Порівняльна характеристика основних форм міжнародних розрахунків

Найскладнішою частиною платіжних умов контракту є вибір форми розрахунків. Погодження протилежних інтересів учасників зовнішньоекономічної діяльності і організація їх платіжних відносин реалізується шляхом застосування різних форм розрахунків.

Форми розрахунків у системі міжнародних фінансових відносин характеризують організаційну сторону руху грошових потоків та товарів (послуг): порядок проведення операцій, їх документальне оформлення, відповідальність сторін і банків та інші.

Банки здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів-підприємств та організацій-учасників зовнішньоекономічної діяльності в чотирьох основних формах: аванс, відкритий рахунок, н.касо, акредитив.

При цьому під час обговорення валютно-фінансових і платіжних умов контрактів, а отже і вибору форм розрахунків звичайно проявляється протилежність інтересів експортера та імпортера. Перший зацікавлений в мінімізації ризику платежу, імпортер, в свою чергу, зацікавлений у прискоренні одержання товару і відстрочці платежу до моменту його кінцевої реалізації (рис. 6.1).

 

 

Рисунок 6.1 – Порівняльна характеристика ризиків
основних форм міжнародних розрахунків

 

Серед факторів, що прямо чи опосередковано впливають на вибір форм розрахунків, слід виділити наступні:

· вид товару;

· можливості банків;

· фінансове становище контрагентів;

· політична та економічна стабільність країн;

· традиції та звичаї в міжнародній торгівлі даними товарами;

· суми угоди.

Форми, що застосовуються в міжнародних розрахунках, відрізняються від ступеня участі банків в їх проведенні: мінімальна частка участі банків при банківському переказі (виконання платіжного доручення клієнта), більш значна – при інкасо (контроль за передачею, пересилкою товаросупроводжувальних документів та видачею їх платнику у відповідності до інструкцій довірителя) і максимальна частка участі банків при акредитиві (надання бенефіціару платіжного зобов’язання, що реалізується при виконанні останнім основних умов, що містяться в акредитиві). Відповідно зростає забезпечення платежу для бенефіціара; мінімально при банківському переказі за фактично поставлений товар, максимально – при акредитиві, який по суті є грошовою гарантією оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив.