Початок історії людства пов’язаний з виокремленням людини з тваринного світу. Археологічні знахідки на Африканському континенті дають можливість датувати початок історії людства 2—2,5 млн. років тому. Саме з означеного періоду можемо говорити про розумово усвідомлену діяльність наших пращурів, спрямовану на задоволення власних потреб через безпосереднє втручання в природу. Важливими здобутками людства того часу стали усвідомлена праця, здатність не лише використовувати, а й виготовляти знаряддя праці, застосування нових матеріалів, мова, абстрактне мислення, художня творчість, зародження релігійних уявлень, зміни в біологічному та психологічному розвитку, які остаточно вивели наших предків з тваринного стану і зумовили їхнє становлення як «людини розумної».
Відповідно до матеріалу, з якого виготовлялись знаряддя праці, найдавніша історія людства поділяється на кам’яний, мідно-кам’яний (енеоліт), бронзовий та ранній залізний віки. В межах кам’яного віку виокремлюють палеоліт, мезоліт та неоліт.
Палеоліт (грец. «палайос» — стародавній і «літос» — камінь) тривав від появи людини до 10 тис. років тому. В свою чергу, палеоліт умовно поділяється на ранній, середній та пізній етапи.
В період раннього палеоліту (від появи людини до 150 тис. років тому) розпочалося розселення людини з Африки і, можливо, Південно-Східної Азії у різні частини ойкумени. Через Гібралтар, Східне Середземномор’я та Кавказький перешийок люди почали заселяти Європу. Ймовірно, що на території сучасної України перші мешканці з’явилися в «ашельську» епоху (1,5 млн. — 150 тис. років тому. Архантропи(прадавні люди) мали об’єм мозку 800—1300 см3 та зріст — 160—170 см.
Територія сучасної України, особливо її південна частина, входила до зони сприятливих для проживання природно-кліматичних умов. Її простори були вкриті хвойними і широколистими лісами; тут водилися бізони, олені, антилопи, мамонти, носороги, леви, ведмеді, вовки.
Серед найвідоміших пам’яток доби раннього палеоліту на території сучасної України слід відзначити стоянки первісної людини, виявлені поблизу Хустських воріт понад р. Тисою, у с. Лука-Врублевецька під Кам’янцем-Подільським, у басейні річки Свинолужки на Житомирщині, біля Амвросіївки на Донеччині та ін. Серед означених стоянок на особливу увагу заслуговують знахідки поблизу селища міського типу Королевого на Закарпатті, де на глибині до 12 м від поверхні було виявлено 15 культурних шарів палеолітичної доби. В найнижчому шарі знайдено артефакти, вік яких — близько 1 млн. років. Це одне з найдавніших місцезнаходжень прадавніх людей у Європі.
Архантропи жили з полювання та збиральництва. Серед знайдених знарядь праці переважали предмети ударної та ударно-різальної дії: скребла, рубила, гостроконечники. Всі вони були виготовлені з кременю, андезиту, обсидіану, різних сланців. Первісні люди також користувалися дерев’яними знаряддями праці. Склад і технологія виготовлення кам’яних знарядь праці дають можливість твердити про початок вивільнення виробничої діяльності архантропів від рефлекторної форми, тобто про зародження мислення. Поява ж однотипних кам’яних знарядь, виготовлення знарядь із кістки, рогу та деревини свідчить про початок переходу давніх людей до свідомої виробничої діяльності.
В період раннього палеоліту люди жили невеликими групами, постійно мігруючи в пошуках їжі. В цей час колективи створювалися для спільного полювання й спорудження найпростіших жител. Виникли первісні стада людей — перші форми людських об’єднань за принципом кровноспоріднених зв’язків. Можливо, вже тоді почали встановлюватися екзогамні порядки, які забороняли шлюби всередині громади.
У періоді середнього палеоліту, який датується 150—35 тис. років тому, з’явилися палеантропи, або неандертальці (об’єм мозку — 925—1800 см3). Вони були сучасниками великого зледеніння з різким похолоданням клімату, що змушувало їх кочувати між зонами холоду та тепла й пристосовуватися до нових кліматичних умов. На території сучасної України межа максимального зледеніння проходила повз такі сучасні міста: Львів, Ковель, Кременчук, Миргород, Суми. Важливим, якщо не вирішальним, для подальшого розвитку людини було винайдення близько 100 тис. років тому вогню, який мав величезне значення для життя стародавнього населення.
Протягом середнього палеоліту первісні люди розселялися територією України. В Україні відомо близько 200 стоянок цієї доби: у Наддніпрянщині, Подесенні, Наддністрянщині, Прикарпатті, Закарпатті, Західному Поділлі, Донеччині. Найдавніші стоянки й поховання знайдено в печері Кіїк-Коба (поблизу м. Сімферополя), біля с. Старосілля (нині у складі м. Бахчисарая) в Криму; поблизу с. Антонівки на Донеччині; селища Королевого на Закарпатті та в інших місцях. Особливу увагу слід приділити пам’яткам поблизу с. Молодового (Чернівецька обл.), де було знайдено перші в Європі постійні наземні житла віком 44 тис. років.
В цей період урізноманітнилися й знаряддя праці: люди навчилися надавати їм зручних форм, наприкінці середнього палеоліту вже виготовляли пристосування для проколювання. Водночас простежувався і поділ праці між чоловіками й жінками: чоловіки переважно полювали, а жінки вели домашнє господарство, перероблювали здобич, оберігали вогонь, розпоряджалися харчовими запасами. Родинні зв’язки велися по материнській лінії. Все це зумовило зародження матріархату.
Неандертальці вже мали почуття родинних зв’язків та намагалися розібратися у двох станах буття — житті та смерті. В багатьох печерах знайдено перші поховання, що свідчить про зародження релігійних уявлень і вірувань. Також в означений період виникли мова, рахунок, перші ознаки мистецтва. Поступово було вироблено почуття колективізму, усвідомлення дій та їхнього планування. З’явилися елементи абстрактного мислення.
Період пізнього палеоліту(35—11 тис. р. тому) характеризується появою homo sapіens, або «людини розумної», що належала до сучасного фізичного типу (її ще називають «кроманьйонець» за назвою гроту у Франції, де було вперше знайдено кістяки). У цю пору почався процес виникнення рас: європеоїдної, негроїдної, монголоїдної, — представники яких іще мало відрізнялися один від одного.
Пізньопалеолітичний період збігається з настанням останнього, четвертого, зледеніння (льодовик досяг лише північних меж сучасної України). Основним джерелом добування їжі стало колективне загінне полювання. Поступово склалася певна спеціалізація мисливських колективів. Чітко виділяються дві зони з різним типом господарства: південно-східна — мисливців на бізонів, та північно-західна — мисливців на мамонтів. Мисливська зброя стала досконалішою: з’явилися дротики, гарпуни, списометалки.
Кроманьйонці першими почали застосовувати знаряддя з вкладенями, так звані вкладеневі знаряддя. Інструментарій налічував майже 100 типів знарядь праці. Саме кроманьйонці вперше почали широко використовувати кістку для виготовлення знарядь праці, зброї та прикрас.
У цей час відбулися і зміни суспільних форм людського співжиття: замість первісного людського стада з’являється родова община (об’єднання кровних родичів за материнською лінією на чолі з жінкою). Це призвело до об’єднання родів у племена. Почалося утворення первіснообщинного родоплемінного ладу. Його головними ознаками виступали кровна спорідненість родів, матріархат, спільне володіння як знаряддями, так і результатами праці. Рід регулював шлюбні, господарські, релігійні та інші відносини своїх членів.
Для означеного періоду є характерною і поява пізньопалеолітичного мистецтва. Особливо часто під час розкопок трапляються жіночі статуетки («палеолітичні Венери») — символи родючості, уособлення прародительки роду. Серед інших зразків мистецтва вирізняються «жезли начальників» із вирізьбленими зображеннями людей і тварин; кістяні браслети. Унікальними є своєрідні кістяні флейти. На Мізинській стоянці віднайдено набір ударних музичних інструментів із кісток мамонта. На деяких виробах з кістки, рогу і каменя, знайдених на пізньопалеолітичних стоянках, трапляються насічки, нарізки, ямки, розміщені в певному порядку, які свідчать про вміння рахувати, або, можливо, й укладати прості календарі.
В період пізнього палеоліту зароджуються перші форми релігійних уявлень: анімізм — віра в існування душі та духів, що керують світом; магія — обряди, пов’язані з чаклунством та віщуванням; тотемізм — віра в спільного для конкретного колективу предка зі світу тварин чи рослин; фетишизм — поклоніння предметам неживої природи, віра в надприродні властивості матеріальних речей.
На території України віднайдено понад 500 пам’яток пізньопалеолітичного періоду. Найвідоміші з них: Радомишльська стоянка на Житомирщині, Мізинська — на Чернігівщині, Гінцівська — на Полтавщині, Межиріцька — на Канівщині та ін.
Характерною ознакою поселень були тривале існування жител на зразок чуму чи яранги, а також землянки й напівземлянки. Як будівельний матеріал використовували дерево (жердини), кістки й шкури великих тварин. Також виникають господарсько-побутові комплекси, що складалися зі стоянок, на яких розташовувалися житла; з кількох заглиблених у ґрунт ділянок, де обробляли кремінь, кістку, ріг; а також із ям-сховищ і вогнищ за межами жител.
В епоху мезоліту («мезос» — середній і «літос» — камінь), (Х—VІ тис. до н. е.) відбулися значні зміни у виготовленні знарядь праці, так звана мікролітична революція. Поступове вдосконалення обробки кремінних виробів призвело до зменшення їхніх розмірів. Було винайдено першу механічну зброю — лук і стріли; створено пристрої для обробки дерева (долото, сокира, тесло). В цей час набули поширення т. зв. вкладеневі знаряддя праці з мікролітичними (від «мікро» — малий) пластинками завтовшки 1 мм.
Відбулися кліматичні зміни, які характеризувалися відступом льодовика та потеплінням, що призвело до формування ландшафтно-географічних зон, близьких до сучасних. З’явилися тварини переважно сучасного вигляду: північний олень, лось, кабан, бурий ведмідь, вовк, лисиця, бобер — у лісовій зоні; бик, кінь, антилопа-сайгак — у степовій.