Стратифікація сучасного українського суспільства

1. Поняття соціуму.

Прагнучи пізнати суспільне життя людей, соціальна філософія стикається з багатьма труднощами, перша з яких - багатозначність терміна «суспільство».

Вмикаючи радіо або телевізор, ми постійно чуємо міркування про інтереси суспільства», «перспективи суспільства», «кризу суспільства» і т. д. При цьому нікому з нас не спадає на думку подивитись довідкову літературу, щоб з’ясувати зміст цього поняття.

Більшість людей його вважають «самоочевидним», інтуїтивно зрозумілим. Біда, проте, в тому, що саме «очевидні» поняття зазвичай важко піддаються визначенню і роз’ясненню.

Існує чимало визначень терміна, який нас цікавить. Дійсно, у сучасній лексиці товариствами можуть називати і національно-державні утворення, які існують на політичній карті світу, і добровільні об’єднання людей за професіями та інтересами («Товариство філателістів», «Товариство порятунку на водах» і т. ін.). Про товариство кажуть, коли мають на увазі соціальне оточення людини, коло його спілкування (застерігаючи від потрапляння до «поганого товариства»). Раніше суспільством («опчеством» за Далем) російські селяни називали сільську громаду, а аристократи - «бомонд», вищі соціальні верстви.

Соціум - велика, стійка соціальна спільнота, яка характеризується єдністю умов життєдіяльності людей в якихось певних відносинах.

Суспільство (соціум) можна визначити як сукупність усіх форм і способів взаємодії та об’єднання людей.

У такому широкому значенні суспільство включає в себе все, що відрізняє цю систему від природно-космічних явищ, дозволяє розглянути створену людиною реальність як особливу форму руху матерії. Суспільство як система взаємодії людей визначається певними внутрішніми суперечностями - між природою й суспільством, між різними соціальними спільнотами, між суспільством і особистістю.

Соціальна спільнота - відносно стійка сукупність людей, що вирізняються більш-менш однаковими ознаками, умовами і способом життя, масової свідомості, спільністю соціальних норм, ціннісних систем і інтересів.

 

Спільноти не створюють свідомо, вони складаються під впливом об’єктивного ходу суспільного розвитку, спільного характеру людської діяльності.

Соціальна група - сукупність людей, що мають загальні соціальні ознаки і виконують громадсько необхідну функцію у спільній структурі суспільного розподілу праці та діяльності.

 

Класифікація груп:

• За чисельністю: великі (етнічні, релігійні); малі (до 30 осіб).

• За характером взаємин:

- Первинні (сім’я, клас, студентська група); вторинні (трудовий колектив).

• За способом організації та регулювання взаємодії:

- Формальні (юридично оформлені);

- Неформальні.

Умовні групи - довільні об’єднання людей за будь-якою спільною

ознакою.

Реальні групи - такі об’єднання людей, у яких має місце єдність діяльності, умов, обставин, ознак і в яких люди усвідомлюють свою належність до цієї групи.

Ознаки:

1. Стать.

2. Дохід.

3. Національність.

4. Вік.

5. Спорідненість і шлюб.

6. Професія.

7. Місце проживання.

За типом ідентифікації:

1. Групи членства;

2. Референтні групи (індивід може не входити до такої групи, але він

звіряє свій статус і поведінку з цим еталоном);

3. Аутгрупи (групи, які індивід вважає чужими).

Квазігрупа - слабко організоване, нестійке, короткочасне об’єднання

людей випадкового складу (натовп, публіка в театрі).

Статусні групи - виникають на основі соціальної нерівності і відіграють важливу роль під час визначення соціального стану, статусу особистості.

Номінальні групи - їх виділяють для статистичного обліку населення:

1. Пасажири приміських потягів, автобусів;

2. Перебувають на обліку в міліції;

3. Бездітні, багатодітні, малодітні;

4. Які мають постійну або тимчасову прописку.

Агрегатні групи - сукупності людей, виділені на основі поведінкових ознак (аудиторія, публіка). «Агрегат» - випадкове скупчення людей.

Соціальні групи формують спільноти.

Спільнота - сукупність людей, що характеризується певними єдиними ознаками (інтерес, умови життя і діяльності, близькість поглядів, спільна віра).

Види спільнот.

1. Етнічні, територіальні, релігійні.

2. Стійкі (етнічні, територіальні).

3. Нестійкі (масові рухи, аудиторія, натовп).

4. Особливою спільнотою (самостійною одиницею) є територіальна

спільнота (ТО) - сукупність людей, що живуть на одній господарсько

освоєній території.

У кожному суспільстві існує соціальна нерівність.

Факт наявності соціальної нерівності означає, що люди мають нерівний доступ до ресурсів суспільства та його благ, розрізняються ступенем впливу і влади, мають нерівні можливості для особистісного та професійного зростання

Основні види нерівності:

· Статева

· Вікова

· Національно-етнічна

· Релігійна

· Політична

· Економічна

· Культурна

· Освітня

Передумови соціальної нерівності:

1. Нерівність здібностей і можливостей;

2. Обмеженість ресурсів суспільства.

Соціальна нерівність - система відносин у суспільстві, яку характеризує нерівномірний розподіл дефіцитних ресурсів суспільства (грошей, влади, освіти і престижу) між різними стратами або верствами, населення.

 

Соціальна нерівність є причиною і наслідком соціального розшарування (соціальної стратифікації).

Стратифікація (лат. stratum - шар, пласт і facere - робити) - процес і результат диференціації суспільства на різні соціальні прошарки, що відрізняються за своїм суспільним статусом.

Страта - сукупність сімей та індивідів, що мають певний соціальний рівень за доходами, добробутом, владою або престижем.

Соціальна стратифікація.