Поняття про колориметричну систему

 

Будь-яка точна наука базується на вимірювання, тому що виявлення зв’язків між явищами, здійснюється за рахунок кількісного їх співвідношення. Експериментальна перевірка будь-якого висновку вимагає проведення вимірювань. «Наука, – за словами Д.І. Менделєєва, – начинается с момента, когда начинают измерять». Англійський фізик У. Томсон (Кельвін) сказав: «Каждая вещь известна лишь в той мере, в которой ее можна измерять».

Наука про вимірювання називається метрологією. Техніка – поліграфія, кінематографія, репрографія – виробляє репродукції кольорових об'єктів. Фахівці галузі мають справу не тільки з технологією відтворення, але й з методами визначення якості продукції, а також матеріалів і проміжних зображень – фарб, кольорових негативів та ін. Таким чином, практикам необхідно володіти методами кольорових вимірювання. Вчення про вимірювання кольору називається метрологією кольору або колориметрією.

Колориметрія використовує два способи кількісного опису кольорів:

1. Визначення кольорових координат, кольору за якими не тільки описують колір, але й відтворюють. Системи вимірювання кольору називаються колориметричними.

2. Знаходження в деякому наборі еталонних кольорів зразка, тотожного даному кольору. Сукупність зразків складає систему, що називається системою специфікації.

Для вимірювання кольору використовують прилади, що називаються колориметрами. Колориметричне визначення кольору здійснюється за допомогою синтезу кольору, тотожного вимірюваному за рахунок трьох основних (рис. 1.1, а). Дві грані білої призми, що спостерігаються через окуляр, утворюють фотометричне поле, яке дозволяє порівнювати колірності та інтенсивності падаючих на призму світлових пучків. На одну половину поля направляють вимірюване випромінювання (нижня грань призми), на іншу – основні. Їх кількість можна регулювати, наприклад, за допомогою діафрагм, сіток або нейтральних оптичних клинів. Спостерігач бачить обидві половини поля і змінює співвідношення кількостей основних на тій грані, де відбувається синтез, так, щоб зрівняти кольори обох половин поля. Знаючи характеристики світлорегулюючих пристроїв, при яких досягається візуальна тотожність полів, за значеннями коефіцієнтів пропускання знаходять кількість основних, необхідних для синтезу кольору, тотожного виміряному. Тим самим визначаються координати вимірюваного кольору.

 

 

Рис. 1.1 – Схеми вимірювання кольору

 

На рис. 1.1, б наведена схема вимірювання кольору у випадку, якщо він невідтворний за насиченістю. У цьому випадку, одна або дві координати мають негативні значення. Координати кольору дозволяють відтворити необхідний колір.