Особа. Особистість. Персона. Громадянин

План

1. Вступ. Основна ідея та завдання курсу «Людина і світ».

2. Світогляд, фактори, що впливають на нього. Типи світогляду.

3. Індивід. Індивідуальність.

4. Людина. Походження людини.

5. Роль природно-історичного середовища у формуванні й розвитку людини.

6. Роль спадковості у формуванні і розвитку людини.

7. Особа, Особистість. Персона. Громадянин.

1. Вступ. Основна ідея та завдання курсу «Людина і світ».

Основною ідеєю курсу «Людина і світ» є визнання людини як най­вищої цінності на Землі, окреслення найбільш перспектив­них шляхів формування особистості, яка поєднує в собі па­тріотизм і любов до своєї Вітчизни, стверджує демократичні цінності громадянського суспільства та прагне жити в рідній процвітаючій Україні.

Творенню особистості нового типу, безумовно, сприяють сучасні зміни в економічному й духовному розвитку україн­ської незалежної держави. За роки незалежності в Україні склали­ся нові соціально-економічні, політичні й культурні реалії, відбулися глибинні зміни в суспільній свідомості. Громадя­ни України всіх національностей все більше усвідомлюють себе як політична нація. Україна остаточно утвердила себе як суверенна держава, стала повноправним суб'єктом міжна­родних відносин, важливим фактором стабільності у світі. За роки незалежності в Україні закладено підвалини сучасної політичної системи на принципах народовладдя, відбулося становлення парламентаризму і вертикалі виконавчої вла­ди; формується незалежна судова система. Важливою віхою політичного життя держави стало прийняття Консти­туції. У суспільстві забезпечуються внутрішня стабільність і громадянський мир.

Водночас духовне багатство й матеріальний добробут українського народу значною мірою залежать від рівня роз­витку світоглядної культури й громадянської позиції кож­ної людини. Курс «Людина і світ» саме й покликаний слугувати благородній справі формування сучасного світо­гляду молодої людини - представника нової генерації україн­ського народу.

 

2. Світогляд, фактори, що впливають на нього. Типи світогляду.

Світогляд –це система поглядів, звернених на об’єктивний світ і місце людини в ньому, на ставлення людини до довколишньої дійсності та самої себе, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їхні переконання, ідеали, принципи пізнання й діяльності, ціннісні орієнтири.

 

Із власного життєвого досвіду ви вже знаєте, що без світоглядного вибору людина позбавлена повноцінної реальної діяльності.

Сам світоглядний вибір є досить складним явищем, і визначають його насамперед такі основні моменти:

 

Моменти, що визначають світоглядний вибір:

1. Цей процес є індивідуально-особистим творенням людиною цілісної картини світу. Це творення ґрунтується на прагненнях і бажаннях людини, воно визначене нестримною жагою до усвідомлення нею цілей, мети і характеру своєї діяльності. Тобто шлях до того, чого прагне людина, вона вибирає і окреслює сама.

2. Не кожна людина має здатність самостійно визначатись у світобаченні. Тому вона з необхідністю звертається до надбань світоглядної культури, які творяться, як правило, видатними особистостями або творчими колективами.

3. Людина тільки на рівні поєднання власного бачення світу і суспільно-узагальненого відношення до нього робить свій єдиний і неповторний світоглядний вибір – займає відповідну своїй душевно-природно-соціальній сутності життєву позицію.

 

Життєва позиція – ставлення людини до оточуючого світу, система поведінки, яка визначається розумним сприйняттям його необхідності доцільності, усвідомленням дій та глибоким переконанням.

Це те, з чого починається і чим закінчується життєвий шлях людини як особистості. У світогляді за допомогою відчуттів, образів, понять, ідей, теорій відбувається освоєння різних типів відношення «Людина-світ».

З цього погляду в структурі світогляду, як правило, виділяють чотири аспекти, що фіксують і розкривають основні способи та грані людського буття, тобто типи відношень «Людина-світ»:

Типи відношень «Людина-світ»:

1.Онтологічний (онтологія - вчення про буття).

У цьому аспекті світогляду розглядається узагальнена картина походження світу й людини, розкриваються їхні структурні особливості, характер взаємозв’язків, основні закономірності.

Найсуттєвішою тут є проблема співвідношення буття світу і людського буття, тобто те, яким чином і якою мірою зовнішні фактори (Бог, природа, соціальне середовище) визначають сутність людини, мету, цінності та способи її існування.

В онтологічному аспекті розглядаються відмінності між історичними типами світогляду, міфологічними, релігійними, науковими.

2. Гносеологічний(гносеологія – вчення про пізнання).

У цьому аспекті розкривається пізнавальне ставлення людини до світу і самої себе, визначаються можливості пізнання, його межі, найоптимальніші форми і методи пізнавальної діяльності, з’ясовуються критерії істинності здобутого знання. Спектр поглядів на проблему пізнання й самопізнання досить широкий.

Оскільки самопізнання – стихійний процес, в якому сумнів цілком природний, цей світоглядний аспект покликаний відповісти на питання про мету пізнання світу й самопізнання людини.

Однією з форм пізнання є агностицизм – заперечення пізнавання світу. Так, у філософії І.Канта визначається можливість пізнання, але водночас стверджується, що пізнати можна лише явища, сутність речей і процесів – буття світу і людини в цілому непізнавані.

Інша філософська концепція, наприклад, гегелівська чи філософія марксизму, визначають можливість одержання повного й істинного знання.