У міському способі життя виявляються і негативні наслідки урбаністичного процесу.
Демографічні негативні наслідки виражаються:
• в нестійкості родини,
• в зниженні природного приросту населення,
• в погіршенні здоров'я.
Економічні виражаються:
• в збільшенні витрат на соціальну інфраструктуру,
• охорону навколишнього середовища,
• у транспортних витратах.
До соціальних наслідків відносяться:
• великі витрати на переміщення до місця роботи,
• до місць відпочинку,
• ослаблення соціального контролю,
• зростання поведінки, що відхиляється,
• зростання соціальної напруженості.
Соціально-психологічні витрати — це:
• ослаблення родинних зв'язків,
• анонімність спілкування і пов'язана з ними самітність,
• зростання емоційних психологічних навантажень.
Екологічні — це:
• руйнування навколишньої природи,
• забруднення води,
• повітря і т. п.
Найважливішим завданням соціології є вивчення соціально-демографічної структури населення міста. Остання включає статевовікову, сімейну і генетичну структури. Об'єктом аналізу при цьому виступає кількість і якість населення, яка виражається через чисельність і темпи зростання, чисельність і склад родин, структуру населення за статтю, віком, здоров'ям.
Для нашої країни характерний у даний час тип відтворення населення на основі низької народжуваності і утвердження малодітної родини. Дорожнеча, інфляція, злидарське становище багатьох родин привели до зниження народжуваності і зростанню смертності. У великому місті народжуваність нижча, ніж у середньому місті і особливо на селі. Останні кілька років спостерігається в країні перевага смертності над народжуваністю.
Негативно впливає на демографічні процеси нестійкість родини, що пропорційна величині міських утворень. Найбільша частка розлучень припадає на вік 25-29 років: у жінок — 43,9 %, у чоловіків — 25,1 %; і вік 30-34 року — 18,2 %.
Один з негативних наслідків низької народжуваності — старіння населення. В 90-і роки число пенсіонерів збільшилося на 21 %, у той час як усе населення — тільки на 9 %. Частка осіб пенсійного віку в Україні складає більше 20 %. Старіння населення складає більше 20 %. Старіння населення супроводжується старінням працюючого населення, скороченням частки 20 - 39-літніх і збільшенням частки 40-59-літніх, що не сприяє прогресу суспільства. Літні люди, добре виконуючи звичну роботу, швидко стомлюються при постановці нових завдань. Демографічно старе покоління володіє і більш низьким потенціалом здоров'я, потребує більшої допомоги і т. п.
Тип вікової структури населення визначається за співвідношенням трьох груп:
• дітей до 14 років;
• молодих та осіб середнього віку 14-49 років;
• 50 років і більше.
Під прогресивною структурою розуміють таку, де частка дітей більше частки 3-ій групи.
Оптимальна структура за статтю припускає рівний розподіл чоловіків і жінок. Друга світова війна привела до істотної диспропорції. За переписом 1959 p., чоловіків у СРСР було на 20 млн. менше, ніж жінок. Зараз розриви в чисельності майже переборені. Чоловіки складають 47,1 % населення, жінки — 52,9 %. Збільшення кількості жінок починається з 30-літнього віку. Істотний розрив зберігся тільки в групі пенсійного віку.
Демографічна структура впливає на всі соціальні процеси, у тому числі на соціально-класову, професійно-кваліфікаційну, статусну, поселенську структуру. Вона позначається на таких якісних показниках населення міста, як трудова активність, система потреб, рівень культури, соціальні зрілість особистості.