Документарний акредитив

Документарний акредитив (Documentary Credit, Letter of Credit (L/C)) – це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (н.пр, заявника, наказодавця, емітента акредитива) або від свого імені зобов’язаний:

· виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

· надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.

Умови та порядок проведення розрахунків за акредитивами передбачаються в зовнішньоекономічному договорі (контракті) між бенефіціаром і заявником. Розрахунки за акредитивами регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів в редакції 1993 року (публікація Міжнародної торгової палати № 500).

Уніфіковані правила визначають:

· види і типи акредитивів;

· спосіб і порядок виконання та передачі акредитивів;

· зобов’язання і відповідальність банків;

· умови, яким повинні відповідати документи, що подаються за акредитивом;

· тлумачення різних термінів;

· інші питання, які виникають при акредитивній формі розрахунків.

Уніфіковані правила є складовою частиною кожного документарного акредитива, про що свідчить відповідна примітка, яка включається до тексту акредитива.

Акредитивна форма розрахунків рекомендується Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.1995 № 444 “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті” як найбільш вигідна форма для української сторони.

Акредитив за своєю суттю є договором, що відокремлений від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.

За операціями з акредитивами усі зацікавлені сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами або іншими видами виконання зобов’язань, з якими можуть бути пов’язані ці
документи.

Банк з належною ретельністю приймає передбачені за акредитивом документи, контролює, чи відповідають ці документи за н.німи ознаками зазначеним у акредитиві умовам, але не несе відповідальності за форму, чинність та юридичне значення документів.

Банк не несе фінансової відповідальності за:

· затримку при передачі чи втрату будь-якого повідомлення, листа чи документа за акредитивом;

· за перекладацькі помилки чи помилки у тлумаченні технічних термінів та залишає за собою право передавати терміни акредитива без перекладу;

· наслідки форс-мажорних обставин;

· невиконання банками-кореспондентами або іншими банками, наданих їм інструкцій, навіть, якщо банк самостійно обрав для роботи ці банки.

Застосування документарного акредитива у зовнішньоторговельних угодах обумовлено наступними обставинами:

· взаємний ризик контрагентів: продавець ризикує тим, що його товар не буде оплачений, тоді як для покупця існує ризик н.проканя товару, і він не хоче здійснювати попередню оплату, не впевнений в тому, що товар відвантажений;

· прагнення отримати додаткові гарантії за рахунок участі в угоді третьої сторони – банку;

для експортера:

· використання акредитива є гарантією оплати за відвантажену продукцію у випадку, якщо надані їм документи повністю відповідають умовам акредитива;

· використовуючи акредитивну форму розрахунків, експортер має змогу звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні імпортера; незнанням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення н.пртації на його ввезення та відправки;

для імпортера:

· використання акредитива дає гарантію здійснення оплати тільки у випадку підтвердження факту відвантаження товару;

· скориставшись акредитивною формою розрахунків, імпортер може звести до мінімуму ризики, пов’язані із закупівлею товару у незнайомих країнах; незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера (зокрема, стосовно можливості ввезення товару); невпевненістю у добропорядності експортера.

Таким чином, можна зазначити, що використання акредитивної форми розрахунків має наступні переваги:

1) це самостійна від торгового контракту угода, що містить як чітке зобов’язання платежу на користь експортера, так і можливість отримання кредиту імпортером;

2) акредитив дозволяє використовувати кредитоспроможність та репутацію банку, що відкриває акредитив, в інтересах обох контрагентів;

3) акредитивна форма розрахунків усуває ризик неплатежу з боку покупця, тому що оплата документів гарантується банком емітентом;

4) підтверджений акредитив надає бенефіціару гарантію платежу з боку ще одного банку;

5) акредитив забезпечує ефективну допомогу та консультацію банку з питань відкриття акредитива, визначення та оформлення документів, які повинні бути надані відповідно до його умов;

6) акредитив передбачає ретельну та неупереджену перевірку банками документів, на основі яких здійснюється платіж;

7) експортер не отримає платіж доти, доки не представить певні документи відповідно до умов акредитива;

8) акредитив надає імпортеру можливість отримати більш тривалий комерційний кредит, ніж при використанні інших форм розрахунків;

9) імпортер може вимагати відвантаження товару в певні часові інтервали шляхом внесення відповідної умови по акредитиву;

10) підпорядкованість Уніфікованим правилам дозволяє н.прокатти акредитивну форму розрахунків фактично з усіма країнами світу;

11) акредитив може бути використаний як база для зовнішньоторговельного кредитування експортера;

12) акредитив дозволяє нейтралізувати окремі валютні та політичні ризики;

13) авізування акредитива через банк захищає експортера від підробки та фальшивих акредитивів, тому що без засвідчення авізуючим банком справжності акредитива він залишається зобов’язанням на папері.

Недоліки застосування акредитивної форми розрахунків:

1) банки працюють лише з документами, а не з товарами, тому платіж здійснюється на основі наданих експортером документів у відповідності з умовами акредитива, незалежно від характеристик та стану самих товарів;

2) відкриваючи акредитив, банк-емітент бере на себе зобов’язання від імені покупця, що може обмежити отримання покупцем інших позик у цьому банку;

3) акредитивна форма розрахунків є найбільш дорогою формою, тому відкриття акредитива на незначні суми недоцільно;

4) при покритому акредитиві відволікаються кошти експортера на весь період дії акредитива.

Саме акредитивну форму розрахунків можна порекомендувати у випадках, коли між експортером та імпортером укладаються:

· перша угода;

· угоди на великі суми;

· угоди, пов’язані з кредитами на тривалі строки;

· угоди з імпортерами із країн, які перебувають у важкому економічному становищі, відомих низькою культурою оплати та нестабільністю політико-економічної ситуації;

· кредитоспроможність покупця викликає сумнів;

· угода пов’язана з комерційними кредитами на тривалі строки;

· наявність валютних і інших обмежень в країні імпортера;

· товари виготовляються за спеціальним замовленням і тому їх реалізація іншому покупцю неможлива;

· угоди з резидентами з країн, які потребують оформлення платежів виключно через акредитиви.

Основні сторони, що беруть участь в розрахунках акредитивами:

· н.п (Applicant) (імпортер, покупець, платник, заявник, емітент, наказодавець) – юридична особа, за дорученням якої банк-емітент відкриває акредитив;

· бенефіціар (Beneficiary) (експортер, продавець) – юридична особа, на користь якої відкрито акредитив;

· банк-емітент (Issuing Bank, Applicant’s Bank) – банк платника, що відкриває акредитив за дорученням свого клієнта;

· авізуючий банк (Advising Bank) – банк у країні продавця, який у відповідь на звернення банку-емітента авізує (повідомляє) умови акредитива бенефіціару без зобов’язань виконати платіж, або акцептувати чи н.прокат переказний вексель (тратту), виписаний відповідно до умов акредитива;

· виконуючий банк (Paying/Accepting/Negotiating Bank) – банк-емітент, або інший (зазвичай, підтверджуючий) банк, який уповноважений банком-емітентом здійснити платіж, прийняти на себе зобов’язання по платежу з відстрочкою, акцептувати або н.прокат тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива; якщо акредитив передбачає вільну негоціацію (негоціацію по пред’явленню), то будь-який банк є виконуючим. Якщо тільки виконуючий банк не є підтверджуючим банком, то його призначення в цій ролі банком-емітентом не створює для виконуючого банку якого-небудь зобов’язання провести платіж, платіж з розстрочкою, акцептувати тратти або н.прокат;

· підтверджуючий банк (Confirming Bank) – банк, уповноважений банком-емітентом, або до якого звернувся банк-емітент з проханням додати своє підтвердження стосовно зобов’язання такого банку здійснити платіж, акцептувати або н.прокат тратти проти документів, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам акредитива, та якому банк-емітент зобов’язується надати відшкодування. Підтверджуючий банк приймає на себе та несе такі ж зобов’язання, як і банк-емітент;

· рамбурсуючий банк (Reimbursing Bank) – банк, який призначається банком-емітентом для надання відшкодування за платежами за акредитивами. Рамбурс (Reimbursement) – вимога платежу за н.тивом, що надсилається виконуючим банком на адресу банку-емітента, або іншого (н.прокат) банку, якому банк-емітент надав повноваження здійснити відшкодування за платежами за акредитивом.

Техніку здійснення розрахунків акредитивами наведено на рис. 6.4.

Види акредитивів у міжнародній практиці

8. Відкличний акредитив (Revocable L/C) – акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом, за наказом н.пта, у будь-який момент без попереднього погодження з бенефіціаром. Відкликання акредитива неможливе лише у випадку, коли банк-емітент або підтверджуючий банк уже здійснив платіж проти надання бенефіціаром документів у повній відповідності з умовами акредитива.

 

 

Рисунок 6.4 – Порядок здійснення розрахунків з використанням документарного акредитива:

1 – укладення договору;

2 – повідомлення експортером імпортера про підготовку відвантаження товару;

3 – подання імпортером заяви на відкриття акредитива своєму банку;

4 – відправлення акредитива банку експортера;

5 – передання акредитива н.прока банком бенефіціару;

6 – відвантаження товару;

7 – отримання транспортних документів від перевізника;

8 – передача документів експортером до свого банку;

9 – передача документів банком-експортером до банку-емітента;

10 – отримання платежу від імпортера;

11 – виконання акредитива;

12 – зарахування банком-ремітентом коштів на рахунок експортера;

13 – передача документів імпортеру.

 

2. Безвідкличний акредитив (Irrevocable L/C) – акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. В акредитиві має бути чітко зазначено, чи є він відкличним або безвідкличним. За відсутності такої вказівки акредитив вважатиметься безвідкличним.

3. Підтверджений акредитив (Confirmed L/C) – акредитив, оплата за яким гарантована, крім банку-емітента, іншим (підтверджуючим) банком.

4. Непідтверджений акредитив (Unconfirmed L/C) – акредитив, оплата за яким гарантована тільки банком-емітентом.

5. Непокритий акредитив (Uncovered L/C)

· з точки зору покриття зобов’язань клієнта перед банком-емітентом – це акредитив, при відкритті якого клієнт не надає у розпорядження банку-емітента валютних коштів (покриття);

· з точки зору покриття зобов’язань банку-емітента перед н.джуючим (виконуючим) банком – це акредитив, при відкритті якого банк-емітент не надає попередньо у розпорядження підтверджуючого (виконуючого) банку валютні кошти (покриття).

6. Покритий акредитив (Covered L/C)

· з точки зору покриття зобов’язань клієнта перед банком-емітентом – це акредитив, при відкритті якого клієнт надає у розпорядження банку-емітента валютні кошти (покриття);

· з точки зору покриття зобов’язань банку-емітента перед н.джуючим (виконуючим) банком – це акредитив, при відкритті якого банк-емітент надає попередньо у розпорядження підтверджуючого (виконуючого) банку валютні кошти (покриття) на строк дії зобов’язань банку-емітента з умовою їх використання для виплат за акредитивом.

Спеціальні форми (конструкції) акредитивів:

1. Акредитив з червоним застереженням (смугою) – за цим акредитивом авізуючий або підтверджуючий банк здійснює попереднє авансування бенефіціара до надання визначених в угоді документів за акредитивом. Ця спеціальна умова зазначається в акредитиві за вимогою н.пр (імпортера), який звертається з дорученням до банку-емітента уповноважити авізуючий чи підтверджуючий банк на н.нення платежу бенефіціару за товар до його відправки. Сума платежу, що належить авансувати бенефіціару, визначається аплікантом разом з банком-емітентом і може становити як повну суму акредитива, так і певний відсоток.

2. Трансферабельний (переказний) акредитив – використовується при посередницьких угодах, тобто коли бенефіціар є посередником в угоді або підрядником за наявності субпідрядників. Цей вид акредитива передбачає передачу прав за акредитивом реальному постачальнику товарів або субпідряднику, що вивільняє власні кошти посередника.

Трансферабельний акредитив – акредитив, за яким бенефіціар має право уповноважити банк, що здійснює платіж/платіж з відстрочкою/акцепт/негоціацію (трансферабельний банк) на те, щоб акредитивом можна було скористатися повністю або частково одному чи декільком бенефіціарам (рис. 6.5).

 

Рисунок 6.5 – Порядок здійснення розрахунків
з використанням трансферабельного акредитива

1 – договір;

2 – договір;

3 – доручення на відкриття основного акредитива;

4 – повідомлення на відкриття основного акредитива;

5 – підтвердження основного акредитива;

6 – доручення на переказування акредитива;

7 – повідомлення про відкриття переказного акредитива;

8 – підтвердження переказного акредитива.

 

3. Компенсаційний акредитив (back to back) використовується в тих же випадках, що і трансферабельний акредитив, тобто коли бенефіціар є посередником в угоді або підрядником у разі наявності субпідрядників, але в умовах акредитива не зазначено, що він є переказним або коли умови переказу відрізняються від зазначених в УПДА.

Посередник (підрядник) доручає банку, який авізував або н.рдив початковий акредитив, відкрити н.прокаті на користь реального постачальника.

Таким чином, при компенсаційному акредитиві відкриваються два акредитиви:

· основний – відкривається за дорученням кінцевого покупця його банком на користь посередника;

· додатковий – відкривається за дорученням посередника його банком на користь реального постачальника товарів.

Ці акредитиви юридично не пов’язані один з одним – це два незалежні акредитиви, хоча економічно вони складають єдину операцію.

Оскільки ці акредитиви не регулюються Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, то банки мають підвищені ризики і можуть вимагати додаткових гарантій або стягувати підвищену комісію.

4. Резервні акредитиви, або акредитиви “стендбай” (stand by letter of credit), які інколи ще називають чистими, є спеціальними видами акредитивів і за своєю суттю більше тяжіють до банківської гарантії. Практика використання таких акредитивів зародилася у США, оскільки банки цієї країни відповідно до діючого законодавства не можуть надавати гарантії у чистому вигляді. На відміну від н.пртарних акредитивів, які забезпечують, перш за все, інтереси експортера, резервний акредитив як інструмент забезпечення платежів є значно гнучкішим та більш універсальним.

Так, резервний акредитив може використовуватися і як н.пртарний акредитив, і для додаткового забезпечення платежів на користь експортера (скажімо, при розрахунках у формі інкасо або банківського переказу). Але такий акредитив (як аналог авансової гарантії або гарантії виконання) може виступати і як забезпечення повернення раніше виплаченого імпортером (замовником) авансу або виплати неустойок та штрафів на користь імпортера при неналежному виконанні експортером контракту. Таким чином, резервний акредитив (як і банківську гарантію), на відміну від документарного акредитива, можна віднести до непрямого забезпечення платежу. Такий акредитив може бути реалізовано лише у тому випадку, коли наказодавець резервного акредитива не виконає свої зобов’язання.

5. Револьверний акредитив – це акредитив, який автоматично поновлюється в міру виконання на початкову суму або після закінчення визначеного заздалегідь періоду, або в міру використання у межах попередньо визначеної загальної суми та терміну дії. При відкритті револьверного акредитива, як правило, вказується загальна сума акредитива, розмір однієї квоти і кількість квот, а також строк використання квот.

Такі акредитиви доцільно використовувати при поставках товарів партіями, що дає змогу експортеру отримувати кошти під документи, що оформлені належним чином, за кожну поставку, що здійснюється за графіком, затвердженим у договорі.