| Політичні інститути і організації. | · Держава та органи державної влади · Політичні партії · Громадсько-політичні рухи та організації. |
| Політичні відносини. | · Класи · Нації · Соціальні групи · Інші структури суспільства. |
| Політичні і правові норми і цінності. | · Правові норми · Корпоративні норми · Політичні традиції · Норми моралі. |
| Політична культура. | · Політичні погляди · Політичні теорії · Політичні ідеї · Політична культура. |
| Політичний режим. | · Демократичний · Авторитарний · Тоталітарний. |
Терміни, що характеризують політичні інститути:
Держава - основний інститут політичної системи суспільства, який здійснює управління суспільством, охорону і захист національних інтересів; певний спосіб організації суспільства, основний елемент політичної системи, організація публічної політичної влади, яка поширюється на суспільство в цілому, виступає його офіційним представником, а в разі необхідності застосовує заходи примусу.
Державна влада - та, яка здійснюється за допомогою спеціального управлінського апарату на визначеній території, на яку поширюється державний суверенітет, і має можливість використовувати засоби організованого й законодавчо встановленого примусу та насильства.
Політична партія - організація однодумців, яка представляє інтереси громадян, соціальних груп і класів та ставить за мету їхню реалізацію шляхом завоювання державної влади або участі в її здійсненні.
Громадсько-політичні рухи - недержавні добровільні об'єднання людей, що виникають на основі їх свідомого волевиявлення, відповідно до спільних інтересів, прав і свобод, мають на меті брати участь у політичній боротьбі, впливати на структуру державної влади та її соціальну базу.
Громадсько-політичні організації - недержавні добровільні об'єднання людей, що мають чітку організаційну структуру, певну програму дій (у якій наявні політичні цілі) і відповідний характер її реалізації.
За характером політичного режиму політичні системи розрізняють тоталітарні, авторитарні та демократичні.
3. Політичний режим.
Політичний режим - це спосіб функціонування політичної системи суспільства, який відображає сукупність прийомів і методів здійснення управління суспільством, фактичний стан конкретних політичних відносин, прав і свобод громадян, ступінь їх політичної активності, стан законності.
Якісні характеристики, за якими здійснюється класифікація політичних режимів, є такими:
- Наявність політичних партій, їх внутрішня будова і особливості діяльності;
- Співвідношення управління і самоуправління, роль місцевих органів у політичному процесі;
- Місце і роль армії, поліції, спецслужб у політичному житті суспільства.
- Ступінь розподілу законодавчої, виконавчої і судової влади;
- Становище особистості в суспільстві, стан її прав і свобод;
- Ступінь залучення громадян до політики й управління суспільними процесами;
- Рівень гласності в діяльності органів влади;
- Наявність можливостей контролю громадянського суспільства за діяльністю держави;
- Спосіб формування державних органів, процедури визначення правлячої еліти і політичних лідерів;
- Ставлення до опозиції, методи вирішення конфліктних ситуацій.
4. Тоталітаризм, авторитаризм і демократія.
Тоталітаризм(від італ. Тоtаlіtaro - той, що охоплює усе в цілому) - політичний режим, система державної влади, яка характеризується прямим насильством у процесі управління суспільством, відсутністю політичного плюралізму, демократичних свобод, обмеженням політичних прав населення.
Тоталітаризм - явище XXст.
Ознаки тоталітарного режиму:
· Наявність монопольно правлячої партії.
· Політичне панування групи осіб, очолюваних лідером, культ особи вождя.
· Законодавча, виконавча і судова системи контролюються з одного центру - політичного та ідеологічного інституту – партії.
· Відсутність розподілу влади.
· Повноваження місцевих органів влади є мінімальними.
· Політичні свободи і права громадян відсутні.
· Закони захищають лише інтереси держави
· Право на існування має лише одна правляча партія, будь-яка легальна політична опозиція відсутня.
· Жорстка цензура засобів масової інформації, відсутність плюралізму думок.
· Наявність тотального, всеохоплюючого контролю над політикою, ідеологією і культурою.
· Поліція, армія, спецслужби окрім функції охорони правопорядку діють як каральні органи держави.
· Розгалужена каральна система, наявність репресивного апарату.
· Пошук внутрішніх і зовнішніх ворогів.
· Існує лише офіційна монопольна ідеологія.
· Ідея насильницького перетворення суспільства - основа тоталітарного світогляду.
· Церква під жорстким контролем держави.
· Відсутність громадянського суспільства.
Авторитаризм(від фр. аutoritare - владний) - політичний режим, система державної влади, заснована на самовладді, диктатурі одноосібного правителя або правлячого угруповання, які порушують правові й моральні норми суспільного життя.
Ознаки авторитарного режиму:
· Відчуження народу від влади.
· Виконавча влада належить правлячому угрупованню, повноваження якого перевищують законодавчу владу.
· Повноваження парламенту обмежені.
· У більшості випадків міцна, необмежена влада президента. Можливий розподіл влади.
· Політичні свободи і права громадян обмежені.
· Закон захищає перш за все державу.
· Можливе існування декількох партій, але вони відіграють несуттєву роль. Діяльність опозиції обмежена й інколи неможлива.
· Інші партії, крім правлячої, можуть заборонятися і переслідуватися законом. Існує цензура засобів масової інформації. Слабка політична інформованість народу.
· Поліція, армія, спецслужби не лише забезпечують правопорядок, але й виконують функції каральних органів.
· Поширені різноманітні позасудові засоби примусу й покарання.
· Існує офіційна ідеологія, з інших ідейних течій можуть існувати лише ті, що лояльно ставляться до правлячого режиму.
· Церква знаходиться під контролем держави.
· Громадянське суспільство може існувати і не залежати від держави.
· Надзвичайна централізація в управлінні життям суспільства.
Демократія(від грец. Dеmоs - народ та kratos - влада) – форма політичного режиму і система державної влади заснована на визнанні народу, як головного джерела влади.
Ознаки демократичного режиму:
· Народ - джерело влади.
· Розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову.
· Правова держава.
· Дотримання основних прав і свобод громадян.
· Права особи закріплені законом.
· Органи державної влади формуються внаслідок демократичних виборів.
· Політичний плюралізм.
· Конкурентна багатопартійна система.
· Існування легальної опозиції.
· Засоби масової інформації вільні від цензури.
· Діяльність поліції, армії, спецслужб регулюється і обмежується законом.
· Підтримання правопорядку є функціями поліції і суду.
· Відсутність будь-якої офіційної ідеології.
· Відокремлення церкви від держави .
· Наявність громадянського суспільства.
5. Політична партія.
Політична партія - це зареєстроване, згідно із Законом України «Про політичні партії в Україні», добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Термін «партія» (лат. pars/partis - частина, галузь, відділ) існує ще з давньоримських часів, поняття «політична партія», як ми розуміємо його зараз, - витвір новітньої доби. Звичайно, різноманітні політичні групи, клуби та кліки такі ж старі, як і сама політика, але політичні партії у сучасному їх значенні тісно пов'язані зі становленням і розвитком представницької демократії та основного її елементу - парламентаризму як форми і методу організації та здійснення влади.
Функції партій:
1. Представництво інтересів.
2. Комунікативна функція.
3. Формування і підбір політичних еліт та соціалізація.
4. Розробка політики та здійснення політичного курсу.
5. Функції соціальної інтеграції.
Ідеологічні типи політичних партій:
Термін «ідеологія» вперше виник на зламі ХVІІІ-ХІХст. у працях французького економіста і філософа Дестют де Трасі для позначення «вчення, науки про ідею», котрі є основою для формування громадської думки, політичних поглядів, поведінки людей, а отже, і політики.
Ідеологія- це система поглядів стосовно основних принципів організації суспільства, його цінностей та місця в ній людини.
Основні елементи ідеології:
• Образ дійсності (того, що відбувається в конкретному суспільстві та поза ним);
• Аксіологічна система (ієрархія цінностей);
• Практичних вказівок (методологія діяльності для зміни або збереження існуючого стану справ у суспільстві).
Політичні ідеології - «політичні концепції», що стали ідеологіями, тобто відіграють інтегрувальну роль стосовно політичних рухів і зміщують наголоси від концептів до цінностей.
Кожна з політичних ідеологій має одну (іноді декілька) центральну цінність - Бога, людину, націю, клас, людство, порядок, безпеку, свободу тощо.
Найбільш впливові політичні ідеології:
- Лібералізм,
- Консерватизм,
- Соціал-демократія
(або соціалізм),
- Комунізм,
- Націоналізм,
- Фашизм,
- Неофашизм
6. Політична еліта і політичне лідерство.
Людське суспільство неоднорідне, у ньому існують природні і соціальні відмінності між людьми. Ці відмінності зумовлюють їх неоднакові здібності до політичної участі в житті суспільства, вплив на політичні та соціальні процеси, управління ними. Носієм найбільш яскраво виражених політико-управлінських якостей є політична еліта.
«Еліта» в перекладі з французької означає «краще, добірне, вибране».
Філософи Стародавньої Греції вважали, що управляти суспільством повинні кращі, спеціально призначені для цього люди. Платон і Аристотель виступали проти допущення народу до правління державою, вважаючи демократію найгіршою формою правління.
Правити суспільством, на їхню думку, повинні філософи, у яких найбільш розвинена розумна частина душі. Загальну характеристику правлячої еліти дав Аристотель:
«...Три якості потрібні тому, хто має намір посісти вищі посади: по-перше, співчувати існуючому державному ладу, по-друге, мати великі здібності до виконання обов’язків, пов’язаних з посадою, по-третє, вирізнятися чесністю і справедливістю».
Політична еліта - це відносно невелика соціальна група, що концентрує у своїх руках значний обсяг політичної влади, забезпечує інтеграцію, субординацію й відображення в політичних установках інтересів різних верств суспільства і створює механізм втілення політичних задумів.
Ознаки політичної еліти:
• Це невелика, досить самостійна соціальна група;
• Має високий соціальний статус;
• Має значний обсяг державної та інформаційної влади;
• Бере безпосередню участь у здійсненні влади;
• Має організаторські здібності і талант.
Еліта - це...:
• Особи, які мають вищі показники (результативність) у своїй галузі діяльності (В. Парето);
• Особи, які мають інтелектуальні і моральні переваги над масою, безвідносно до свого статусу;
• Найбільш активні в політичному плані люди, орієнтовані на владу; організована меншість суспільства (Г. Моска);
• Люди, що займають вищі місця у суспільстві завдяки своїм біологічним і генетичним походженням;
• Харизматичні особистості (М. Вебер);
• Особи, що мають високе становище у суспільстві і завдяки цьому впливають на соціальний прогрес (Дюпре);
• Люди, що здобули в суспільстві найбільшого престижу, статусу (Г. Лассуел)
• Особи, які отримують матеріальні та нематеріальні цінності у максимальному розмірі.
Факти реального життя і численні дослідження підтверджують, що політична еліта - реальність сьогоднішнього (і, ймовірно, завтрашнього) етапу розвитку суспільства.
Типологізація еліт:
1. Стосовно влади:
-Правляча,
- Не правляча
- Контреліта.
2. За рівнем компетенції:
-Вища (загальнонаціональна),
- Середня (регіональна),
- Місцева.
3. За результатами діяльності (ефективності):
- Еліта,
- Псевдоеліта,
- Антиеліта.
4. Еліта крові,
5. Аристократія;
6. Еліта багатства, або плутократія;