Жвава дискусія серед громадськості й науковців щодо правильного використання військово-історичної термінології, зокрема тієї, яка характеризує воєнно-політичні події 1941—1945 рр., зумовлює потребу в її детальному розгляді. Певна заполітизованість питання (якщо прихильниками першого варіанту назви були радянські історики й ветерани війни, то другий використовують колишні вояки УПА і все більше сучасники) лише загострює його.
Нагадаємо, що термін «Вітчизняна війна» було використано у заяві Радянського Союзу від 22 червня 1941 р. з приводу початку війни з Німеччиною, яку прочитав нарком закордонних справ і заступник голови уряду СРСР В. Молотов. Термін «Велика Вітчизняна війна» уперше вжив 3 липня 1941 р. голова РНК СРСР Й. Сталін у зверненні до радянського народу. Він і є його безпосереднім автором. Хоча в міжнародних відносинах (наприклад, у листуванні з Президентом США Ф. Рузвельтом) Й. Сталін використовує термін «російсько-німецька війна», а термін «Велика Вітчизняна війна» залишив для внутрішнього використання.
Радянське керівництво, характеризуючи війну як вітчизняну, проводило аналогію з війною 1812 р. між Росією і наполеонівською Францією (хоча закордонний похід російської армії тоді на іноземну територію і Париж не можна назвати вітчизняною війною). Подібно й «визвольний» похід радянської армії у 1944—1945 рр. у країни Східної Європи, вступ до Берліна не варто також характеризувати як Вітчизняну війну. Та й чи взагалі «Вітчизняною війною» можна називати бойові дії на території іноземних країн? Але в «Акті про капітуляцію» Німеччини від 9 травня 1945 р. так і говориться: «Великая Отечественная война завершена».
Прикметно, що війна 1941—1945 рр. «Вітчизняною» була не лише для радянської сторони. Такою ж за характером вона була й для «Русской освободительной армии» (РОА), оскільки її бійці також боролись за Росію, щоправда, «оновлену», некомуністичну.
Цікаво, чи для західноукраїнського населення, для якого війна розпочалась у 1939 р., коли його землю було поділено двома великими державами, вона також була «Вітчизняною»? З вересня 1939 р. до літа 1941 р. радянська влада репресувала там 1 млн. 200 тис. осіб, тобто кожного десятого. Такі заходи викликали ненависть до неї і сподівання українців утворити власну державу за підтримки Німеччини. В результаті, на боці німців у 1941 р. воювали ДУН: «Нахтігаль» і «Роланд», а у 1943 р. — дивізія СС «Галичина». Для радянських воїнів — Радянська Вітчизна, для самого Й. Сталіна — його особиста влада, режим.
Таким чином, термін «Велика вітчизняна війна» має значне ідеологічне наповнення. Його можливо використовувати лише для внутрішнього вжитку. Більш виваженим, науково обґрунтованим, позбавленим радянської тенденційності є застосування терміну «німецько-радянська війна». Оскільки первинним суб’єктом міжнародних відносин є не народ, а держава (яку на міжнародній арені представляє її уряд) війна відбувалася між Німеччиною та СРСР. Звідси, також відбувалися радянсько-японська (1939 р.) радянсько-польська (1939 р.), радянсько-фінська (1939—1940 рр.), німецько-радянська (1941—1945 рр.) і радянсько-японська (серпень — вересень 1945 р.) війни.