певних критеріїв та особливостей класифікації зображено на рис. 3.1.

Основними складовими (елементами) державного боргу є внутрішній державний борг і зовнішній державний борг. В економічній літературі минулого і сьогодення представлені різні підходи до визначення критеріїв поділу державного боргу на внутрішній і зовнішній. Це пов’язано з типом і рівнем розвитку економічної системи, ступенем лібералізації економіки країни (структура зовнішньої н.прокності країн світу подана у додатку А).

Показники, що характеризують стан валового зовнішнього боргу зарубіжних країн в іноземній валюті, подані у додатках Б, В.

 

 

Рисунок 3.1 – Схема класифікації державного боргу

На сьогодні в Україні державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній відповідно до валюти зобов’язань: борги, деноміновані у гривнях, вважаються внутрішніми, а деноміновані в іноземній валюті – зовнішніми. Дана класифікація була придатною і діючою в умовах закритої економіки, коли існувало чітке розмежування валюти проведення внутрішніх і зовнішніх економічних операцій у зв’язку з неконвертованістю національної валюти. На сьогодні в умовах допуску нерезидентів на ринок державних цінних паперів, лібералізації економіки застосування даного підходу є недоцільним, адже він не враховує економічної сутності внутрішнього і зовнішнього державного боргу, характеру їх впливу на економічні процеси.

Внутрішній борг за типом кредитора включає в себе:

1) борг перед юридичними особами;

2) борг перед банківськими установами:

а) перед НБУ, у тому числі:

- за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету поточного року (минулих років);

- за компенсаційними виплатами населенню в Ощадбанку;

- сільськогосподарських підприємств за позиками, віднесеними на державний борг;

- інша заборгованість перед НБУ;

б) борг перед іншими банками;

3) борг перед іншими органами управління;

4) заборгованість, не віднесена до інших категорій;

5) борг, що виникає внаслідок коригування вартісних оцінок.

Зовнішній борг за типом кредитора поділяється на:

1) борги перед міжнародними організаціями;

2) борги перед іноземними державами, у тому числі за позиками, наданими під гарантії уряду;

3) борги перед іноземними комерційними банками;

4) заборгованість перед іноземними постачальниками;

5) заборгованість, не віднесена до інших категорій;

6) борги, пов’язані з коригуванням вартісних оцінок (структура зовнішнього боргу за типом кредитора наведена у додатку Д).

Зовнішній борг – це сума зобов’язань країни перед зовнішніми кредиторами за непогашеними зовнішніми позиками та несплаченими за ними процентами.

Зовнішній борг – це частина державного боргу, яка підлягає сплаті у валюті, іншій ніж гривня і визначається на певну дату як різниця між сумою державних зовнішніх запозичень (прийняття зобов’язань) та сумою платежів з погашення державного зовнішнього боргу станом на певну дату, у тому числі операції на цю дату. Також розглядають зовнішній борг як суму фінансових зобов’язань країни перед іноземними кредиторами.

Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за кредитами (позиками), залученими з іноземних джерел. Він виступає у вигляді зовнішніх фінансових зобов’язань держави перед нерезидентами. Тобто держава виконує роль позичальника або гаранта погашення цих кредитів (позик) іншими позичальниками. До складу державного зовнішнього боргу входять:

1) прямий державний зовнішній борг, що формується через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик. Обслуговування цієї частини зовнішнього державного боргу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету;

2) умовний державний зовнішній борг, який формується за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії (гарантований державою борг). Відповідальність щодо обслуговування цих кредитів несе безпосередній позичальник, який самостійно погашає іноземні кредити за рахунок власних коштів, тому фінансові зобов’язання держави щодо погашення таких кредитів нють умовний характер. Але у разі невиконання безпосереднім позичальником своїх боргових зобов’язань перед нерезидентом згідно з умовами угоди про позичання набуває чинності державна гарантія щодо виконання платежів на користь іноземного кредитора. У такому разі умовні державні фінансові зобов’язання стають прямими.

Державний зовнішній борг разом з приватним негарантованим державою зовнішнім боргом створюють валовий зовнішній борг країни. Динаміка валового зовнішнього боргу зарубіжних країн представлена у додатках Е, Ж.

Валовий зовнішній боргза станом на певну дату – це загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими, не умовними, зобов’язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків у будь-який час у майбутньому, і які є зобов’язаннями резидентів цієї економіки перед нерезидентами.

Валовий зовнішній борг країни включає всі види заборгованості резидентів країни перед нерезидентами, які класифікуються:

· за чотирма основними секторами економіки – сектор державного управління, органи грошово-кредитного регулювання, банки, інші сектори;

· у розрізі початкових термінів погашення – коротко- і довгострокові;

· у розрізі фінансових інструментів – боргові цінні папери, торгові кредити, кредити, валюта і депозити, інші боргові зобов’язання та зобов’язання за кредитами підприємств прямого інвестування (міжфірмовий борг).

Розраховані показники валового зовнішнього боргуза станом на кінець звітного періоду включають:

· прямий державний борг, а також ОВДП у власності нерезидентів;

· зобов’язання органів місцевого самоврядування за борговими цінними паперами та зовнішніми кредитами;

· кредити, отримані центральним банком від Міжнародного валютного фонду та міжнародних фінансових організацій, а також розподіл спеціальних прав запозичення;

· зобов’язання банків за борговими цінними паперами, залученими кредитами та депозитами;

· зобов’язання реального сектора економіки за борговими цінними паперами, залученими кредитами (включно з гарантованими до повернення урядом) та кредиторською заборгованістю (торгові довго- та короткострокові кредити та прострочена заборгованість за ними).

Зовнішній борг відповідно до переліку основних секторів економіки включає борг сектору державного управління,який являє собоюзобов’язання перед міжнародними фінансовими організаціями, зарубіжними органами управління, банками та іншими зобов’язаннями, включаючи обсяги куплених нерезидентами на ринку України облігацій внутрішніх державних позик та облігацій внутрішніх державних позик, випущених в рахунок погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. За банківською звітністю про залучення та обслуговування довгострокового негарантованого кредиту визначаються зобов’язання органів місцевого самоврядування за борговими цінними паперами та зовнішніми кредитами.

Обсяг зобов’язань за кредитами та позиками Міжнародного валютного фонду та міжнародних фінансових організацій являє собою борг органів грошово-кредитного регулювання.

Сума залучених та обслуговуваних іноземних кредитів банками представляє борг банківського сектора.

Зовнішній борг інших секторівекономіки країни включає залучені та обслуговувані іноземні негарантовані кредити, гарантовані урядом приватні борги, обсяги накопиченої заборгованості за н.птно-імпортними операціями з нерезидентами.

Інші боргові зобов’язання відповідних секторів економіки включають накопичену прострочену заборгованість за основною сумою, процентними та іншими платежами, які підлягали сплаті згідно з графіком платежів, але фактично не сплачені.

Зовнішні державні запозичення здійснюють двоякий вплив на національну економіку.

З одного боку, виділяють негативні форми впливу зовнішнього державного боргу на економіку країни:

· зростання державного боргу внаслідок збільшення зовнішнього державного кредиту породжує залежність національної економіки від країн-кредиторів, а також від нерезидентів, які купують державні цінні папери. Через неможливість передбачити поведінку нерезидентів існує ризик дестабілізації фінансової системи країни;

· зростання державного боргу внаслідок збільшення зовнішнього державного кредиту посилює залежність фінансової системи країн-позичальників від міжнародних організацій (МВФ, Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку), які, зокрема, вимагають дотримання певного рівня дефіциту бюджету, що вимагає скорочення соціальних програм.

З іншого боку, державні запозичення на міжнародному н.пвому ринку можуть стати стимулом для внутрішніх капіталовкладень, за умови дії ефективного боргового менеджменту, що передбачає врахування динаміки валютного курсу та оцінку паритету процентних ставок на вітчизняному та міжнародному фінансових ринках.

Залежно від характеру наслідків впливу зовнішнього державного боргу на економіку їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові – це наслідки бюджетного дефіциту, відомі як проблема “витіснення”. Довгострокові – економічні наслідки державного боргу, відомі як “тягар боргу”.

Існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни і негативно впливати на її фінансовий стан. Наявність державного боргу потребує здійснення щорічних відсоткових платежів, які повинні фінансуватись за рахунок податкових н.джень. За стрімкого зростання таких видатків держава повинна або зменшувати видатки на фінансування соціально-економічних програм, або збільшувати свої доходи. Збільшення доходів бюджету досягається за рахунок установлення нових податків та інших обов’язкових платежів або додаткових державних позик. Додаткове запозичення потребує додаткових видатків для обслуговування державного боргу, а введення нових податків може підірвати заінтересованість підприємців до бізнесу. Оскільки джерелом погашення державного боргу є доходи бюджету, зокрема податкові надходження, то можна стверджувати, що зростання боргу порушує збалансованість бюджету і провокує бюджетний дефіцит із його негативними економічними соціальними і фінансовими наслідками. Використання державних запозичень на фінансування поточних витрат бюджету, у тому числі на обслуговування державного боргу, є найменш ефективним засобом.

Показники вимірювання зовнішнього боргу

Рівень державної заборгованості чинить значний вплив на макроекономічну стабільність. При розробці стратегії економічного розвитку країни необхідно враховувати співвідношення параметрів державного запозичення з іншими макроекономічними показниками. Існують певні граничні межі величини державного боргу, які розраховуються як взаємозалежність показників державної заборгованості з макроекономічними величинами (динаміка показників заборгованості країн єврозони подана у додатку З).

Існують дві групи показників, що характеризують зовнішню заборгованість: показники на основі змінних, що відображають потоки; показники на основі змінних, що відображають залишки. Коефіцієнти, що характеризують зовнішню заборгованість, подані у н.. 3.1.

Таблиця 3.1 – Основні показники зовнішньої заборгованості

Показник	Оцінка/використання
Платоспроможність
Відношення процентних платежів до надходжень від експорту	Відношення середніх процентних платежів до надходжень від експорту. Характеризує умови зовнішнього боргу, борговий тягар
Відношення зовнішнього боргу до експорту	Динамічний показник, що характеризує потенціал країни щодо погашення зовнішнього боргу
Відношення зовнішнього боргу до ВВП	Характеризує співвідношення зовнішнього боргу до ресурсної бази
Відношення приведеної вартості боргу до експорту	Показник стійкості. Зіставляє тягар заборгованості з потенціалом погашення
Відношення приведеної вартості боргу до доходів державного бюджету	Показник стійкості. Зіставляє тягар заборгованості з державними ресурсами, що використовуються на його погашення
Відношення обслуговування зовнішнього боргу до експорту	Комбінований показник, що відображає платоспроможність і ліквідність
Ліквідність
Відношення міжнародних резервів до короткострокового боргу	Найбільш важливий окремо взятий показник достатності резервів в країнах зі значним, але не гарантованим доступом до ринків капіталу
Відношення короткострокового боргу до загального непогашеного боргу	Показує залежність від короткострокового фінансування. Разом з використанням показників структури строків погашення зобов’язань дозволяє проводити моніторинг ризиків непогашення боргу у майбутньому
Показники по державному сектору
Відношення обслуговування державного боргу до експорту	Використовується як показник можливості здійснити платежі та як показник трансфертного ризику
Відношення державного боргу до податкових надходжень	Показник платоспроможності держави
Відношення боргу в іноземній валюті до загального боргу	Показник впливу зміни валютного курсу на борг

 

Показником, що характеризує тягар боргу в довгостроковому періоді, тобто ступінь залежності національної економіки від минулого припливу іноземного капіталу, є співвідношення суми державного зовнішнього боргу до доходів експорту. Критичний рівень даного показника складає 200 %. Цей показник має особливість, яка полягає в тому, що при перевищенні критичної відмітки у 275 % може частково або повністю списуватися зовнішній борг країни. Даний показник може використовуватися як показник стійкості безпечного рівня боргу, оскільки збільшення відношення боргу до експорту з часом при даній відсотковій ставці передбачає більш високі темпи зростання боргу у порівнянні з основним джерелом надходжень в країну зовні, що показує можливість виникнення проблем з виконанням зобов’язань у майбутньому.

Даний показник має певні недоліки, що відображаються у наступному:

· країни, що залучають зовнішні запозичення для інвестування у виробництво з довгостроковим періодом освоєння, можуть мати відносно високі показники відношення боргу до експорту. Однак дане співвідношення може почати знижуватися, коли вкладені інвестиції почнуть забезпечувати продукцію, придатну для експорту. Тому для нівелювання випадкових чи нерегулярних коливань у величині експорту при аналізі стійкості боргової ситуації можливе н.пртання середнього значення за тривалий період (наприклад, за три роки);

· країни мають різні умови обслуговування боргу: пільгові або високі проценти. З метою реального відображення боргового тягаря (з точки зору альтернативних витрат залучення капіталу) необхідно враховувати та аналізувати середню відсоткову ставку по боргу або розраховувати приведену вартість боргу шляхом дисконтування прогнозованого потоку майбутніх платежів по його погашенню, включаючи виплату відсотків.

Однією з головних характеристик зовнішнього боргу є показник співвідношення суми державного зовнішнього боргу до валового внутрішнього продукту (ВВП). Критичний рівень даної залежності складає 60 % за методологією МВФ та Маастрихтськими критеріями (для країн – кандидатів ЄС), або 80–100 % за методологією Світового банку. Даний показник дозволяє отримати уявлення про можливість обслуговування зовнішнього боргу за рахунок переключення ресурсів з виробництва товарів для внутрішнього споживання на виробництво експортних товарів. Недоліки даного коефіцієнта полягають у наступному:

· показник може стати ненадійним у випадку зміни реального обмінного курсу, що відобразиться на показнику ВВП;

· важливо враховувати стадію розвитку країни та співвідношення пільгових та н.прокат зобов’язань у структурі боргу.

Показник, що характеризує співвідношення приведеної вартості до доходів державного бюджету, визначається як співвідношення прогнозованих майбутніх платежів з обслуговування боргу, дисконтованих за ринковою процентною ставкою, до доходів державного бюджету. Дане співвідношення може використовуватися як показник стійкості в країнах з відносно відкритою економікою, на бюджети яких покладено значний тягар з обслуговування зовнішнього державного боргу. В таких умовах актуалізується питання виявлення можливості країни мобілізувати внутрішні ресурси для обслуговування зовнішніх боргів, що і характеризує даний показник. Збільшення н.прношення приведеної вартості до доходів державного бюджету характеризує можливість виникнення проблем обслуговування боргів за рахунок власного бюджету країни.

Для характеристики ліквідної позиції економіки країни широко використовується співвідношення планових платежів з обслуговування боргу до експорту і платежів з обслуговування боргу до ВВП. Витрати з обслуговування зовнішнього боргу включають усі платежі, які здійснюються позичальником, а саме: основний борг, проценти і комісії. Дані показники дають оцінку платоспроможності країни на найближчу перспективу. Чим більше значення мають зазначені показники, тим більш активного короткострокового коригування потребує зовнішньоторгова та валютна політика з метою урівноваження платіжного балансу. Особливої уваги вимагає частка платежів за зовнішнім боргом у ВВП та доходах від експорту. За методикою Міжнародного валютного фонду критичний рівень складає 20–25 %. Співвідношення обслуговування зовнішнього боргу до експорту характеризує чутливість погашення зобов’язань з обслуговування боргу до неочікуваного скорочення надходжень від експорту. Даний показник дозволяє виявити країни зі значним короткостроковим зовнішнім боргом. Від частки короткострокових кредитів залежить кредитоспроможність країни.

Відношення обслуговування боргу до експорту дозволяє н.вувати співвідношення пільгових та н.прокат зобов’язань у складі боргу, а динаміка цього показника може надати інформацію про піки платежів. Недоліки показника співвідношення обслуговування боргу до експорту:

· за методикою МВФ та Всесвітнього банку платежі за короткострокові зобов’язання виключаються з розрахунку обслуговування боргу (існує передбачення, що короткостроковий борг представлений торговими кредитами, що можуть бути легко пролонговані);

· наявність лібералізованих режимів торгівлі призвела до зростання частки імпортної продукції в експорті. Даний показник має н.цію до зменшення в країнах, орієнтованих на експорт, за умови відсутності коригування на частку імпортної продукції в обсязі експорту;

· показник поєднує в собі характеристику платоспроможності та ліквідності, що зменшує його придатність в аналізі поряд з показниками, що характеризують лише ліквідність (відношення резервів до короткострокового боргу) та лише платоспроможність (відношення процентних платежів до експорту).

Відношення міжнародних резервів до короткострокового боргу визначається як відношення накопичених міжнародних резервів до накопиченої суми короткострокового боргу. Найбільш корисним даний показник є для визначення достатності резервів країн, що мають обмежений доступ до ринків капіталу. Дане співвідношення показує, чи перевищують міжнародні резерви суму планових платежів в рахунок погашення короткострокового, середньострокового та довгострокового зовнішнього боргу протягом майбутнього року, говорить про можливість країни здійснити передбачені графіком платежі в рахунок погашення боргу перед нерезидентами протягом майбутнього року за рахунок власних резервів. Показник дозволяє визначити необхідність коригування політики зовнішніх запозичень у випадку непередбачуваних змін на міжнародному ринку капіталу. Для країн зі значною валютною заборгованістю та значним ступенем відкритості ринків капіталів можливо розрахувати дане співвідношення на основі лише валютної заборгованості держави. Необхідно зазначити, що при такій оцінці необхідно враховувати режим валютного курсу, реальний валютний курс, показник дефіциту рахунку поточних операцій, адже за гнучкого валютного курсу може зменшитися імовірність виникнення кризи.

Недоліком відношення міжнародних резервів до короткострокового боргу можна вважати його передбачення, що наявні міжнародні резерви мають використовуватися на погашення зовнішніх зобов’язань, що не завжди відповідає дійсності.